Рішення № 43801853, 23.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/190/2015(м)

266/4203/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Митрофанова Є.Г.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_1 і представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року по цивільній справі:

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки зі спільної сумісної власності подружжя та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та виділ в натурі частки домоволодіння та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, з подальшим уточненням редакції позовних вимог (т. 1 а.с. 236-237): про виділ в натурі 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 що належить їй із відповідачем на праві спільної сумісної власності, а також виділ 1/2 частки земельної ділянки за цією ж адресою. В обґрунтування вимог заяви посилалась на те, що в період перебування її у шлюбі із відповідачем з вересня 2001 року ними було придбано у власність: земельна ділянка, площею 1612кв.м, розташована в АДРЕСА_1 оформлена на ім'я позивачки і належна на праві власності на підставі Державного акта від 16.01.2006р.; жилий будинок НОМЕР_1 за вказаною адресою з належними господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 226,7кв.м, жилою площею 71,5кв.м, власником якого зареєстрована вона на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2012р., і який був збудований у період шлюбу нею із відповідачем за спільні кошти сім'ї на вказаній земельній ділянці. У зв'язку з припиненням сімейних відносин з відповідачем, спільне користування будинком і земельною ділянкою, що є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, без їх поділу є неможливим. Враховуючи її право співвласника на виділ частки, із урахуванням рівного розміру часток кожного з подружжя у спільному майні, просила призвести поділ переліченого спільного майна з виділом їй в натурі у власність 1/2 частки домоволодіння та відповідної 1/2 частки земельної ділянки.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 34-35), уточнивши редакцію позовних вимог в подальшому (т. 1 а.с. 241), що зводяться до: визнання за ним права власності та виділ в натурі 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 а саме просив виділити: веранду 1, площею 17,4кв.м, коридор 2, площею 26,2кв.м, кухню 3, площею 16,9кв.м, їдальню 4, площею 16,2кв.м, жилу кімнату 1-4, площею 15,5кв.м, ванну кімнату 1-5, площею 3,5кв.м, частину мощення 1, частину огорожі № 1, ворота № 3, хвіртку № 4. Також просив визнати за ним право власності та відвести в натурі 2/3 частини земельної ділянки, що становить площу 1075кв.м, і є пропорційним до частки у праві власності на житловий будинок, за встановленими експертом розмірами. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що спірний будинок будувався з квітня 2004 року по березень 2005 року в період шлюбу із відповідачкою, однак, виключно за його особисті кошти від депозитного вкладу, продажу гаражу і автомобіля та інших власних джерел.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 47/100 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1

Виділено ОСОБА_2 (першому співвласнику) в зазначеному житловому будинку приміщення: 1/2 частина веранди 1 площею 8,7кв.м., частину коридору 2 площею 19,8кв.м., кухню 3 площею 16,9кв.м., їдальню 4 площею 23,2кв.м., житлову кімнату 5 площею 16,6кв.м., коридор 6 площею 4,6кв.м., санвузол 7 площею 7,3кв.м.; гараж літ.Б-1; сарай літ.В-1; 1/2 мощення I; 1/2 огорож № 1-4, інвентаризаційною вартістю 186379грн., що становить 47/100 частки.

Виділено ОСОБА_2 ? частку земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 806кв.м, розміри якої складають: 36,04м по кордону з боку вул. Надії, 18,36м по кордону з боку ділянки АДРЕСА_2 16,22м, 6,17м, 22,02м, 2,12м, 4,67м, 3,70м, 18,36м по кордону з ділянкою другого власника 1/2 частки.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1

Виділити ОСОБА_1 (другому співвласнику) в зазначеному житловому будинку приміщення: 1/2 частина веранди 1 площею 8,7кв.м., частину коридору 2 площею 6,4кв.м., топкову 10 площею 13,5кв.м., гараж 9 площею 34,0кв.м., коридор 8 площею 10,8кв.м., коридор 11 площею 14,2кв.м., гардероб 13 площею 6,8кв.м., житлову кімнату 12 площею 16,2кв.м., житлову кімнату 14 площею 15,5кв.м., санвузол 15 площею 3,5кв.м; вбиральню літ.Г-1; 1/2 мощення І; 1/2 огорож №1-4, інвентаризаційною вартістю 208199грн., що становить 53/100 частки.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_1 з виділом ділянки площею 806кв.м, розміри якої складають: 9,95м по кордону з боку вул. Надії, 22,99м по кордону з боку ділянки АДРЕСА_3, 23,01м по кордону з боку ділянки АДРЕСА_4 16,22м, 6,17м, 22,02м, 2,12м, 4,67м, 3,70м, 18,36м по кордону з ділянкою першого власника 1/2 частки.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 10910грн.

Зобов'язано ОСОБА_2 організувати вхід на земельну ділянку АДРЕСА_1 призвести переобладнання і перепланування, зазначені у висновку додаткової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2014р., а саме: влаштувати глуху перегородку в коридорі 2 в створі стіни суміжній для приміщень 2 і 10, перпендикулярній фасадній стіні, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку. Влаштувати глуху перегородку у веранді 1 для розділення її на рівні частини для двох співвласників. Замість частини віконного отвору веранди 1 для другого співвласника влаштувати дверний проріз, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку. Замість віконного отвору на зовнішній стіні приміщення 10 влаштувати дверний і віконний отвір зі збільшенням розміру отвору. Роботи по збільшенню прорізу виробляти дисковими пилами без ударних динамічних дій; готовий проріз рекомендується посилити обрамленням з металевого куточка з полицею не менше 75мм з двох сторін, з'єднавши металевими пластинами. У приміщенні 10 пропонується організувати кухню для другого співвласника. Опалення частин при необхідності зробити відокремлений для кожної частини. При влаштуванні роздільного опалення з встановленням другого газового котла чи двоконтурного котла з бездимохідним відводом продуктів згоряння (першому власнику) і пристрої газифікованої кухні (другому власнику) місця установки газових приладів узгодити з організацією, що займається експлуатацією та обслуговуванням газових мереж, у складі проекту на ці роботи. Роботи з перебудови інженерних мереж вести організаціям, які мають дозвіл на виконання даних робіт відповідно до чинного законодавства, з узгодженням з експлуатаційними організаціями з отриманням технічних умов проекту.

Стягнуто в дохід держави судовий збір: з ОСОБА_2 - 3404грн., з ОСОБА_1 - 213грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про поділ будинку в натурі на 2/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами, що виділити у власність йому із 2/3 частинами земельної ділянки, а 1/3 частину будинку і господарських споруд і будівель та відповідно таку ж частку земельної ділянки виділити дружині.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення в частині розподілу судового збору і в частині переобладнання і перепланування приміщень скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким недоплачену суму судового збору за позовом довірительки стягнути в дохід держави з ОСОБА_1, а обов'язок по переобладнанню і переплануванню покласти на обидві сторони в рівних обсягах.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2001р. На час розгляду справи сімейні відносини фактично припинені.

За час шлюбу подружжям ОСОБА_4 збудований житловий будинок АДРЕСА_1 (на теперішній час - віднесено до Приморського району міста Маріуполя за рішенням Маріупольської міської ради від 28.08.2013р. № 6/29-3449), загальною площею 226,7кв.м, житловою площею 71,5кв.м, побудований у 2005 році, складається з житлового будинку з мансардою А-1, веранди а-1, прибудови А1 -1, гаражу Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1, вимощення І, огорожі № 1, огорожі № 2, воріт № 3, хвіртки № 4. Право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, виданого 29.10.2012р. виконавчим комітетом Іллічівської сільської ради. Право власності на будинок зареєстровано ДКП «Першотравневе бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 за реєстр. № 38023153 від 29.10.2012р.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1612га, на якій розташоване спірне домоволодіння, належить на праві власності ОСОБА_2 за державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданим 16.01.2006р. за рішенням Іллічівської сільської ради № 5/17-554 від 19.07.2005р. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

В ході розгляду справи проведена низка будівельно-технічних експертиз з визначення можливих варіантів поділу будинку з організацією ізольованих приміщень для двох співвласників і земельної ділянки.

Задовольняючи основний позов і частково - зустрічний позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 60, 63, 69, 7 Сімейного кодексу України, ст.ст. 364, 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку, що зведений будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки кожного з них становлять по ?, бо ОСОБА_1 не доведено створення спірного нерухомого майна за рахунок його особистих коштів. Розподіляючи в натурі спірні об'єкти нерухомості (жилий будинку і земельну ділянку) суд використав експертні висновки від 14.12.213р. і 28.11.2014р. і поклав повний обсяг робіт з переобладнання і перепланування приміщень в обов'язки позивачки ОСОБА_4

З такими висновками суду в повному обсязі погодитись не можна.

Стаття 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У ч. 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

Як не оспорюється сторонами, будівництво жилого будинку, обгрунтовано визнаного судом об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4, розпочалось з квітня 2004 року і завершилось у березні 2005 року.

Досліджуючи зібрані у справі докази в сукупності, суд вірно визначив не підтвердження природи особистого майна ОСОБА_1, в розумінні ст.ст. 57, 58 Сімейного кодексу України, - коштів строкового депозитного вкладу за договором № 05-841 від 14.08.2001р., що він нібито вклав у будівництво спірного будинку, оскільки цей договір і додаткові до нього угоди укладались між банківською установою та вкладником - юридичною особою ТОВ «Азимут-Вест», і отримані кошти є власністю цієї юридичної особи, а не директора підприємства ОСОБА_1, який підписував цей договір (т. 1 а.с. 37-40).

Також не є особистою приватною власністю ОСОБА_1 кошти в розмірі 100тис.грн., що перераховані за договором купівлі-продажу автомобіля № 1382 від 28.02.2003р. від покупця - ТОВ «Азимут-Вест» на рахунок продавця і власника автомобіля - ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 43-44, 94-95).

Бухгалтерські документи ТОВ «Азимут-Вест» не свідчать про фактичне отримання особисто відповідачем грошової суми дивідендів в розмірі 80тис.грн. (т. 1 а.с. 89-91).

Матеріали справи містять відомості про перерахування ОСОБА_1 на його рахунок коштів в загальній сумі 72тис.грн. (в два транші по 36тис.грн.) від ТОВ «Азимут-Вест» по договору від 03.04.2003р. за продаж належного позивачеві на праві приватної власності гаражу, придбаного ним у 2000 році до шлюбу із відповідачкою (а.с. 42, 96-99). Проте, будь-якими належними і допустимими доказами як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не доведено вкладення безпосередньо у будівництво спірного будинку цих особистих грошей позивача, отриманих ним від продажу гаражу за рік до початку будування будинку.

Також не вбачається з матеріалів справи внесення у будівництво будинку коштів депозитного вкладу ОСОБА_1 по договору № 3652891, закритого 28.09.2004р. зі зняттям 80тис.грн. (т.1 а.с. 93).

Книга про витрати на будівництво із записами обох з подружжя, що містить визначення витрат сім'ї по будівництву будинку, починається з червня 2004р. (т. 1 а.с. 104-114) - не містить будь-яких записів ОСОБА_1, одобрених ОСОБА_4, про внесення позивачем особистих коштів, чи коштів від реалізації власного майна, що він мав до подружнього життя.

Інших доказів узгодження між подружжям питань про внесення ОСОБА_1 особистих коштів не здобуто. Самі по собі відомості про отримання позивачем коштів від продажу гаражу, коштів депозитного вкладу такими доказами у вказаній частині не є, бо ці відомості не підтверджують вкладення позивачем коштів саме в побудування спірного будинку з належними будівлями, а не для інших цілей сім'ї, або на користь будь-кого з подружжя, або вкладення в господарську діяльність, якою на той час займався ОСОБА_1 тощо.

Всім зібраним у справі доказам, переліченим вище, суд надав належну оцінку у відповідності зі ст. 212 ЦПК України, на підставі чого вірно визначив не доведення ОСОБА_1 створення спірного об'єкту нерухомості або частини за рахунок його особистих коштів.

Не може слугувати підставою для збільшення частки ОСОБА_1 у спільній власності на об'єкт нерухомого майна, як погоджується колегія суддів, факт оформлення на його ім'я технічної документації з будівництва, генерального плану, будівельного паспорту, договорів із комунальними службами, актів виконаних робіт з газифікації, водовідведення, установки лічильників, телефонізації тощо, бо ці документи не є правовстановлюючими.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про вкладення ним у побудування будинку більшої частини особистих коштів не знайшли свого підтвердження.

Як з'ясовано, будь-який договір між подружжям в порядку ст. 70 СК України і ст. 368 ЦК України щодо правового режиму і розподілу часток спільного майна, не укладався.

За таких обставин, як впевнився суд апеляційної інстанції, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя при розподілі спільного майна і доцільно розподілив домоволодіння згідно експертного висновку від 14.12.2013р., яким визначено технічну можливість фактичного розподілу житлового будинку з незначним відхиленням від рівності ідеальних часток у праві спільної власності подружжя з варіантом поділу будинку на 47/100 і 53/100 частин і виплатою відповідної грошової компенсації (а.с. 171-180).

Такий експертний висновок, взятий судом першої інстанції за технічний базис, в подальшому схвалений рішенням Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради № 35 від 25.03.2015р., яким в порядку ст. 152 ЖК України, із урахуванням п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», надано дозвіл на переобладнання і перепланування жилого будинку.

Суд здійснив поділ земельної ділянки з правильним застосуванням положень ст. 364, 367, 377 ЦК України, ст.ст. 87, 88, 120 ЗК України та з урахуванням роз'яснень у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», дійшов вірного висновку про право кожної зі сторін на ? частину цієї ділянки з виділенням цих часток в натурі в запропонованих експертом розмірах і конфігураціях, що містяться у додатку № 1 до висновку додаткової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2014р. (т. 1 а.с. 248-253), і що відповідає ідеальним часткам кожної зі сторін у жилому будинку.

Із розв'язанням спору щодо розділу будинку і земельної ділянки суд доцільно поклав обов'язок на ОСОБА_4, що прагнула відокремлення, по організації окремого входу на земельну ділянку з вул. Надії.

В цілому визначений судом варіант поділу будинку, допущений судом першої інстанції із урахуванням гарантованого права дружини і чоловіка на поділ майна незалежно від розірвання шлюбу у відповідності з ч. 1 ст. 69 СК України, відповідає найбільш ефективному використанню нерухомого майна сторонами, найменшому відхиленню від ідеальних часток співвласників, а варіант поділу земельної ділянки забезпечує можливість доступу обох сторін до належних їм частин будинку і господарських будівель.

Тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 за необґрунтованістю доводів підлягає відхиленню, а рішення суду у вищенаведеній частині - залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із прийнятим рішенням в частині поставлення в обов'язок ОСОБА_4 повного спектру технічних робіт з переобладнання і перепланування спірного житлового будинку.

Так, рішення суду в даній частині вмотивовано тим, що ОСОБА_4 фактично мешкає і користується будинком і була ініціатором виділу частки будинку в натурі, та зацікавлена в проведенні переобладнання, на відміну від ОСОБА_1, який має інше житло. При таких обставинах суд вважав недоцільним покладення обов'язків в даній частині на обидві сторони, вважаючи що це, із урахуванням конфліктних відносин між сторонами, зашкодить виконанню рішення.

Втім, така мотивація, як вважає колегія суддів, не є переконливою, оскільки суд не в достатній мірі врахував принцип рівності майнових прав сторін, зважаючи на фінансові витрати, в тому числі із вкладенням трудового ресурсу особистого або залучених спеціалізованих організацій для зведення технічних проектів і виконання робіт, що має притерпіти в майбутньому сторона, на яку покладається обов'язок зі вчинення технічних дій з переобладнання і перепланування жилого будинку.

Крім того, обгрунтовано взявши за технічну основу для судового рішення зміст експертного висновку від 14.12.2013р., суд помилково зв'язав перелік прийдешніх робіт з переобладнання і перепланування жилого будинку із висновком додаткової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2014р., що підлягає корегуванню при зміні рішення в даній частині.

Зважаючи на наведене, беручи до уваги рівність сторін у визначенні їх ідеальних часток у спільному нерухомому майні, колегія суддів змінює рішення в даній частині в порядку ст. 309 ЦПК України, зобов'язуючи обидві сторони здійснити за свій рахунок відповідні переобладнання і перепланування в будинку АДРЕСА_1, зазначені у висновку будівельно-технічної експертизи експерта ОСОБА_6 від 14.12.2013р., а саме: ОСОБА_4 - влаштувати глуху перегородку в коридорі 2 в створі стіни суміжній для приміщень 2 і 10, перпендикулярній фасадній стіні, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку. Влаштувати глуху перегородку у веранді 1 для розділення її на рівні частини для двох співвласників; ОСОБА_1 - замість частини віконного отвору веранди 1 влаштувати дверний проріз, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку; замість віконного отвору на зовнішній стіні приміщення 10 влаштувати дверний і віконний отвір зі збільшенням розміру отвору. Роботи по збільшенню прорізу виробляти дисковими пилами без ударних динамічних дій; готовий проріз рекомендується посилити обрамленням з металевого куточка з полицею не менше 75мм з двох сторін, з'єднавши металевими пластинами. У приміщенні 10 організувати кухню.

Також за даним рішенням суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, із урахуванням фактичного відведення кожній зі сторін певних приміщень, вказаних в Додатку 1 експертного висновку, зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 влаштувати роздільне опалення, відокремлене для кожної частини, з встановленням другого газового котла чи двоконтурного котла з бездимохідним відводом продуктів згоряння ОСОБА_2 і облаштування газифікованої кухні ОСОБА_1 Місця установки газових приладів узгодити з організацією, що займається експлуатацією та обслуговуванням газових мереж, у складі проекту на ці роботи. Роботи з перебудови інженерних мереж вести організаціям, які мають дозвіл на виконання даних робіт відповідно до чинного законодавства, з узгодженням з експлуатаційними організаціями з отриманням технічних умов проекту.

При цьому роботи з переобладнання і перепланування жилого будинку мають виконуватись сторонами із дотриманням застережень у вищевказаному рішенні Приморської районної адміністрації № 35.

Крім того, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині розподілу судових витрат, на що частково слушно вказує в апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3, з огляду на наступне.

Так, суд стягнув з кожної сторони недоплачену суму судового збору за первісним та зустрічними вимогами, виходячи з встановленої при вирішенні справи вартості майна відповідно до розміру виділених часток: з ОСОБА_4 достягнув - 3404грн., з ОСОБА_1 - 213грн.

Але ж поза увагою суду залишились правила розподілення судових витрат, визначених ст. 88 ЦПК України, щодо компенсації понесених витрат у відповідності із пропорційністю до задоволеної частини вимог.

Так, суд задовольнив позов ОСОБА_2 в повному обсязі (100%), визначивши рівність ідеальних часток в спірному нерухомому майні з їх реальним розподілом в натурі з незначним відходженням від рівності часток та стягненням відповідної грошової компенсації. У зв'язку з чим понесені позивачкою витрати з оплати судового збору (частково нею при подачі позову сплачено 250грн. - т. 1 а.с. 1) підлягають компенсації їй за рахунок відповідача в повному обсязі. Недоплачена ж сума судового збору 3404грн. (від максимальної межі 3654грн.(1218грн.х3мін.зарплати), з огляду на вартість спірного нерухомого майна, мінус 250грн. частково оплаченого судового збору) - підлягає стягненню в дохід держави за рахунок відповідача ОСОБА_1

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволений частково: позивач прагнув визнання за ним права власності на 2/3 частин жилого будинку, що становить 66,67% від обсягу спірного майна, із відведенням 1/3 частини будинку відповідачці - частина незадоволених зустрічних вимог за судовим рішенням становить 16,67% (66,67% мінус 50% обсягу відведеного у власність позивача спірного майна) і пропорційно цій частині судові витрати позивачеві не компенсуються.

З огляду на наслідки вирішення спору за зустрічним позовом ОСОБА_1, задоволеним на 83,33% (100%-16,67%), підлягає сплаті судовий збір в розмірі 3044,88грн. (83,33%х3654грн.:100%). А позивачем при зверненні до суду фактично було сплачено 3441грн. (т. 1. а.с. 33), що перевищує вирахований належний розмір 3044,88грн., що має бути компенсований позивачеві за рахунок відповідачки ОСОБА_4 Тому за оскаржуваним судовим рішенням з ОСОБА_1 помилково досягнуто в дохід держави 213грн.

Шляхом зарахування судових витрат з оплати судового збору за подачу основного і зустрічного позовів, що мають сплатити сторони одна другій, до стягнення підлягає: з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2794,88грн. (3044,88-250), а також з ОСОБА_1 в дохід держави - 3404грн.

Крім того, ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги, що зводиться до перерозподілу часток у майні, сплатив 328,82грн. і доплатив за ухвалою суду 1498грн. (т. 2 а.с. 25, 32, 35). У зв'язку з відхиленням його апеляційної скарги ці витрати позивачеві не компенсуються за рахунок другої сторони.

ОСОБА_4, апелюючи через представника на судове рішення в частині розподілу судових витрат і порядку здійснення переобладнань і перепланувань, сплатила 243,60грн., що мають бути компенсовані їй за рахунок відповідача ОСОБА_1, із урахуванням визнання судом апеляційної інстанції обґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Здійснюючи підсумок зарахувань витрат сторін по судового збору за подання позовів і за подачу апеляційних скарг, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2551,28грн. (3044,88-250-243,60).

Отже, в цій частині апеляційна скарга представника ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає зміні згідно вищенаведеного мотивування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 призвести роботи з переобладнання і перепланування жилого будинку та в частині розподілу витрат з оплати судового збору - змінити.

Зобов'язати ОСОБА_2 призвести переобладнання і перепланування в будинку АДРЕСА_1, зазначені у висновку будівельно-технічної експертизи експерта ОСОБА_6 від 14.12.2013р., а саме: влаштувати глуху перегородку в коридорі 2 в створі стіни суміжній для приміщень 2 і 10, перпендикулярній фасадній стіні, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку. Влаштувати глуху перегородку у веранді 1 для розділення її на рівні частини для двох співвласників.

Зобов'язати ОСОБА_1 призвести переобладнання і перепланування в будинку АДРЕСА_1, зазначені у висновку будівельно-технічної експертизи експерта ОСОБА_6 від 14.12.2013р., а саме: замість частини віконного отвору веранди 1 влаштувати дверний проріз, як зазначено в Додатку 1 до цього висновку; замість віконного отвору на зовнішній стіні приміщення 10 влаштувати дверний і віконний отвір зі збільшенням розміру отвору. Роботи по збільшенню прорізу виробляти дисковими пилами без ударних динамічних дій; готовий проріз рекомендується посилити обрамленням з металевого куточка з полицею не менше 75мм з двох сторін, з'єднавши металевими пластинами. У приміщенні 10 організувати кухню.

Зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 влаштувати роздільне опалення, відокремлене для кожної частини, з встановленням другого газового котла чи двоконтурного котла з бездимохідним відводом продуктів згоряння ОСОБА_2 і облаштування газифікованої кухні ОСОБА_1. Місця установки газових приладів узгодити з організацією, що займається експлуатацією та обслуговуванням газових мереж, у складі проекту на ці роботи. Роботи з перебудови інженерних мереж вести організаціям, які мають дозвіл на виконання даних робіт відповідно до чинного законодавства, з узгодженням з експлуатаційними організаціями з отриманням технічних умов проекту.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір за подачу основного позову в розмірі 3404грн. (три тисячі чотириста чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати з оплати судового збору 2551 (дві тисячі п'ятьсот п'ятдесят одна) гривні 28 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді