Постанова № 43793430, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2235/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника відповідача - Кумановського О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бобровицького міського споживчого товариства на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Бобровицького міського споживчого товариства до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Бобровицьке міське споживче товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2014 року № 0000612203, № 0000622203 та № 0000632203.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Козелецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області проведено фактичну перевірку магазину, що належить Бобровицькому міському споживчому товариству і розташований за адресою: Бобровицький район, с. Марківці, вул. Гоголя, 78-а.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 14.02.2014 року № 0079/25/03/22/01774933, в якому зроблено висновок про порушення позивачем Постанови КМУ від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (в редакції постанови КМУ від 07.11.2012 року № 1017); п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг»; п.2.6 глави 2 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки, незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання, роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими, ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни.

На підставі висновків вказаного Акту 11.03.2014 року Козелецькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000612203, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.; № 0000622203, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8391,65 грн.; № 0000632203, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5000,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в ході проведеної перевірки було встановлено, що в торговій точці здійснювалась реалізація алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої вітчизняного виробництва, а саме, згідно контрольної стрічки за 03 березня 2013 року (фіскальний чек № 1363) встановлено реалізацію двох пляшок горілки «Неміров Делікат» 0.7 л. 40% по ціні 39,00 грн. за пляшку, на загальну суму 78,00 грн.

Відповідно до додатку до Постанови КМУ від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», в редакції, що діяла на момент вчинення порушення мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується з 1 березня 2013 р. складала 150,50 гривень.

Згідно з абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в редакції, що діяла під час виявлення порушення, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що фінансові санкції у вигляді штрафів, які відповідно до ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовуються за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 року по справі №К-32283/10, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.11.2014 року по справі № К/9991/19259/12.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем Постанови КМУ від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» мало місце 03.03.2013 року.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення №0000632203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, в ході проведення фактичної перевірки працівниками ГУ Міндоходів в Чернігівській області було встановлено, що Бобровицьким міським споживчим товариством не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків (Z-звітів) в Книзі обліку розрахункових операцій, а саме на момент перевірки в Книзі ОРО № 2503003275 від 17.09.2013 року був відсутній Z-звіт № 1 від 20.09.2013 року. Зазначений фіскальний чек на перевірку наданий не був. Запис в Книзі ОРО про ремонт реєстратора розрахункових операцій за вказаний день відсутній.

В акті перевірки зазначено, що Бобровицьким міським споживчим товариством не забезпечено на торговій точці щоденний друк фіскальних звітних чеків. На момент перевірки фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 23.09.2013 року № 0007 був фактично роздрукований 24.09.2013 року о 09 год. 34 хв., попередній Z-звіт № 0006 був роздрукований 22.09.2013 року об 11 год. 55 хв., наступний Z-звіт № 0008 роздруковано 24.09.2013 року о 17 год. 23 хв.

Z-звіт № 0044 від 30.10.2013 року був фактично роздрукований 31.10.2013 року о 08 год. 49 хв., попередній Z-звіт № 0043 був роздрукований 29.10.2013 року о 16 год. 56 хв., наступний Z-звіт був роздрукований 31.10.2013 року о 17 год. 00 хв.

Записи в розділі 2 Книги ОРО № 2503003275 щодо сум розрахунків за зазначеними Z-звітами № 0007 та 0044 були внесені після їх фактичного роздрукування. Загальна сума виторгу за цими звітами становить 1678,33 грн. В Книзі ОРО запис щодо ремонту реєстратора розрахункових операцій 23.09.2013 року та 30.10.2013 року відсутній.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 637 зазначено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 названого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Таким чином, наведеними законодавчими приписами встановлено обов'язок суб'єктів господарювання щоденно здійснювати роздрукування фіскального звітного чека з відображенням на його підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем не забезпечено зберігання Z-звіту № 1 від 20.09.2013 року, не забезпечено щоденного друку фіскальних звітних чеків за 23.09.2013 року № 0007 та № 0044 за 30.10.2013 року, крім того, позивачем не проведено належним чином своєчасне оприбуткування готівкових надходжень до магазину в книзі обліку розрахункових операцій за 23.09.2013 року та 30.10.2013 року, оскільки за зазначені дати позивачем не здійснювалось роздрукування фіскальних чеків. В зв'язку з тим, що Z-звіти за 23.09.21013 року та 30.10.2013 року були роздруковані на наступний день, готівкові кошти в сумі 1678,33 грн. за вказані дні були оприбутковані в книзі обліку розрахункових операцій не у день їх одержання і є несвоєчасно оприбуткованими.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» 12 червня 1995 року N 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000622203 від 11.03.2014 року є законним та не підлягає скасуванню.

При цьому, пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таке застосування норм законодавства відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 16 квітня 2013 року у справі №21-89а13 та від 04.06.2013 року у справі №21-155а13, та є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п. 9 ст. 3 вказаного Закону на суму 1 020,00 грн., оскільки за всі випадків незабезпечення виконання щоденного друку фіскальних звітних слід одноразово застосувати штраф в сумі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бобровицького міського споживчого товариства задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 11.03.2014 року № 0000612203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн. та № 0000632203 та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 11.03.2014 року № 0000612203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн. та № 0000632203.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 27.04.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.