Рішення № 43805992, 09.04.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37658/14-ц

Провадження №2/761/2054/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

09 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Гаркуші Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.06.2014 приблизно о 05:45 год. на перехресті вулиць Василенко-Машинобудівна, що в м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю належного позивачу автомобіля "Шевролет Авео", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля Фіат, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.07.2014 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Внаслідок зіткнення автомобілю позивача завдано значних пошкоджень, а саме 800,00 грн. за послуги щодо складання звіту та 44331,75 грн. - вартість відновних робіт. Крім того, позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 10500,00 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі 55631,75 грн.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.04.2015, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 09.04.2015, не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в суд не повідомив. Заяв та клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Суд, керуючись ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 року(далі по тексту - ЦПК України), ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, отримавши на це згоду позивача.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.06.2014 приблизно о 05:45 год. на перехресті вулиць Василенко-Машинобудівна, що в м. Києві, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля "Шевролет Авео", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля Фіат, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 01.07.2014 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням того, що вини ОСОБА_3 у ДТП, яка мала місце 14.06.2014 приблизно о 05:45 год. на перехресті вулиць Василенко-Машинобудівна, що в м. Києві, не встановлено, та справа закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, можна дійти висновку, що у вказаному ДТП винною є особа, яка керувала автомобілем Фіат, д.н.з. НОМЕР_2, а саме ОСОБА_2, та була другим учасником ДТП, що підтверджується схемою ДТП (а.с. 48).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003р.(далі по тексту - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Так, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі по тексту - Закон).

Відповідно до положень ст.ст. 3, 5цього Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається зі змісту ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Фруктова пошта" щодо експлуатації автомобіля Фіат, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ "Європейський страховий альянс" відповідно до Полісу НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності встановлено у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, лише в частині суми франшизи, розмір якої встановлений у сумі 510,00 грн. Строк дії Полісу з 29.07.2013 по 28.07.2014, тобто, на момент ДТП (14.06.2014) такий був чинний.

Позов в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10500,00 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

При цьому, з огляду на необхідність дотримання принципів справедливості, розумності та співмірності, суд вважає, що розмір завданої моральної шкоди має бути зменшений до 1000,00 грн.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 510 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: