Постанова № 43803555, 20.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2385/15-п Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.Провадження № 33/780/260/15 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 429 20.04.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представника Київської митниці ДФС Петровської А.О., представника особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року щодо громадянина Кувейту ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Кувейту, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень та конфіскації в доход держави 7383 долари США. Крім того, стягнуто з ОСОБА_5 в доход держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі на транспортування предметів правопорушення в розмірі 6 грн. 52 коп.

Вказане вище правопорушення ОСОБА_5 було вчинено за наступних обставин.

28 лютого 2015 року, об 11 год. 50 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Приліт" терміналу ,,Д" ДП МА ,,Бориспіль" громадянин Кувейту ОСОБА_5, який прилетів до України з Туреччини, м. Стамбул, літаком авіакомпанії ,,Міжнародні авіалінії України", рейсом № 712, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - ,,зелений коридор", тим самим відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний коридор України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром ,,білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю - ,,зелений коридор" митниці, пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі приблизно 20 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці, де ним була видана готівка в розмірі 18700 доларів США, що знаходилась в кишені куртки, одягненої на пасажирі. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. За протоколом було тимчасово вилучено 7400 доларів США. Решту грошових коштів у сумі 11300 доларів США було пропущено пасажиру.

Представник особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить постанову суду щодо її довірителя скасувати та прийняти нову постанову, якою вилучені грошові кошти у розмірі 7400 доларів США повернути ОСОБА_5. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог матеріального, процесуального права та неповним з"ясуванням обставин справи у суді першої інстанції. Крім того, в апеляції її автор посилається на Європейську Конвенцію ,,З захисту прав і основних свобод людини", практику Європейського Суду з прав людини, ст. ст. 23, 33 КУпАП та просить врахувати їх при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення: представника особи, яку притягнуто до відповідальності, яка підтримала апеляційну скаргу; представника митниці, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_5 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_5, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_5 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність, суму та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю він одразу повідомив працівників митниці. При цьому, як встановлено під час розгляду справи кошти, які перевозились ОСОБА_5, повинні були бути використані для оплати проходження лікування його двоюрідного брата, який знаходиться на лікуванні в м. Києві. Вказані обставини знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні, навпаки законність їх походження підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_5 правопорушенню.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_5 від стягнення у виді конфіскації валюти, повернувши її останьому.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року щодо ОСОБА_5, в частині накладання на нього стягнення у виді конфіскації валюти, змінити.

Виключити з вказаної постанови посилання про конфіскацію 7383 долари США, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0132/125120102/15 від 28 лютого 2015 року, повернувши їх (7383 долари США) ОСОБА_5.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області В. Димарецький

Згідно з оригіналом. Суддя В. Димарецький