Ухвала суду № 43793767, 14.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 816/2060/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015р. по справі № 816/2060/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" (далі - позивач, ТОВ " Лубенське ШБУ-9") звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Лубенська ОДПІ), в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 000007221, від 08.04.2014 № 0000622201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 38090,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19045,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Разом з тим, 14.04.2015 року через канцелярію Харківського апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" надійшло клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з примиренням сторін. В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що ТОВ "Лубенське ШБУ-9" скористався своїм правом на податковий компроміс і звернувся з відповідною заявою до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, а також сплатив 5% суми заниженого податкового зобов'язання. Враховуючи, що станом на час звернення з даним клопотанням між сторонами досягнуто податковий компроміс щодо сплати визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000622201 від 08.04.2014 року та з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0000072201 від 22.01.2014 року в частині основного платежу 456392 грн., у відповідності до ч. 1 ст. 157, ст. 203, п.11-2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для часткового скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року та закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Також 14.04.2015 року через канцелярію Харківського апеляційного адміністративного суду від Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області надійшло клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з примиренням сторін. Відповідачем зазначено, що 10.04.2015 року сторони досягли примирення шляхом досягнення податкового компромісу щодо сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Так, згідно заяви ТОВ "Лубенське ШБУ-9" від 03.04.2015р про намір досягнення податкового компромісу та сплатою у встановлені терміни сум податкових зобов'язань, Лубенською ОДПІ було прийнято рішення №11/16-18-22-20 від 10.04.2015 року щодо погодження застосування процедури податкового компромісу ТОВ "Лубенське ШБУ-9" по податковим повідомленням-рішенням №0000622201 від 08.04.2014р. з податку на додану вартість у розмірі 44764,70 грн. (суму основного платежу 895294 х 5 відсотків) та №0000072201 від 22.01.2014 р. з податку на прибуток у розмірі 22819,60 грн. (суму основного платежу 456392 х 5 відсотків). Таким чином, у відповідності до ч.3 ст.113, ч. 1 ст. 157, п.11-2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для частково закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши клопотання представника позивача та представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу, вважає, що подані клопотання підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За приписами ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч.3 ст.113 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено пунктом 11-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Колегією суддів встановлено, що податковим повідомленням - рішенням Лубенської ОДПІ №000062201 від 08.04.2014 року, оскарження якого є предметом даного позову, позивачу було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 895 294,00 грн. грн., у т.ч. по взаємовідносинах: з TOB «Компанія « Центр-Регіон 2010» на суму 43475 грн. за липень 2011р.; TOB «НБ-Україна» на суму 760929 грн., в т.ч. за червень 2011р. на суму 529213 грн., за травень 2012р. на суму 77891 грн., вересень 2012р. на суму 153825 грн.; ПП «Крем-Сталь» на суму 16818 грн. за листопад 2011р.; TOB «Радомир плюс» на суму 25748 грн. за липень 2011р.; TOB «А-мета» на суму 9955 грн. за липень 2012р.; TOB «Кредмаш сервіс» на суму 6295 грн. за березень 2012р.; TOB «ТДС Спецтехніка» на суму 1201 грн. за лютий 2012р.; ФОП ОСОБА_1 на суму 30594 грн. за жовтень 2012р.

Також податковим повідомленням - рішенням Лубенської ОДПІ №0000072201 від 22.01.2014 року, оскарження якого є предметом даного позову, позивачу було донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 548485,00 грн., що визначено податковим повідомленням-рішенням №0000072201 від 22.01.2014 року, у т.ч. по наступним порушенням та контрагентам: ТOB «Компанія «Центр-Регіон 2010» на суму 49996 грн., в т.ч. за 2-4 квартали 2011 року на суму 49996 грн.; TOB «НБ-Україна» на суму 406396 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 406396 грн.; заниження податку на прибуток на суму 32727 грн. в результаті не включення до складу інших доходів суму вартості безоплатно отриманих товарів у 2011 році; заниження податку на прибуток на суму 59366 грн. в результаті не включення до складу інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості зменшеної на суму завищеного податку на прибуток на суму безнадійної дебіторської заборгованості.

Як вбачається із рішення Лубенської ОДПІ №11/16-18-22-20 від 10.04.2015 року щодо погодження застосування процедури податкового компромісу ТОВ "Лубенське ШБУ-9", загальна сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті підприємством для досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000622201 від 08.04.2014р. складає 44764,70 грн. (суму основного платежу 895294 х 5 відсотків) та з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0000072201 від 22.01.2014 р. складає 22819,60 грн. (суму основного платежу 456392 х 5 відсотків).

При цьому, як встановлено колегією суддів, відносно суми грошового зобов'язання за податковому повідомленню-рішенню від 22.01.2014р. №0000072201 з податку на прибуток в розмірі 106934,50 грн. (в т.ч. 92093,00 грн. за основним платежем та 14841,50 грн. штрафної (фінансової) санкції) визначена внаслідок заниження складу інших доходів, що не підпадає під процедуру податкового компромісу, не досягнуто податкового компромісу.

Згідно з платіжними дорученнями №112, №113 від 10.04.2015р. позивачем сплачено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44764,70 грн. та податку на прибуток в розмірі 22819,60 грн. за рішенням Лубенської ОДПІ №11/16-18-22-20 від 10.04.2015 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно з п.3 ч.1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі (ч.2 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 38090,00 грн. (із розрахунку: 1201 грн. (контрагент: ТОВ "ТДС Спецтехніка") + 6295 грн. (контрагент: ТОВ "Кредмаш сервіс") + 30594 грн. (контрагент: ФОП ОСОБА_1) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19045,00 грн. (із розрахунку: 600,50 грн. (контрагент: ТОВ "ТДС Спецтехніка") + 3147,50 грн. (контрагент: ТОВ "Кредмаш сервіс") + 15297 грн. (контрагент: ФОП ОСОБА_1), а отже про його скасування в цій частині. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з неправомірного не включення позивачем до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості та безоплатно отриманих товарів (який був

проданий, однак не має документів про його походження (придбання, виготовлення), безпідставного завищення позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Компанія Центр-Регіон", TOB "НБ-Україна", неправомірного завищення податкового кредиту по операціям з постачальниками TOB "Родомир плюс", TOB "А-мета", ПП "Крем-сталь", TOB "Кредмаш сервіс" (частково) в результаті недоведеності реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, а отже про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та виникнення обставин, які стали підставою для закриття провадження у справі, після його ухвалення, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року по справі № 816/2060/14 підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 38090,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19045,00 грн. та в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.01.2014 року №0000072201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 456392,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 101599,00 грн. та від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 857204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 163996,50 грн.

Щодо частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2014р. №0000072201 з податку на прибуток в частині грошового зобов'язання в розмірі 106934,50 грн. (в т.ч. 92093,00 грн. за основним платежем та 14841,50 грн. штрафної (фінансової) санкції), що визначено внаслідок заниження складу інших доходів та щодо якої сторонами не досягнуто податкового компромісу, колегія суддів зазначає про наступне.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині донарахування контролюючим органом податку на прибуток у розмірі 92093,00 грн., внаслідок не включення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості та вартості безоплатно отриманих товарів, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості висновків контролюючого органу про наявність вказаних порушень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «ШБУ-9» не включено до складу інших доходів декларації з податку на прибуток підприємств за IV квартал 2012 року безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 423149,0 грн., яка виникла по наступним контрагентам:

- ТОВ «Штудіан» в сумі 372079,86 грн. за отриману геодобавку - дата виникнення 27.09.2009 року;

- ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» в сумі 45827,98 грн. за отримані транспортні послуги - дата виникнення 25.09.2009 року;

- Філія «Броварський райавтодор» в сумі 5240,98 грн. за отримані транспортні послуги - дата виникнення 03.09.2009.

Оплату за придбані товари та послуги позивачем не здійснено.

В бухгалтерському обліку ТОВ «ШБУ-9» відображено дохід від списання вищевказаної кредиторської заборгованості в сумі 423149,0 грн., яка виникла в ході операційного циклу, по субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» та Дт 631 Кт 717 - списання кредиторської заборгованості перед постачальниками (підрядниками) по закінченню строку позовної давності.

Крім того, бухгалтерською довідкою позивача від 10.11.2014 року, що наявна в матеріалах справи, підтверджено, що кредиторська заборгованість, яка виникла за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ШБУ-9» з підприємствами ТОВ «Штудіан», ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» та Філія «Броварській райавтодор» була списана по бухгалтерському обліку як безнадійна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується, що зазначена сума списаної по закінченню строку позовної давності кредиторської заборгованості самостійно зарахована ТОВ «ШБУ-9» в склад доходів звітного періоду в результаті відображення у бухгалтерському обліку наступною бухгалтерською проводкою: Дт 717 Кт 791 - сума списаної по закінченню строку позовної давності кредиторської заборгованості зарахована у склад доходів звітного періоду.

Отже, заборгованість по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Штудіан», ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс», Філії «Броварський райавтодор» на час проведення перевірки була відсутня.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно абз. 1 п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (далі - Інструкція) за кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід» відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов'язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

Відповідно п. 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - Наказ № 20) в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, однією із складових поточних зобов'язань є поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення (п. 12 вказаного Наказу № 20).

Згідно п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - Наказ №290) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, списання кредиторської заборгованості - операція по визнанню доходу із одночасним виключенням із обліку непогашеної (не оплаченої кредитору), достовірно визначеної суми кредиторської заборгованості.

Для списання кредиторської заборгованості, необхідно, щоб така заборгованість набула статусу безнадійної.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88861,5 грн., внаслідок безпідставного не включення ТОВ «ШБУ-9» до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості у розмірі 423149,0 грн., яка в бухгалтерському обліку набула статусу безнадійної.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що списання кредиторської заборгованості у розмірі 423149,0 грн. в бухгалтерському обліку відбулось помилково, строк позовної давності не сплинув, а тому вказану заборгованість не можна вважати безнадійною, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно абз. 1 п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що помилковість визнання кредиторської заборгованості у розмірі 423149,0 грн. безнадійною не впливає на обов'язок відображення наявних показників бухгалтерського обліку в податковій звітності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ШБУ-9» не включено до складу інших доходів декларації з податку на прибуток підприємств за IV квартал 2011 року вартості безоплатно отриманих у звітному періоді товарів, визначеної на рівні не нижче звичайної ціни в сумі 142288,0 грн.

Так, перевіркою правомірності використання фрезерного матеріалу, знятого з дорожнього полотна доріг державного значення, встановлено, що ТОВ «ШБУ-9» здійснювало будівництво та реконструкцію доріг Київ-Харків-Довжанський та Дніпропетровськ-Царичанка-Решетилівка. Замовником даних робіт була Служба автомобільних доріг у Полтавській області. При здійсненні робіт ТОВ «Лубенське ШБУ-9» здійснювало зняття верхніх шарів дорожнього полотна.

Наявність договірних відносин між ТОВ «Лубенське ШБУ №9» та Службою автомобільних доріг у Полтавській області, предметом яких є виконання обсягів будівельно-монтажних робіт з «Реконструкція автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 193+000 - км 197+000, Лубенський район, Полтавська область» підтверджується договором на реконструкцію автомобільної дороги № 224/2007 від 30.05.2007 року та договором № 09-17-11 про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 05.12.2011 року з додатковою угодою № 01 від 29.12.2011 року.

За технологією будівництва доріг позивачем здійснювалось зняття верхніх шарів дорожнього полотна, в результаті чого згідно актів комісій отримано 10002,3 тон фрезерного матеріалу. Згідно актів форми КБ-2 за 2011 рік зазначений матеріал у кількості 9254,5 тон використано на приготування піщаних сумішей під час будівництва автодороги Київ-Харків-Довжанський, відповідно до технічного завдання будівництва автомобільних доріг.

Також, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ШБУ-9» протягом червня-вересня 2012 року здійснювало реалізацію фрезерного матеріалу в загальній кількості 1138,3 тон.

Реалізація фрезерного матеріалу підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, рахунками-фактур, видатковими та податковими накладними.

При цьому, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи позивачем не було надано на підтвердження переходу права власності до останнього на фрезерний матеріал.

Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що до складу безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення, у тому числі, є: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» дорожнє покриття це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів.

Таким чином, фрезерний матеріал - це знятий верхній шар дорожнього покриття, що є державною власністю.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем документально не підтверджено перехід права власності на фрезерний матеріал та здійснення компенсації його вартості, то такий товар є безоплатно отриманим.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни підлягає включенню до складу інших доходів.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що середня ринкова вартість фрезерного матеріалу складає 150 грн./т. (з ПДВ), 125 грн./т. (без ПДВ) та співпадає з вартістю, за якою здійснювалась реалізація ТОВ «Лубенське ШБУ-9» юридичним особам, крім філій ДП «Полтавський облавтодор».

Розмір визначеної відповідачем звичайної ціни на фрезерний матеріал ТОВ «ШБУ-9» не спростований.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно не включено до складу інших доходів вартість безоплатно отриманого фрезерного матеріалу звичайна ціна якого складає 142288,0 грн. (125грн./т.*1138,3т.).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено факт порушення ТОВ «ШБУ-9» вимог податкового законодавства та правомірність збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2014 року № 000007220 грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 92093,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14841,50 грн.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Лубенської ОДПІ, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, а тому постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року по справі № 816/2060/14 в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.01.2014 року №0000072201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 92093,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14841,50 грн. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 113, 157, 160, 167, 194, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" та Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін щодо досягнення податкового компромісу - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року по справі № 816/2060/14 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 38090,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 19045,00 грн. та в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.01.2014 року №0000072201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 456392,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 101599,00 грн. та від 08.04.2014 року № 0000622201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 857204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 163996,50 грн. - визнати нечинною.

Провадження у справі № 816/2060/14 щодо цієї частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" - закрити у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу на умовах сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" 44764,70 грн. як частину грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2014 року № 0000622201, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 895294,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 183041,50 грн. та сплати 22819,60 грн. як частину грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств визначеного податковим повідомленням-рішенням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22.01.2014 року №0000072201 в частині донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 456392,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 101599,00 грн.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово - будівельне управління - 9" - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року по справі № 816/2060/14 в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 22.01.2014 року №0000072201 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 92093,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14841,50 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 20.04.2015 р.