Ухвала суду № 43795452, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/50453/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України, Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати накази Голови Служби безпеки України «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 27.09.2013 року № 1142-ОС в частині звільнення з військової служби капітана ОСОБА_4 (Б010533), головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України; т.в.о. Голови Служби безпеки України від 11.10.2013 року № 1202-ОСМ про звільнення з військової служби капітана ОСОБА_4 (Б-010533) у запас Збройних Сил України; директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 13.12.2013 року № 243-ОС про виключення зі списків особового складу ОСОБА_4;

- зобов'язати Службу безпеки України поновити його на посаді головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України;

- зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити йому матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивача звільнено із Служби безпеки України на законних підставах та у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, а накази від 27.09.2013 року № 1142-ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача, від 11.10.2013 року № 1202-ОСМ «По особовому складу» в частині звільнення позивача, та від 13.12.2013 року № 243-ОС «По особовому складу» щодо виключення зі списків особового складу винесенні відповідно до вимог чинного законодавства.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що видаючи накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з військової служби, керівництво Служби безпеки України виходило з того, що факт порушення дисципліни позивачем є доведеним службовим розслідуванням, при цьому не враховано, що такий факт вважається доведеним (а саме чи мало місце діяння (правопорушення) та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою про накладення адміністративного стягнення. Такі процесуальні документи на день прийняття наказу про його звільнення були відсутні. Відповідачами порушено порядок проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення, а саме не враховано при прийнятті дисциплінарного стягнення особу порушника його професійні, ділові і моральні якості.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач проходив публічну службу у Службі безпеки України на посаді головного спеціаліста за рахунок посади інспектора сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

27.09.2013 року Головою Служби Безпеки України видано наказ № 1142-ОС про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки судових експертиз Служби безпеки України, згідно якого наказано, зокрема, за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 11 (в частині обов'язків військовослужбовців бути дисциплінованим), 13 (в частині обов'язку військовослужбовця додержуватися вимог безпеки, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок), відповідно до пункту «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут) звільнити з військової служби за службовою невідповідністю капітана ОСОБА_4, головного спеціаліста сектору кадрового забезпечення Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

З метою реалізації дисциплінарного наказу Службою безпеки України 11.10.2013 року було видано наказ № 1202-ОС «По особовому складу», яким звільнено капітана ОСОБА_4, з військової служби по Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз у запас Збройних Сил України.

Наказом відповідача від 13.12.2013 року № 243 «По особовому складу» позивача виключено зі списків особового складу.

Підставою для видання вказаних наказів стали результати проведеного службового розслідування відповідно до наказу у ІСТЕ СБУ від 19 серпня 2013 року № 25/ДСК «Про призначення службового розслідування», за фактом затримання співробітниками міліції Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві та порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 11 та 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за результатами якого складено висновок від 12.09.2013 року № 18/15-8369.

Згідно висновку службового розслідування, 16 серпня 2013 року приблизно о 4 год. 20 хв. ранку співробітниками державної служби охорони МВС України в м. Києві в районі проспекту Маяковського, 47 (нічний клуб «Калинки-Малинки») по підозрі у завданні тілесних ушкоджень громадянину України ОСОБА_5, були затримані та доставлені до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві науковий співробітник 4 відділу 1 центру ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_6, на військовій службі в СБУ з 2005 року та головний спеціаліст за рахунок посади інспектора СКЗ ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_4, на військовій службі в СБУ з 2008 року.

16.08.2013 року полковник ОСОБА_7 та майор ОСОБА_8 забравши з Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві капітана ОСОБА_6 та капітана ОСОБА_4, прибули до місця служби позивача - Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, та в кабінеті директора Інституту доповіли про ситуацію, що сталася. Директор Інституту запропонував капітану ОСОБА_6 та капітану ОСОБА_4, після протверезіння, скласти відповідні рапорти про ситуацію, яка відбулася в ніч з 15 на 16 серпня 2013 року.

Згідно довідок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 16.08.2013 року, від 07.05.2014 року, позивач прибув 16.08.2013 року на службу з ознаками алкогольного сп'яніння о 10 год. 30 хв., пройти тест на свідчення наявності чи відсутності алкоголю в крові відмовився. За довідкою із Центральної поліклініки Військово-медичного управління від 29.04.2014 року, позивач звернувся до вказаного закладу з приводу головного болю 16.08.2014 року о 11 год. 30 хв. із характерними ознаками алкогольного сп'яніння, яке виражалося запахом алкоголю з порожнини рота.

Комісія із службового розслідування, дійшла висновку про те, що головний спеціаліст за рахунок посади інспектора СКЗ ІСТЕ СБУ капітан ОСОБА_4 внаслідок втрати пильності та вживання алкогольних напоїв припустив порушення громадського порядку та був затриманий органами МВС України, чим завдав шкоди репутації Служби безпеки України та порушив вимоги ст.ст. 11, 13, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у зв'язку із чим рекомендовано притягнути його до дисциплінарної відповідальності, обравши вид стягнення, пов'язаний із звільненням з військової служби за службовою невідповідністю.

З висновком службового розслідування позивач під особистий підпис ознайомлений 12.09.2013 року та просив не застосовувати до нього вид стягнення пов'язаний із звільненням із військової служби, зобов'язувався в подальшому не допускати порушень військової дисципліни, про що здійснено запис на останньому аркуші висновку.

10.10.2013 року та 15.11.2013 року позивач звернувся до Голови Служби безпеки України із заявами про залишення його на службі в Службі безпеки України, про проведення повторного службового розслідування.

Листами Служби безпеки України від 04.11.2013 року № 11/2-11-8/64, від 12.12.2013 року № 3/4-Н437/115 позивача повідомлено, що факт не притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності не позбавляє командира (начальника) підстав для застосування щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарних стягнень. Підстав для призначення повторного службового розслідування та перегляду рішення про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю не вбачається.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про Службу безпеки України» (далі - Закон), Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут), Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 16.07.2008 року № 547 (далі - Інструкція), відомчих наказів, постанов, інструкцій та інших (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1 і 2 ст. 5 Закону передбачено, що діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.

Стаття 11 Статуту на військовослужбовців покладає такі обов'язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю.

Крім того, згідно ст. 13 Статуту Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.

Згідно ст. 49 Статуту, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, у тому числі військовослужбовців Служби безпеки України визначає Дисциплінарний статут.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись вимог законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, бути пильним, зберігати державну та військову таємницю, поводитися з гідністю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За приписами ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту, визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на офіцерів.

Також, статті 83-87, 92 Дисциплінарного статуту встановлюють порядок, умови та підстави проведення службового розслідування, строки накладення дисциплінарних стягнень.

Голова Служби безпеки України згідно статті 12 Дисциплінарного Статуту ЗСУ користується щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою в повному обсязі Дисциплінарного статуту.

Пунктом «є» статті 66 Дисциплінарного статуту передбачено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, яке може бути накладене як на молодшого офіцера так і на старшого офіцера.

Як зазначалось вище, за порушення військової дисципліни, які встановлені за результатами службового розслідування (згідно висновку № 18/15-8369 від 12.09.2013 року), наказом Голови СБУ від 27.09.2013 року 1142-ос на капітана ОСОБА_4, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Службовим розслідуванням та судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач своїми діями завдав шкоди репутації Служби безпеки України та порушив вимоги ст.ст. 11, 13, 49 Статуту. Вказані висновки службового розслідування позивачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивача звільнено із Служби безпеки України на підставі та у порядку визначеному Законом України «Про Службу безпеки України», Дисциплінарним статутом, Статутом, Інструкцією, а тому накази від 27.09.2013 № 1142-ОС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача, від 11.10.2013 № 1202-ОСМ «По особовому складу» в частині звільнення позивача, та від 13.12.2013 № 243-ОС «По особовому складу» щодо виключення зі списків особового складу є правомірними та скасуванню не підлягають.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року у справі № 826/256/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко