Рішення № 43798326, 27.04.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

27.04.2015

Справа №2/489/1086/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 яким просила стягнути на свою користь половину витрат понесених нею на лікування та реабілітацію їх спільної повнолітньої непрацездатної доньки - третьої особи, а також стягувати наперед витрати на придбання ліків в розмірі по 1800 грн. щомісячно.

Позов обґрунтований тим, що спільна донька ОСОБА_3 народилася у 1991 р., у травні 1999 р. донька захворіла цукровим діабетом і того ж року шлюб між батьками було розірвано. Відповідач добровільно не надає допомоги на лікування доньки, яка досягла повноліття, визнана інвалідом 2 групи та страждає ускладненням на органи зору. Бажає стягнути з відповідача половину суми вже понесених нею витрат на лікування доньки - 32123,19 грн., а також наперед половину щомісячних витрат в сумі 3600,28 грн. на придбання потрібних ліків та інструментарію. Позивачка не працює у зв'язку із доглядом за донькою, крім того на її утриманні перебуває ще й малолітній син 2002 року народження стосовно якого вона є одинокою матір'ю.

В судовому засіданні позивачка, яка одночасно виступала представником третьої особи (а.с.38), позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, пояснила, що батько виконав свої зобов'язання в повному обсязі по утриманню доньки до 23 років, жодного обов'язку після цього по її лікуванню він не повинен нести, оскільки донька повинна заробляти самостійно. Пояснила, що відповідач інших дітей не має, перебуває у повторному шлюбі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

Шлюб між сторонами розірвано 18 серпня 1999 р. (а.с.9) Сторони є батьками ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 р. (а.с.11).

ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю та молодшим братом 2002 року народження (а.с.8,10), знаходиться на утриманні матері, не працює за станом здоров'я, що не спростовувалося представником відповідача.

ОСОБА_3 15 квітня 2014 р. повторно визнана інвалідом з дитинства 2 групи, наступний переогляд призначений у квітні 2017 р., дозволено легка праця, у т.ч. на дому (а.с.12), отримує соціальну допомогу в розмірі 949 грн. щомісячно (а.с.34).

З відповідача на користь позивачки стягували аліменти до досягнення донькою повноліття (а.с.81,82), а надалі у зв'язку із продовженням навчання - виконавче провадження закінчено у зв'язку із повним виконанням у грудні 2014 р. (а.с.83,84).

Згідно довідки ДП «НВК - ГТБ «Зоря» - «Машпроект» від 03 квітня 2015 р. ОСОБА_2 працює на підприємстві з квітня 1999 р., з квітня 2014 р. по березень 2015 р. йому нарахована заробітна плата в сумі 61372,17 грн., з яких утримані аліменти по листопад 2014 р. в сумі 6593,81 грн. (а.с.75,76). З 2000 р. перебуває в повторному шлюбі (а.с.85 зворот), утриманців немає. Відповідно до оглянутої амбулаторної картки - здоров (а.с.59,60). Має два кредитних зобов'язання з щомісячними платежами приблизно щомісячно в розмірі 1000 грн. по 2018 р. включно (а.с. 66 -71).

Судового рішення про присудження аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної доньки з відповідача в порядку ст. 198 СК України немає.

Позивачка не працює, має на утриманні молодшого сина на якого отримує соціальну допомогу як одинока мати в розмірі 385,80 грн. щомісячно (а.с.35).

Відповідно до оглянутої медичної картки хворого на ОСОБА_3 вона з 2010 р. проходила стаціонарне лікування з приводу захворювання цукровим діабетом 1 типу, важкої форми, з ускладненнями у формі мікроангіопатія нижніх кінцівок, діабетичної ретинопатії, нефропатії тощо (а.с.66 зворот). З аналогічними діагнозом ОСОБА_3, продовжувала лікування у 2013 р. (а.с.63), 2014 р. (а.с.62), 2015 р. (а.с.61).

У вересні - листопаді 2014 р. ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування в Інституті очних хвороб ім. В.П. Філатова з приводу кількох хірургічних втручань з діагнозом діабетична ретинопатія, ускладенан катаракта, фіброз склоподібного тіла, відшарування сітківки тощо (а.с.3-33).

Відповідно до квитанцій та чеків позивачка з 2010 р. по лютий 2015 р. несла витрати на придбання ліків, витратних матеріалів, інструментарію (а.с.13-24, 28-29), а восени 2014 р. витрати на лікування та харчування доньки в Інституті очних хвороб ім.. В.П. Філатова (а.с.25-27) на загальну суму 32123,19 грн.

Розрахунок суми відповідачем не спростований.

Згідно з ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закріплює визначення поняття "непрацездатні громадяни": особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право не пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Отже донька сторін є непрацездатною.

Позивачка звертаючись до суду з вимогою про стягнення коштів на додаткові витрати на лікування та реабілітацію повнолітньої непрацездатної доньки посилалася на положення ст. 185 СК України, яка передбачає участь батьків у додаткових витратах на дитину.

Але статус дитини особа має до досягнення повноліття (ч. 1 ст. 6 СК України), а ОСОБА_3 на час пред'явлення позову досягла повноліття.

У главі 16 СК України не міститься спеціальної норми, яка передбачала б обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах, які викликані особливими обставинами. В свою чергу в ст. 201 СК України відсутня вказівка про застосування ст. 185 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо їх утримання.

Відтак позовні вимоги не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 27 квітня 2015 р. позивачку звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький