Ухвала суду № 43795428, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/51002/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області правонаступника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000142201, № 0000152201, № 0000051504, № 0000041504, № 0000212201 від 17 січня 2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

17 липня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

23 вересня 2013 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000142201, № 0000152201, № 0000051504, № 0000041504, № 0000212201 від 17 січня 2013 року скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 30.10.2012 року до 10.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2010 року до 30.06.2012 року, за наслідками якої 24.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що у Підприємством у порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 1 459 421,00 грн., у порушення пп. 7.8.1, 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України занижена частина чистого прибутку (доходу), у розмірі 468 086,00 грн., у порушення п.,п. 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 199 330,58 грн., у порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, у розмірі 803 642,69 грн., та занижений податок на додану вартість, у розмірі 343 656,34 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у розмірі 459 986,35 грн., у порушення п.,п. 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму податку на додану вартість, у розмірі 459 986,35 грн., а також у порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, неповно оприбуткувало готівкові кошти у касі підприємства, у розмірі 29 209,02 грн.

17 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000142201 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 1 880 504,00 грн., № 0000152201 про збільшення грошового зобов'язання за частину чистого прибутку (доходу), у розмірі 539 639,00 грн., № 000051504 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 1 400 553,75 грн., № 0000041504 про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 199 331,00 грн., № 0000212201 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 146 045,10 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про задоволення позову з таких підстав.

Податковий орган при складані акту перевірки Підприємства посилається на порушення Підприємством фінансової дисципліни, що була виявлена Контрольно-ревізійним управління в Харківській області під час здійснення ревізії Підприємства та відображена в акті КРУ №06-12/69 від 10.05.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальна майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрат відображаються в бухгалтерському обліку та фінансові звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ДПІ помилково зазначила про порушення Підприємством податкового законодавства під час допущення фінансової дисципліни у зв'язку з нетотожністю предметів зазначених перевірок.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що Підприємством були отримані доходи, у розмірі 4 116,90 грн., які підтверджені прибутковими ордерами №122 від 14.03.2011 року, №143 від 22.03.2011 року, №180 від 1.04.2011 року, №189 від 5.04.2011 року, №182, №183, №184, №185 від 4.04.2011 року.

Зазначені зміни були відображені в декларації з податку на прибуток філії Підприємства Богодухівського електромеханічного заводу за 1 квартал 2011 року з розшифровками кодів рядку до декларації з податку на прибуток з БЄМЗ за березень 2011 року, розшифровками показників філії за 2-4 квартал 2011 року.

Щодо виявлення податковим органом не оприбуткування 400,00 грн. отриманих від списання філією Підприємства Богодухівський електромеханічний завод у 2010 році металобрухту, у кількості 200 кг, слід зазначити, що відповідно до акту приймання металів та податкової звітності за квітень 2011 року кошти, у розмірі 400,00 грн., 6.04.2011 року надішли до філії Підприємства на реєстраційний рахунок п/д №219.

При здійсненні господарської діяльності філія Підприємства Богодухівський електромеханічний завод здійснила списання продуктів харчування на виробництво кондитерських виробів, внаслідок чого кошти, у розмірі 420,12 грн., були віднесені на собівартість продукції - кондитерських виробів, що підтверджується прибутковим ордером №202 від 8.04.2011 року та відображено у декларації з податку на прибуток підприємств за П-ІУ квартали 2011 року.

Щодо висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між філією Підприємства Богодухівський електромеханічний завод та ТОВ «Дом і К» та завищення валових витрат, у розмірі 10 574,00 грн., необхідно зазначити.

21 серпня 2010 року між Підприємством та ТОВ «Дом і К» був укладений договір підряду №39/10-Б щодо виконання ремонту фасаду та крівлі цеху №65 філії Підприємства Богодухівського електромеханічного заводу.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акт прийому виконаних будівельних робіт; кошторисний рахунок №П-929; рахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в №1 ремонту фасаду; податкові накладні; платіжні доручення; наказ філії Підприємства Богодухівського електромеханічного заводу №164 від 3.09.2010 року щодо допуску працівників ТОВ «Дом і К» на територію цеху заводу; акт про доцільність проведення ремонту.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявність помилок в документах бухгалтерського обліку не спростовує фактичного виконання робіт з ремонту будівлі.

Відповідно до Указу Президента України № 1094/96 від 18.11.1996 року «Про відомчі заохочувальні відзнаки» надано право міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади встановлювати відзнаки для заохочування працівників за значні трудові досягнення у відповідній галузі чи сфері діяльності.

На реалізацію зазначеного положення наказами генерального директора Національного космічного агентства України № 65, № 66 від 12.04.2000 року, затверджені «Положення про нагрудний знак «Ветеран космічної галузі України» та «Положення про нагрудний знак "Почесний робітник космічної галузі України».

Відповідно до п. 1.7 Колективної угоди зміни та доповнення в Колективний договір в продовж строку його дії вносяться за взаємною згодою сторін цієї угоди та оформляються у вигляді спільних рішень адміністрації та органу уповноваженого на представництво трудового колективу. Вказані спільні рішення про внесення змін та доповнень до Колективної угоди є її невід'ємною частиною. Усі зміни та доповнення не повинні погіршувати матеріальне становище працівника.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні ті інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу витрат на оплату праці відносяться з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпунктом 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

Суд апеляційної інстанції встановив, що працівники Підприємства були нагороджені Національним космічним агентством України нагрудними знаками «Ветеран космічної галузі України» та «Почесний працівник космічної галузі України».

Відповідно до протокольного рішення адміністрації та профспілкового комітету Підприємства №131 від 28.04.2007 року були внесені зміни до Колективного договору між адміністрацією та первинною профспілковою організацією Підприємства працівників космічного та загального машинобудування України на 2005-2006 роки, а саме до розділу 6 Додатку «Перелік доплат та надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівників» колективного договору на 2005-2006 роки п. 10 внести доплати, у розмірі 20%, посадового окладу (тарифної ставки) працівникам підприємства, які нагороджені галузевими нагрудними знаками: «Почесний працівник космічної галузі України», «Ветеран космічної галузі України».

Підприємством правомірно були віднесені до валових витрат за 2010 рік кошти, у розмірі 201 989 грн., як доплати до посадових окладів працівникам Підприємства, які нагороджені галузевими нагрудними знаками: «Почесний працівник космічної галузі України», «Ветеран космічної галузі України».

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

У 2010 року між Підприємством та НТ СКБ «Полісвіт» були укладені угоди щодо виконання робіт з розробки конструкторської та технічної документації на вироби, які в подальшому були використані Підприємством.

Суд апеляційної інстанції правильно не прийняв до уваги твердження податкового органу, що акти приймання-передачі робіт, зазначених в угодах, є внутрішніми документами НТ СКБ «Полісвіт» на підставі того, що дане підприємство є філією Підприємства, оскільки з 20.07.1993 року філія Підприємства знаходиться на окремому податковому обліку, тому оплатні операції з виконанням робіт, надання послуг із двома платниками податку призводить до змін в структурі активів у кожної сторони.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платнику податку (далі - філії), зазначених у підпунктах 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади.

Виключенням є операції між філією та головним підприємством, визначені в пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Пунктом 2.2 Положення про філію НТ СКБ «Полісвіт», затвердженого генеральним директором Підприємства 21.11.2006 року, предметом господарської діяльності НТ СКБ «Полісвіт» є проведення наукових досліджень, конструкторських розробок з метою забезпечення виконання замовлень позивача.

Таким чином, конструкторська документація є результатом розробок НТ СКБ «Полісвіт».

Фактичне здійснення господарських операцій між Підприємством та філією НСКБ «Полісвіт» підтверджується відповідними договорами, актами виконаних робіт на загальну суму 2 807 516,00 грн., платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів, авізо, наказами-замовленнями.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212201 від 17.01.2013 року слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Нездійснення Підприємством обліку готівки у повному розмірі її фактичного надходжень до каси, а саме: згідно наданих до перевірки КОРО до РРО фіскальні номери 2039004327, 2039004329, 2039004329 суми готівки за допомогою операції «службова видача» більша ніж готівка, що оприбуткована до каси підприємства на загальну суму 29 209,02 грн. та невідображення в касовій книзі підприємства сума готівки, у розмірі 29 209,02 грн., відбулося у період з 11.01.2010 року до 18.04.2011 року.

Зазначене порушення виявлене податковим органом 24.12.2012 року, понад строки, встановлені для застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (далі - Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суд апеляційної інстанції встановив, що з наданих до матеріалів адміністративної справи документів Підприємства підтверджується оприбуткування готівки у повному обсязі із вклеюванням фіскальних чеків до КОРО та заповненням відповідних розділів КОРО. Відхилення між даними звітних чеків та записами в КОРО відсутні.

Відповідно до касових документів, касового ордеру форми «КО-2», касир торгівельного залу (з яким укладений відповідний договір про повну матеріальну відповідальність) на початку місяця із центральної каси підприємства одержує під звіт розмінну монету, яка з 2.07.2007 року становила 3 грн., 2.07.2010 року - 50 грн.

Відповідно до п. 4.5 Порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 1.12.2000 року, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання 2-звіту.

Внесення розмінної монети до РРО провадилося за допомогою операції «службове внесення» і відображалося в КОРО в розділах 2, 3 пункті 2.

Згідно з п. 7.7 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 1.12.2000 року, у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо.

Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що Підприємством не порушувалися правила обігу готівки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

18 вересня 2008 року між Підприємством та ТОВ «Сігма-ЕК» був укладений договір № 2454/010-П щодо поставки електронних компонентів, на підтвердження виконання якого Підприємство надало специфікації, приходні ордери, накладні, лімітно-заборні картки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, шляхові листи вантажного транспорту, акти приймання-передачі, рахунки-фактури.

1 березня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Геосат плюс» був укладений договір №05/3, виконання якого підтверджується специфікацією, приходними ордерами, накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, рахунками-фактури.

21 червня 2011 року, 19 серпня 2011 року між Підприємством та ТОВ «РКС «Компоненти» були укладені договори №110621/-1, №150322 щодо поставки продукції.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало специфікації, приходні ордери, накладні, лімітно-заборні картки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, шляхові листи вантажного транспорту, акти прийому-передачі, рахунки-фактури.

12 лютого 2008 року між Підприємством та ТОВ «Біотопресурси» був укладений договір №2-08 щодо поставки комплектуючих виробів матеріалів і підписані додаткові угоди №1\1 від 10.01.2009 року, №3 від 7.09.2009 року, №4 від 18.11.2009 року, №5 від 14.01.2010 року, №6 від 19.03.2010 року, №7 від 1.06.2010 року, №8 від 3.06.2010 року, №9 від 17.01.2011 року, №10 від 10.02.2011 року.

25 січня 2007 року між Підприємством та ТОВ «Хімресурси» був укладений договір №05/05 про придбання товару відповідно до специфікації.

14 листопада 2011 року між Підприємством та ТОВ «А.Ю.А.СФЕРА» був укладений договір поставки товару № 111114.

10 січня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Рейнбой Технолоджіс Україна» був укладений договір №00708 щодо поставки продукції.

26 травня 2011 року між Підприємством та ТОВ «Дельта універсал» був укладений договір № 45 про виконання підрядних робіт і підписана додаткова угода № 1 від 21.07.2011 року.

8 грудня 2011 року між Підприємством та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір №081204 щодо купівлю-продаж товарів.

6 грудня 2010 року між Підприємством та ТОВ «Металіка-3» був укладений договір №05-452 про прийняття металопродукції.

Крім того, між Підприємством та ТОВ «Союз-Атлант» був укладений договір щодо купівлю-продажу акумулятора 12 СТ-85, за ціною 11 440,00 грн.

2 вересня 2011 року між Підприємством та ТОВ «САВА+» був укладений договір №51/05 про поставку товару (дошки хвойних порід).

Також, між Підприємством та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір щодо поставки товару (дошки), з ФОП ОСОБА_3 про куплю-продажу товару (насосу).

18 січня 2012 року між Підприємством та ТОВ НФТ «Промкомплект» був укладений договір №12 щодо купівлю-продажу товару.

На підтвердження виконання зазначених договорів та додаткових угод Підприємство надало специфікації, приходні ордери, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі, рахунки-фактури, картки складського обліку.

26 жовтня 2011 року між Підприємством та ТОВ ТБ «Східна Україна» був укладений договір №5 про виконання підрядних робіт.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало наказ із особового складу, договірні ціни, локальний кошторис, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, розрахунок коригувань до податкової накладної, витяги з банківського рахунку, акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що надані Підприємством документи щодо підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152201 слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 156.1 статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 156.1 статті 156 цього Кодексу.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством занижена частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до Державного бюджету, у розмірі 468 086,00 грн.

Враховуючи зазначені норми Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що Підприємством правомірно були віднесені кошти, у розмірі 468 086, 00 грн., до валових доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.