Ухвала суду № 43793484, 23.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 876/7250/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.

за участі позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 квітня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 березня 2014 року №0000751700.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Також, апелянт по справі зазначила, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи про те, що норми пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого у відповідача була можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, а відтак у силу приписів пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України рішення мало бути прийняте на користь платника податків. Таким чином, суму 300000 гривень від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, при перевищенні якої особа підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до 181.1. статті 181 Податкового кодексу України, необхідно обчислювати без врахування суми податку на додану вартість у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).

15 жовтня 2014 року відповідач по справі звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із запереченням на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що пунктом 181.1 ст.181 Податкового кодексу України жодним чином не згадується про можливість врахування результатів операцій з попереднього придбання цих товарів: зокрема, товари могли бути придбані у особи яка не є платником податку на додану вартість або у випадку постачання послуг їх попереднє придбання взагалі може бути відсутнє. Отже, правова позиція, яка наводиться платником в обґрунтування доводів його апеляційної скарги є невірною. В даному запереченні, відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в період з 26 лютого 2014 року по 04 березня 2014 року відповідачам по справі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

11 березня 2014 року Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, за результатами перевірки, складено Акт №48-1700/НОМЕР_1. В даному акті, зокрема було зазначено, що позивачем по справі порушено ст.181, п.183.1, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що проявилось у незареєстрованні платником податку на додану вартість і не нарахуванні та не сплаті податку на додану вартість у сумі 37008,57грн.

Також, у вказаному Акті перевірки було зазначено, що відповідно до поданих звітів по реєстру розрахункових операцій обсяг реалізації у позивача за 12 календарних місяців в період з березня 2012 року по лютий 2013 року склав 303702,27грн. (а.с.50).

21 березня 2014 року відповідачем по справі, на підставі Акта перевірки №48-1700/НОМЕР_1, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751700, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання позивача на суму 46260,71грн., в тому числі: 37008,57грн. - за основним платежем і 9252,14грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України, (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із п.183.1, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи в задоволенні позовних вимог, так як позивач по справі в порушення норм Податкового кодексу України не виконала обов'язку щодо реєстрації, як платник податку на додану вартість. Щодо покликання ОСОБА_2 на те, що визначена відповідачем на лютий 2013 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за період 12 календарних місяців у розмірі 303702,27грн. обрахована з урахуванням у ній суми податку на додану вартість, а без врахування такого податку суму становить 253085,22грн., то колегія суддів вважає зазначити, що у даному випадку відповідач визначив суму в 303702,27грн. не з операцій постачання, а з обсягів реалізації, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року по справі №807/1389/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя О.М. Гінда

Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2015 року.