Ухвала суду № 43793615, 21.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 815/611/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.при секретаріПолянській А.М.

за участю сторін: ПАТ „Одеська ТЕЦ"Макаренко Н.А. (довіреність)ПрокуратураСтаценко В.М. (посвідчення)ДПІРадіонова О.О. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" про стягнення податкового боргу в розмірі 8372813,00 грн., -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" про стягнення податкового боргу в розмірі 8372813,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" податкову заборгованість по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 8172813,00 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно і не всебічно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.20.1.19 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» зареєстровано 09.03.2010 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради за ідентифікаційним номером - 05471158 (а.с.7) та взято на облік платника податків 18.09.1995 року до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (а.с.9).

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів в порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємства від 03.03.2014 року №9091092075, від 06.03.2014 року №9091206417, від 18.08.2014 року №9091437171 (а.с.11-16), його заборгованість по податку на прибуток складає 8372813,00 грн., з яких 8370077,00 грн. - основне податкове зобов'язання та 2736,00 грн. - штрафна санкція.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/ або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/ або пені вважається узгодженою.

Статтею 57.1 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у встановлений строк, є сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до положень п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачеві були надіслані податкові вимоги: №1/129 від 03.06.2003 року та №2/140 від 09.07.2003 року (а.с.20-21).

До теперішнього часу заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно п.п.14.1.175 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У суді першої інстанції, представник відповідача не заперечував проти наявності вказаної заборгованості відповідача з податку на прибуток підприємств, в зв'язку і чим, згідно положень ч.3 ст.72 КАС України, ця обставина вважається встановленою та доведенню не підлягає.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача про те, що згідно положень ст.95 ПК України податковий орган не направляв на адресу платника податків податкової вимоги, що позбавляє його права на звернення до суду про стягнення цього боргу в порядку, визначеному ст.183-3 КАС України, оскільки податковий борг відповідача з податків та зборів, що підлягали сплати до бюджету виник у 2003 році, коли він перебував на податковому обліку у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі та на його адресу направлялись податкові вимоги №1/129 від 03.06.2003 року та №2/140 від 09.07.2003 року (а.с.20-21) та з цього часу податковий борг змінювався у своєму розмірі, але не був повністю погашений платником податків, в зв'язку із чим, направлення на його адресу податкової вимоги в порядку ст.95 ПК України не є обов'язковою, адже податковий борг відповідача виник до набрання чинності ПК України та до цієї дати була виконана процедура повідомлення платника податків про цю заборгованість відповідно до процедури, встановленої п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Разом з тим, позивачем у суді першої інстанції було надано довідку - розрахунок сплати відповідачем частини заборгованості в розмірі 200000,00 грн. (а.с.81), а тому станом на 14.02.2015 року заборгованість у відповідача складає 8172813,00 грн., що унеможливлює стягнення суми у повному обсязі, а лише в частині несплаченої відповідачем різниці.

Отже, у відповідності до положень ст.67 Конституції України відповідач повинен сплатити суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 8172813,00 грн.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув означений спір в загальному порядку, а не в особливому порядку відповідно до ст. 183-3 КАС України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта є безпідставними оскільки, позивачем в даній справі є не державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, а заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області. Крім того, як вже зазначалося раніше податковий борг відповідача з податків та зборів, що підлягали сплати до бюджету виник у 2003 році та з цього часу він змінювався у своєму розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про стягнення податкового боргу в розмірі 8372813,00 грн. належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ", - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року по справі № 815/611/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 22 квітня 2015 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук