Ухвала суду № 43793718, 16.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р.Справа № 820/448/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/448/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0000782220 від 29 грудня 2014 року про сплату 706832,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 353416,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000782220 від 29.12.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" ( код ЄДРПОУ 14094559) судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 16.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ", зареєстрований 28.09.1992 року в Управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради.

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Ін Кар" (код ЄДРПОУ 38438640) за серпень 2014 року.

Результати перевірки оформлені Актом №4289/20-36-22-03-07/14094559 від 11.12.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" встановлено порушення: п.198.3, п.198.6 т.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість всього у сумі 706832,0 грн., в тому числі: за серпень 2014 року на суму 706832,0 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №4289/20-36-22-03-07/14094559 від 11.12.2014 року Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0000782220 від 29 грудня 2014 року про сплату 706832,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 353416,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "ІН КАР" та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №4289/20-36-22-03-07/14094559 від 11.12.2014 року , підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що у контрагента позивача - ПП "ІН КАР" відсутній факт реального вчинення господарських операцій з контрагентами-покупцями, як наслідок - відсутній факт придбання товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремгідромаш", як одного з контрагентів по ланцюгу постачання.

Підставою для вказаного висновку став лист від 22.09.2014 №32940/7/15-53-22-3/09 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Проте, актом перевірки не заперечується факт укладання договору між позивачем та його контрагентом.

З акту перевірки не вбачається претензій податкового органу до правового статусу сторін договору, як платників ПДВ, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" та ПП "ІН КАР" було укладено договір поставки №17/08-14 від 01.08.2014 року, відповідно до умов п.1.1 якого продавець (ПП "ІН КАР") зобов'язується передати у власність покупця (позивач) товар, а покупець в порядку і на умовах договору зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Загальна кількість, номенклатура, ціна товару, що підлягає поставці визначається специфікаціями (накладними), які є невід'ємними додатками до договору(п.1.1. Договору.)

На виконання умов зазначеного договору ПП "ІН КАР" поставило позивачу наступний товар: муфта зубчата привідної турбіни Б-302391, апарат направляючий ІІ ступені кр.№171.02, апарат направляючий V ступені кр.№171.02, муфта з'єднувальна МУП, блок автоматики для муфти гідравлічної, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №РН-2610 від 27.08.2014р. та податковою накладною № 2610 від 27.08.2014 року.

Фізичне переміщення вказаного товару відбувалося за рахунок покупця, ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", на що були укладені з перевізником договори на перевезення вантажу: договір №6 від 27.04.2012 року з ТОВ "РЕМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ", що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема ТТН від 27.08.2014 року, актами виконаних робіт з перевізником та відомості про вантаж.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку.

Отриманий від ПП "ІН КАР" товар на загальну суму 4240992,00 грн., в тому числі ПДВ 706832,00 грн. лічиться на складі ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", що підтверджується наявною у матерілах справи обігово-сальдовою відомістю.

Зазначені податкові накладні були зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Претензії з боку податкового органу щодо складання позивачем первинних документів в акті перевірки відсутні.

Доказів того, що отримані від контрагента - ПП "ІН КАР", Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" послуги (товар) не використовувались позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарської операції спірним правочином вмотивований посиланням на проведенні заходи щодо контрагента позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 820/448/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2015 р.