Рішення № 43805579, 15.04.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8111/13-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сербіної Н. Г. ,

при секретарі - Гончарук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов»язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 серпня 2011 року в м. Києві по вул. М.Гречка, з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем « BMW 730» д.н.з. НОМЕР_5 була скоєна ДТП. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.10.2011 року та матеріалами адміністративної справи. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль « МАН» д.н.з. НОМЕР_6, що належить громадянину ОСОБА_2 Розмір завданих збитків, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 6485/2 від 05.10.2011 року становить 33822,72 грн. за пошкоджений транспортний засіб. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 28.09.2011 року та 05.11.2011 року. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до моторного ( транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_7 термін дії з 04.06.2011 року до 03.06.2012 року включно. Договірних зобов»язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало. 02.12.2011 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 28185,60 грн. без врахування ПДВ. Позивач звернувся до відповідача з листом про компенсацію витрат в добровільному порядку. Відповідачем в добровільному порядку витрати МТСБУ компенсовані не були. Станом на 21.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 29612,60 грн., з яких 28185,60 грн. сума відшкодування, 1427 грн. витрати на встановлення розміру збитків та збір документів. 16.10.2012 року між МТСБУ та ТОВ « ЕмВіПАРТНЕРС» було укладено контракт про надання правової допомоги № 72. Відповідно до умов контракту ТОВ « ЕмВіПАРТНЕРС» як виконавець за винагороду приймає на себе зобов»язання надавати правову допомогу МТСБУ ( замовнику) у питаннях стягнення заборгованості з третіх осіб по справам, пов»язаним з проведенням регламентних виплат. Відповідно до контракту розмір базової винагороди становить 2000 грн., що включає в себе вартість послуг виконавця за надання правової допомоги замовнику по відповідній справі у судах всіх інстанцій до моменту одержання судового рішення, що набуло законної сили. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного ( транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат 29612,60 грн., судовий збір 296,13 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, надав суду свої заперечення, зазначив, що суд безпідставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122-4,124 КУпАП та притягнув до адміністративної відповідальності, оскільки викладені в постанові обставини не відповідають дійсності та не мали місця, він не був за кермом автомобіля на момент скоєння ДТП. Крім того, він не був власником автомобіля « BMW 730» д.н.з. НОМЕР_5 на момент вчинення ДТП, а користувався зазначеним автомобілем на підставі Довіреності, цивільно- правова відповідальність власника вищевказаного автомобіля, а також третіх осіб, що мали право керувати цим автомобілем станом на 18.08.2011 року була застрахована. Крім того, огляд пошкодженого автомобіля було проведено більше, ніж через місяць після ДТП, що не виключає можливість потрапляння автомобіля в будь-які інші ДТП. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 18 серпня 2011 року в м. Києві по вул. М.Гречка, з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем « BMW 730» д.н.з. НОМЕР_5 була скоєна дорожньо- транспортна пригода.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1, який постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.10.2011 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і на нього було накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на сім місяців (а. с. 9 - копія постанови). Вказана постанова не скасована та набрала законної сили.

Внаслідок ДТП автомобілю « МАН» д.н.з. НОМЕР_6, що належить громадянину ОСОБА_2 були завдані механічні пошкодження ( а.с.8).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля « МАН» д.н.з. НОМЕР_6, згідно звіту про оцінку автомобіля MAN 8.180 LE держномер НОМЕР_6 від 05.10.2011 року, була визначена в розмірі 33822,72 грн. з урахуванням суми ПДВ ( а.с. 10 - 16).

Суд не приймає заперечення відповідача про те, що даний звіт не є належним доказом, оскільки по-перше: оцінювач, ФОП ОСОБА_3, який проводив оцінку автомобіля MAN 8.180 LE держномер НОМЕР_6 не був попереджений про відповідальність про складання завідомо неправдивого звіту, по- друге огляд транспортного засобу було проведено більше, ніж через місяць після ДТП, що не виключає можливість потрапляння пошкодженого автомобіля у будь-які інші ДТП та отримання ним додаткових пошкоджень після 18.08.2011 року, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оцінювач ОСОБА_3 має свідоцтво про те, що йому присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2- визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу ( а.с.41) та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 7 травня 2002 року ( а.с.39). Відповідачем у судовому засіданні не було заявлено жодних клопотань з приводу призначення експертиз на предмет встановлення розміру матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля MAN 8.180 LE держномер НОМЕР_6. Крім того, відповідачем не було надано суду і доказів того, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого автомобіля є іншим, як і не надано доказів того, що пошкоджений автомобіль MAN 8.180 LE держномер НОМЕР_6 потрапляв у будь-які ДТП та отримував додаткові пошкодження після 18.08.2011 року.

Відповідно до полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_7, укладеного між « ВУСО» та ОСОБА_2, останній застрахував свою цивільно- правову відповідальність терміном з 04.06.2011 року по 03.06.2012 року ( а.с. 7).

31.10.2011 року ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою ( а.с. 6).

02.12.2011 року МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 28185,60 грн. без урахування суми ПДВ, відповідно до наказу МТСБУ № 3207 від 30.11.2011 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджується платіжним дорученням ( а.с. 43).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.38.2.1 ст.38 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Заперечуючи проти позову відповідач також зазначає, що на момент ДТП 18.08.2011 року він не був власником автомобіля « BMW 730» д.н.з. НОМЕР_5, а користувався зазначеним автомобілем на підставі довіреності, виданої власником. Цивільно-правова відповідальність власника вищевказаного автомобіля , а також третіх осіб, що мали право керувати автомобілем станом на 18.08.2011 року була застрахована. Поліс обов»язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів знаходився у автомобілі « BMW 730» д.н.з. НОМЕР_5. На підтвердження надав фотокопію полісу НОМЕР_8 обов»язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТДВ «СК «Провіта» та ОСОБА_4, строк дії якого з 23.07.2011 року до 22.07.2012 року ( а.с.134).

Однак, відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ поліс обов»язкового страхування власників наземних транспортних засобів укладений між ОСОБА_4 та ТДВ «СК «Провіта» № АА/54597154 терміном дії з 23.07.2011 року до 22.07.2012 року, включно, станом на 18.08.2011 року був втрачений ( а.с.158, 160). З копії газети «Урядовий кур»єр» від 07.10.2011 року вбачається, що ТДВ «СК «Провіта» повідомляє, що бланк поліса ОСЦПВВНТЗ серіїї АА номер 5497154 є недійсним у зв»язку з втратою. Товариство за вказаним полісом відповідальність не несе ( а.с.162).

Крім того, з відповіді СК «Провіта» від 28.10.2014 року на запис адвоката Зарубіної В.М., яка представляла інтереси відповідача, вбачається, що копія документу з реквізитами бланку полісу НОМЕР_8, яка надана разом з запитом, не може бути копією дійсного правочину, оскільки бланк вищезазначеного полісу був анульований, з вказаною особою страховик жодних договорів страхування не укладав і транспортний засіб BMW д.н.з. НОМЕР_5, не страхував ( а.с.19).

Слід також зазначити, що відповідачем не надано суду оригіналу полісу обов»язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а надано лише його фотокопію.

Отже, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт наявності у відповідача полісу обов»язкового страхування власників наземних транспортних засобів на момент вчинення ДТП.

Відповідно до п.21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України … .

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. п. 4, 11 постанови "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 р. № 4 роз»яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Відтак, крім страхового відшкодування, підлягають стягненню з відповідача всі витрати позивача, пов»язані з виконанням полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_7 від 04.06.2011 року ( а. с. 7).

Відповідач не відшкодував позивачу понесені витрати у добровільному порядку, лист від 23.04.2012 р. про добровільне врегулювання спору залишив без реагування (а.с. 49).

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат по оплаті юридичних послуг у сумі 2000 грн. на підставі контракту про надання правової допомоги №72, укладеного 16.10.2012 р. з ТОВ «ЕмВіПартнерс», і додаткової угоди до цього контракту, то вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 79, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу відшкодовуються, якщо вони пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

У відповідності з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, … не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 1 контракту від 16.10.2012 р. , укладеного між позивачем і ТОВ «ЕмВіПартнерс», правова допомоги включає в себе досудові заходи, спрямовані на добровільну виплату заборгованості третіми особами та представництво у судах усіх інстанцій у справах, пов»язаних з проведенням регламентних виплат, а також на стадії виконавчого провадження.

Відповідного розрахунку, що має бути підставою до відшкодування витрат на правову допомогу в розумінні ст. 84 ЦПК України і ст. 1 цього Закону не надано, крім того господарське товариство не входить до наведеного у законі переліку осіб, сплата коштів за надання правової допомоги якими може відшкодовуватись.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 29612,60 грн. доведені і підлягають задоволенню.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір, відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст. ст. 1187, 1188, 1191 ЦК України, п.21.1 ст. 21, п.38.2 ст.38, пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_4) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) страхове відшкодування в порядку регресу та пов»язані з ним витрати у загальній сумі 29 612 грн. 60 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 296 грн. 13 коп., всього суму 29 908 грн. 73 коп. ( двадцять дев»ять тисяч дев»ятсот вісім гривень сімдесят три копійки).

У стягненні витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Г. Сербіна