Ухвала суду № 43797724, 17.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.04.2015Справа № 910/21434/14

За заявоюПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провідстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р.у справі №910/21434/14за позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 76 060 883,04 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: від прокуратури:не з'явився;від позивача 1: не з'явився;від позивача 2:Прокоф'єва Л.В. - представник за довіреністю;від відповідача (заявника):Щербина Д.В. - представник за довіреністю; Матвеєва В.П. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 76 060 883,04 грн.

В ході судового розгляду прокурором було зменшено розмір позовних вимог до 76 060 883,04 грн. з яких: основна заборгованість у розмірі 4 424 937,52 грн., пеня у розмірі 18 243 112,39 грн., 3% річних у розмірі 6 012 352,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 380 480,82 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 4 424 937,52 грн., пеню у розмірі 18 243 112,39 грн., 3% річних у розмірі 6 012 352,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 380 480,82 грн. Крім того, вказаним рішенням з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в доход Державного бюджету України стягнуто судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. залишено без змін.

04.02.2015 р. на виконання рішення суду видано відповідні накази.

25.03.2015 р. до канцелярії суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в якій заявник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. по справі №910/21434/14 в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 71 635 945,52 грн. до 01.01.2016 р.

Заява мотивована тим, що ПАТ "Київенерго" не має можливості виконати рішення суду в частині сплати штрафних санкцій у зв'язку зі складним фінансовим становищем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2015 р. розгляд заяви ПАТ "Київенерго" про відстрочку виконання рішення призначено на 17.04.2015 р.

Представники прокуратури та позивача 1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в судове засідання 17.04.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача 2 в судове засідання 17.04.2015 р. з'явився, вимог ухвали суду від 07.04.2015 р. не виконав, проти заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. заперечує.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання 17.04.2015 р. з'явився, подав заяву згідно змісту якої уточнив вимоги викладені в заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р., поданої 25.03.2015 р., а саме, просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/21434/14 про стягнення 76 060 883,04 грн. до 01.01.2016 р.

Розглянувши заяву ПАТ "Київенерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р., заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписом ст. 4-5, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. Конституційного суду України по справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. Конституційного суду України по справі №11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013р. Конституційного Суду України по справі №1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/21434/14, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п. 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з огляду на всі представлені заявником документи, суд дійшов висновку, що заява ПАТ "Київенерго" б/н від 15.04.2015 р. про відстрочення виконання рішення від 28.11.2014 р. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" грошових коштів для оплати заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Заявником зазначено, що боржник на даний час має великий розмір дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного внесення споживачами плати за використану електро- та теплову енергію. Одночасно, відповідачем наголошено на економічно необґрунтовані тарифи для здійснення діяльності пов'язаної із виробництвом, транспортуванням, передачею та постачанням електричної та теплової енергії, що призводить до постійного недоотримання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" коштів за надані послуги. Отже, на думку заявника, вказані обставини та показники фінансового становища боржника свідчать про наявність ускладнень виконання судового рішення по справі, тобто є достатніми підставами для відстрочення його виконання до 01.01.2016 р.

Наразі на підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи висновок Київського науково-дослудного інституту судових експертиз №10735/12988-12998/14-45 від 26.09.2014 р., висновок Київського науково-дослудного інституту судових експертиз №10592-10594/15637-15639/14-45 від 28.11.2014 р., довідка про споживання та розрахунки за газ з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за 2013-2014 роки, звіт про фінансові результати діяльності Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за дев'ять місяців 2014 р., баланс Публічного акціонерного товариства "Київенерго", звіти проведення розрахунків за спожиті теплову та електричну енергію та акти звірки розрахунків з Державним підприємством "Енергоринок" за продану з оптового ринку електроенергії (ОРЕ) енергію станом на 01.03.2015 р. та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається складне фінансове становище боржника.

При цьому, за твердженнями заявника, вказана заборгованість фактично виникла внаслідок кризових явищ в економіці України та зниження платоспроможності споживачів теплової та електричної енергії, що прямо впливає на прибутковість господарської діяльності відповідача.

Так, заборгованість населення та житлово-експлуатаційних організацій м. Києва за спожиту теплову та електричну енергію досягла 3,9 млрд. грн.

Крім цього, заборгованість бюджету перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" по відшкодуванню різниці в тарифах (КРТ) на теплову енергію станом на 01.03.2015 р. перевищила 555,7 млн. грн.

Також, як вбачається зі звіту про фінансовий результат за дев'ять місяців фінансові збитки Публічного акціонерного товариства "Київенерго" становлять 375,9 млн. грн.

Крім того, доказом неможливості виконати рішення суду до 01.01.2016 р. є те, що ПАТ "Київенерго" перебуває в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Після закінчення дії мораторію у 2016 році, якщо держава виконає всі свої зобов'язання, фінансовий стан Публічного акціонерного товариства "Київенерго" має стабілізуватися та боржник буде мати змогу виконати усі свої фінансові зобов'язання.

З огляду на наведене, Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було подано заяву про відстрочку виконання рішення суду саме до 01.01.2016 р.

Тобто, виконання боржником рішення суду можливе лише за наслідком зняття з 2016 р. мораторію та виконання державою своїх зобов'язань і відповідно отримання відповідачем необхідної суми коштів.

При цьому, господарським судом також враховано, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" є стратегічним підприємством на ринку України, оскільки останнє представляє собою цілий комплекс, що забезпечує як виробництво електричної і теплової енергії, так і постачання електроенергії кінцевим споживачам в місті Київ.

Отже, враховуючи важке фінансове становище та специфіку роботи відповідача, а також те, що залишок заборгованості складається із штрафних санкцій, суд вважає за доцільне заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання судового рішення задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. по справі №910/21434/14 задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. по справі №910/21434/14 в частині стягнення штрафних санкцій з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до 01.01.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко