Рішення № 43797702, 23.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" квітня 2015 р. Справа № 906/274/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Бонтлаб В.В. - представник за дов. від 13.08.2014, б/н

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Адлєр" (м. Житомир)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (с. Жовтневе, Попільнянський район, Житомирська обл.)

про стягнення 305456,43 грн

У відповідності до ст. 74-1 ГПК України, за заявою сторони судові засідання проводились в режимі відеоконференції

Приватне підприємство "Адлєр" (м. Житомир) подало до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ПСП "Жовтневе" (с. Жовтневе, Попільнянський район, Житомирська область) 305456,43 грн, з яких: 117375,64 грн основного боргу, 142024,52 грн курсової різниці, 11673,25 грн 30% річних, 10907,89 грн пені та 23475,13 грн 20% штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 313/3 від 28.05.2014 в частині оплати наданих послуг по поставці товару.

Ухвалою від 02.03.2015 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду.

Ухвалою від 20.03.2015 господарський суд розгляд справи відклав, направив державному реєстратору Попільнянського районного управління юстиції запит про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПСП "Жовтневе" (код 00858102).

До початку розгляду справи до господарського суду надійшли такі документи:

- від Державної реєстраційної служби України - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20352390 станом на 28.05.2014 щодо ПСП "Жовтневе" (код 00858102) (а. с. 64, 65);

- від позивача - супровідний лист з доказами сплати відповідачем 13.06.2014 суми боргу у розмірі 38626,50 грн (а. с. 71 - 73) та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 117375,54 грн, до якого додано банківську виписку на вказану суму проплати за 07.04.2015 (а. с. 66 - 70);

- від відповідача - копія Акту звірки взаєморозрахунків за 26.05.2014 - 10.03.2015, підписана та скріплена печатками сторін на суму боргу 117375,64 грн (а. с. 74, 75).

Приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав частково, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 117375,54 грн, провадження у справі в цій частині просив припинити, інші вимоги підтримав у заявленій до стягнення сумі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

Про направлення відповідачу рекомендованим листом ухвали суду від 20.03.2015 свідчить Реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 24.03.2015.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Крім того, суд зазначає, що письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

За таких обставин, та зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, надання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 між приватним підприємством "Адлєр" (продавець/позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе" (покупець/відповідач) було укладено Договір поставки № 313/3 (а. с. 19 - 22, далі - Договір), який визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар) (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

У відповідності до пунктів 3.2, 3.3 Договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних; прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної та/або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній курсу долару США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, відповідно до цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

За змістом пункту 5.3 Договору оплата товару здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного в додатках до даного Договору; без виставлення рахунку-фактури.

У відповідності до п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в п. 5 цього Договору; при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення даного Договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, продавець самостійно визначає напрями зарахування отриманих сум в рахунок погашення існуючих зобов'язань покупця.

26.05.2014, 27.05.2014, 11.06.2014, 16.06.2014 сторонами було підписано ряд Додатків №№ 1 - 4 до Договору поставки № 313/3 від 26.05.2014 (а. с. 23 - 26), в яких визначено найменування, кількість, ціну товару, що підлягала поставці відповідачу, а також зазначено еквівалент ціни товару в доларах США, курс долара США, вартість товару з ПДВ в гривні та в еквіваленті на долар тощо. Згідно з вказаними Додатками, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: 100 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.2014.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами Договору поставки № 313/3 від 26.05.2014 та Додатків до нього, позивач виконав свої зобов'язання, поставивши відповідачу у травні, червні 2014 року товару на загальну суму 156002,14 грн, що підтверджується такими документами: видатковими накладними № РН-0000747 від 26.05.2014, № РН-0000766 від 27.05.2014, № РН-0000899 від 11.06.2014, № РН-0000922 від 16.06.2014; довіреностями серії НБЙ № 729217 від 26.05.2014, № 729216 від 27.05.2014, № 729230 від 11.06.2014; актами приймання-передачі продукції від № РН-0000747 від 26.05.2014, № РН-0000766 від 27.05.2014, № РН-0000899 від 11.06.2014, № РН-0000922 від 16.06.2014 (а. с. 27 - 40).

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих засобів захисту рослин належним чином відповідно до умов Договору не виконав, лише частково оплативши отриманий товар 13.06.2014 на суму 38626,50 грн, доказом чого є банківська виписка (а. с. 72, 73).

У відповідності до поданого відповідачем до справи Акту звірки взаєморозрахунків за 26.05.2014 - 10.03.2015, вбачається погоджена сторонами станом на момент подання позову до суду сума боргу у розмірі 117375,64 грн (а. с. 74, 75).

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 117375,54 грн основної заборгованості, що підтверджується банківською випискою за 07.04.2015 (а. с. 68, 69).

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 117375,54 грн слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Водночас, оскільки станом на день розгляду справи доказів погашення відповідачем залишку суми боргу у розмірі 0,10 грн суду не подано, позовні вимоги щодо стягнення вказаної суми є належним чином підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Згідно зі встановленими судом обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 313/3 від 26.05.2014 та Додатків до нього.

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як встановлено судом в пунктах 8.2, 8.4 Договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені та штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, згідно з розрахунком позивача, здійсненого з урахуванням здійсненої відповідачем проплати боргу, сума пені за період з 16.10.2014 по 13.02.2015 склала 10907,89 грн. Сума штрафу - 23475,13 грн (117375,64 х 20 %).

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, та суму штрафу, суд вважає вимогу про їх стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам Договору і вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вбачає за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Керуючись вище вказаним, враховуючи співвідношення суми основного боргу, що підлягає до стягнення за рішенням суду, з розміром нарахованого штрафу, період прострочки в оплаті основного боргу, а також ті обставини, що до стягнення з відповідача крім 23475,13 грн штрафу нараховано також пеню, 30 % річних та курсову різницю, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем прострочених коштів, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу, що стягується на користь позивача, до 0,02 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, у Договорі поставки № 313/3 від 26.05.2014 (пункт 8.6) сторони встановили інший розмір процентів від простроченої суми, який зобов'язаний сплатити боржник за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме - 30 % річних.

На підставі положень ст. 625 ЦК України та умов п. 8.6 Договору, укладеного сторонами, позивач заявив до стягнення з відповідача 11673,25 грн 30% річних.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив правомірність проведених нарахувань та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11673,25 грн 30% річних.

Що стосується курсової різниці, сума якої за розрахунком позивача складає 142024,52 грн, та заявлена як вимога у справі про стягнення з відповідача коштів, на підставі п. 5.2 Договору поставки та Додатків до нього, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо договором купівлі - продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Суд, перевіривши проведені позивачем розрахунки курсової різниці, вважає їх правильними та такими, що узгоджується із матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, заборгованість визнав, доказів сплати нарахованих позивачем до стягненнями штрафних санкцій станом на день вирішення спору не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного Договору та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 164605,78 грн, з яких: 0,10 грн основного боргу, 0,02 грн штрафу, 10907,89 грн пені, 142024,52 грн курсової різниці та 11673,25 грн 30 % річних.

В частині стягнення 117375,54 грн основного боргу слід припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 23475,11 грн штрафу суд відмовляє.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п. 9.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", згідно з якими у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст. 83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (13532, Житомирська обл., Попільнянський район, с. Жовтневе, код ЄДРПОУ 00858102) на користь приватного підприємства "Адлєр" (03038, м. Київ, вул. Ямська,8, код ЄДРПОУ 35954742):

- 0,10 грн. - основного боргу;

- 0,02 грн. - штрафу;

-142024,52 грн. - курсової різниці;

- 11673,25 грн. - 30% річних;

- 10907,89 грн. - пені;

- 6120,00 грн. - судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 117375,54 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.04.15

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек.