Ухвала суду № 43795168, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ К/800/17818/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 810/1067/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0004202230/310 від 19.02.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

8 квітня 2013 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0004202230/310 від 19.02.2013 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 16.07.2012 року до 27.08.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2011 року до 31.03.2012 року, за наслідками якої 3.09.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 138.1, 138.8, 138.10 ст. 138, пп. 145.1.3, 145.1.4 п. 145.1 ст. 145, п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток підприємств, у розмірі 127 739,00 грн.

19 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004202230/310 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 127 739,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та сум інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.,п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та матеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У акті перевірки зазначено, що маса сировини для виробництва віброопор СО 135-79 та віброваних стояків СВ 95-2 значно перевищує масу виготовленої продукції. Податковий орган дійшов висновку про недоведеність використання Товариством при виробництві вказаних бетонних опор усієї списаної сировини, що призвело до завищення Товариством валових витрат на суму 285 304,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що виробництво залізобетонних виробів на підприємстві здійснювалося відповідно до державних стандартів, якими визначена кількість сировини (пісок, щебінь, цемент), необхідної для виготовлення 1 куб.м. продукції.

ДПІ невірно розрахувала масу виготовленої продукції та масу використаної сировини, що підтверджується висновком експерта № 1 від 25.01.2013 року. Зазначений висновок експерта спростовує висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на суму 285 304,00 грн.

Відповідно до п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Таким чином, підставою для проведення нарахування амортизації є факт використання (експлуатації) основних засобів у своїй діяльності, а не одержання безпосереднього від них доходу.

Згідно з п.,п. 144.2, 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: утримання основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідація основних засобів; придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку; витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм; не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Відповідно до п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що висновок ДПІ щодо порушення Товариством порядку нарахування амортизаційних витрат є необґрунтованим, оскільки у податковий орган не мав підстав для здійснення перерахунку амортизаційних витрат Товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.