Ухвала суду № 43803534, 23.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1750/14ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.Провадження № 22-ц/780/1394/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 18 23.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

23 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Поліщука М.А., Лащенка В.Д.,

при секретарі: Ромашині І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом Кредитної спілки «Відродження мрій» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач КС «Відродження мрій» звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 29.05.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 859/р, згідно якого її було надано кредит в розмірі 12000,00 грн. на 12 місяців, зі сплатою за користування кредитом виходячи з процентної ставки 34% річних. В забезпечення виконання зобов'язання та повернення кредиту по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 859/р1 від 29.05.2013 року. Відповідач ОСОБА_3 підписала даний договір та взяла на себе відповідні зобов'язання. Відповідач належним чином свої зобов»язання за кредитним договором не виконала та станом на 29.10.2014 року має заборгованість в сумі 5425,58 грн., яка складається з 4838,28 грн. - основна сума кредиту, 587,30 грн. - проценти за користування кредитом. У зв'язку з цим просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 5425,58 грн. та судові витрати.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 5425,58 грн. та судові витрати 243,60 грн..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що кредитний договір не підписувала, копії документів для оформлення договору не надавала та кошти по кредитному договору не отримувала.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що договір поруки не підписувала, з цього приводу звернулася з заявою до органів внутрішніх справ.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_3, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа і цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 29.05.2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 859/р, згідно якого її було надано кредит в розмірі 12000,00 грн. на строком на 12 місяців, зі сплатою за користування кредитом виходячи з процентної ставки 34% річних (а.с.5-6).

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 12000,00 грн. підтверджується видатковим касовим ордером від 29.05.2013 року (а.с. 9).

В забезпечення виконання зобов'язання та повернення кредиту по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 859/р1 від 29.05.2013 року (а.с. 8).

Згідно п.п. 3.2, 3.3 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель своєю порукою забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору і станом на 29.10.2014 року загальна сума заборгованості становить 5425,58 грн. з яких: 4838,28 грн. основна сума кредиту, 587,30 грн. сума процентів за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_2 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_3, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 кредитний договір не підписувала, кошти не отримувала, не заслуговують на увагу оскільки, будь-яких доказів на підтвердження цих доводів відповідачем суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 договір поруки не підписувала, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень..

Крім того, відповідачі надали суду апеляційної інстанції заяви в яких зазначили, що вони відмовляються від проведення судово-почерковознавчої експертизи, що в свою чергу унеможливлює встановлення не належності підписів в кредитному договорі та договорі поруки відповідачам.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307-308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: