Ухвала суду № 43793618, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 814/3721/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: Представник позивачаОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014р. № 0006641700, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014р. № 0006641700.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29.10.2014 р. № 0006641700.

Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було не повно та не всебічно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні-жовтні 2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_6, за результатами якої складено акт від 29.10.2014 р. № 919/17-00/НОМЕР_2 (а. с. 12-36).

Під час перевірки встановлено порушення:

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) як наслідок вчинення безтоварних операцій;

п. 198.2. 198.6 ст. 198 ПК України, чим безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ "Контанта-плюс", ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" по операціях з придбання нафтопродуктів у травні 2013 р., у грудні 2013 р. та січні 2014 р. на загальну суму ПДВ 74624,26 гри.;

п. 187.1 ст. 187 ПК України, позивач не мав права на формування податкових зобов'язань з ПДВ, чим завищено податкові зобов'язання за рахунок ТОВ "Контанта-плюс", ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" у квітні-червні, грудні 2013 р. і січні 2014 р. на загальну суму ПДВ 74624,26 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № 0006641700 на суму 93280,32 грн. (а. с. 11).

Перевіркою встановлено, що позивач у 2013-2014 р.р. укладала договори купівлі-продажу нафтопродуктів з ТОВ "Константа-Імпекс" і ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", за якими контрагенти поставляли позивачу нафтопродукти для провадження господарської діяльності. Контрагентами виписані податкові та видаткові накладні. Оплата товарів здійснена на підставі рахунків-фактур у безготівковій формі, на підтвердження чого надано платіжні доручення. Поставка нафтопродуктів оформлена товарно-транспортними накладними. На поставлений бензин маються сертифікати відповідності та паспорти якості (а. с. 38-99).

Підставою для визнання правочинів недійсними відповідач вказав акти зустрічних звірок ТОВ "Константа-Імпекс" і ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", якими не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ "Константа-Імпекс" і ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" із ПП "Аріс".

Відповідач лише вказав, без відповідних доказів, на нереальний характер правочинів позивача, що є лише особистим припущенням перевіряючого. Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. У взаємовідносинах з позивачем ТОВ "Константа-Імпекс" і ТОВ "Нафто-Сервіс плюс" виконали свої зобов'язання у повному обсязі. Господарські операції позивача з контрагентами не були безпосереднім предметом перевірки.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, в акті перевірки та в апеляцій апелянт зазначив про недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних відсутність журналу обліку надходжень нафтопродуктів до АЗС, актів приймання нафти та нафтопродуктів, ліцензій на здійснення діяльності з транспортування. З даного приводу суд зазначає, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. На думку суду, товарно-транспортна накладна, а тим більше журнал обліку надходжень нафтопродуктів, акти приймання нафтопродуктів, ліцензії, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товару, а відтак підтверджують реальність здійснення господарської операції. Недоліки які зазначені апелянтом в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначених документів та навіть відсутність зазначених документів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами.

На підставі п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На порушення зазначених положень, акт перевірки позивача містить описки і неточності. Зокрема, перевіркою досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ "Константа-Імпекс", натомість у тексті та висновках до акту зазначено ТОВ "Контанта-плюс".

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова та видаткова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстр податкових накладних. Ані в акті перевірки, ані під час судового засідання відповідачем не доведено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. вих. № 742/11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Константа-Імпекс" і ТОВ "Нафто-Сервіс плюс", а саме: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії платіжних доручень, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014р. № 0006641700 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 107) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року по справі № 814/3721/14, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 22 квітня 2015 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук