Ухвала суду № 43795117, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2015р. м. Київ К/9991/41582/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.04.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а-14399/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробниче

підприємство „Укроргсинтез"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної

податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково - виробниче підприємство „Укроргсинтез" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0009191750/0 від 02.07.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 та складено акт № 365/23-11/31607028 від 23.06.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009191750/0 від 02.07.2009 на суму 9000000 грн.: основний платіж 3000000 грн., штрафні (фінансові) санкції 6000000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.2, "ї" п. 1.3 ст. 1, п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003, позивачем у 2 кварталі 2008 року занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 3000000 грн., оскільки позивач, на думку податкового органу, являючись у відповідності до п. 1.15 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом по відношенню до майна яке було внесено засновником до статутного фонду підприємства, не сплатив вказаний податок. При цьому, на думку податкового органу, інвестування фізичної особи до статутного фонду господарського товариства майна є з її боку відчуженням такого майна, а підприємство, в свою чергу, повинно виконати свої обов'язки, як податкового агента у частині утримання та перерахування до бюджету належної суми податку з доходів фізичних осіб. Висновок обґрунтований тим, що податок з доходів фізичних осіб не утримано із вартості нематеріальних активів на суму 20000000 грн., а саме деклараційного патенту на корисну модель №16827, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності 15.08.2006 року, який внесено до статутного фонду фізичною особою засновником ОСОБА_3 згідно Протоколу загальних зборів учасників Товариства від 01.04.2008 №16 та акту прийому-передачі від 01.04.2008 б/н.

01.04.2008 між ОСОБА_4 та ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Укроргсинтез" укладено Договір №01-04-2008 „Про перехід права власності на деклараційний патент на корисну модель" та Акт прийому-передачі, відповідно до яких ОСОБА_4 передав у власність позивача деклараційний патент на корисну модель №16827 на суму 20000000 грн., як внесок в статутний фонд.

Законом, який визначає механізми справляння податку з доходів фізичних осіб, зокрема визначає ставки, об'єкт оподаткування, пільги тощо є Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" N 889-IV від 22.05.2003.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону N 889-IV об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону N 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Перелік складу загального місячного оподатковуваного доходу визначено в п. 4.2 ст. 4 Закону N 889-IV.

Згідно з пп. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" N 889-IV від 22.05.2003 до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 4.3.3 та 4.3.17 ст. 4.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

У відповідності до абз. "а" пп. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-IV під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Таким чином, з наведених вище норм Закону N 889-IV випливає, що операції з внесення платником податку з доходів фізичних осіб коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання фізичною особою інвестиційного активу - корпоративних прав, за якою у такої особи виникають витрати.

Такі витрати враховуються при визначенні інвестиційного прибутку фізичної особи від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, що відповідно до пп. "в" п. 1.3 ст. 1 Закону N 889-IV визначається як дохід з джерелом його походження з України.

Своєю чергою, доход може виникнути у фізичної особи лише за операціями з продажу інвестиційного активу - корпоративних прав, а також за операціями, що прирівняні до продажу інвестиційного активу згідно з пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-IV.

Враховуючи, що операції з внесення платником податку з доходів фізичних осіб коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права спеціальним Законом N 889-IV визначено як операції з придбання фізичною особою інвестиційного активу - корпоративних прав, за якою у такої особи виникають витрати, підстави для нарахування та утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб, які внесли до статутного фонду позивача майно, відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-14399/09/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-14399/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко