Ухвала суду № 43795517, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/67588/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління агропромислового розвитку Здолбунівської райдержадміністрації Рівненської області, начальника Управління агропромислового розвитку Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, за посадою - Дмитрука Леоніда Петровича про визнання дій протиправними, визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із вищевказаним позовом.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача у зв'язку із проведеною реорганізацією, що мало наслідком скорочення штату працівників, а тому позивача правомірно звільнено із займаної посади.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що її звільнення є протиправним та необґрунтованим, оскільки порушені вимоги порядку вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією (реорганізацією міністерств та інших центральних органів виконавчої влади), а саме, відсутні підстави та обґрунтування доцільності скорочення з посади, відсутні гарантії щодо звільнення за ініціативою власника, не враховане переважне право залишення на посаді, порушена процедура звільнення при скороченні з посади

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач проходила державну службу на посаді головного спеціаліста відділу організації виробництва Управління агропромислового розвитку Здолбунівської РДА. Присягу державного службовця прийняла 06.03.2000 року, 05.08.2008 року присвоєно 12 ранг державного службовця.

Наказом Управління агропромислового розвитку Здолбунівської РДА від 01.08.2014 року № 8-к «Про звільнення з посади ОСОБА_4.», позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу організації виробництва Управління агропромислового розвитку Здолбунівської РДА 01.08.2014 року у зв'язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.13).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 1 статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 17.01.2014 року № 101-к «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату облдержадміністрації, її структурних підрозділів та районних державних адміністрацій», що прийняте на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій», затверджено граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій. Пунктом 3 розпорядження зобов'язано голів районних державних адміністрацій у тижневий термін затвердити граничну чисельність працівників структурних підрозділів районних державних адміністрацій у межах чисельності, затвердженої цим розпорядженням. Згідно додатку №2 до розпорядження гранична чисельність працівників, одиниць Здолбунівської райдержадміністрації складає 113,5 (а.с.107).

Розпорядженням голови Здолбунівської РДА від 07.05.2014 року № 41-к «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату райдержадміністрації, її структурних підрозділів та зміни у структурі райдержадміністрації» визначено граничну чисельність працівників Управління агропромислового розвитку Здолбунівської РДА у кількості 8 одиниць (а.с. 40-44).

Наказом Управління агропромислового розвитку від 20.05.2014 року №6-к внесено зміни до штатного розпису управління - скорочено посаду головного спеціаліста відділу організації виробництва - 1 штатну одиницю (а.с. 56-57).

Тобто відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача.

Позивач про наступне вивільнення з посади була належним чином попереджена, однак відмовилася поставити свій підпис на наказі та попередженні про ознайомлення, про що працівниками відповідача складено акт від 29.05.2014 року (а.с. 62). Крім того, попередження про вивільнення позивачу також направлялось поштовим зв'язком 29.05.2014 року, що підтверджується квитанцією РД УДППЗ «Укрпошта», ВПЗ Здолбунів 5 від 29.05.2014 року № 9597 (а.с. 64).

Стаття 42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив аналіз працівників відділу за цими критеріями та встановив, що з урахуванням приписів названої вище статті скороченню підлягала посада головного спеціалісту відділу організації виробництва, яку обіймала позивач ОСОБА_4 Зведені дані відображені у таблиці (а.с. 34).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, на момент звільнення позивача, посади, на які можна було б перевести позивача, були відсутні. Що стосується тверджень позивача про наявність вакантної посади заступника начальника управління агропромислового розвитку Здолбунівської РДА, то відповідно до посадової інструкції заступника начальника управління (а.с.68-71) обов'язковим для обіймання вказаної посади є наявність стажу роботи за фахом у державній службі на керівних посадах не менше 3 років або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах економіки не менше 4 років. Такий стаж у позивача відсутній (а.с.101-104).

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача, що мало наслідком скорочення штату працівників, а тому позивача правомірно звільнено із займаної посади із дотриманням порядку встановленого КЗпП України.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі № 817/2225/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко