Ухвала суду № 43793260, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/19792/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення від 17.11.2014 року №17270023, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Скляренка Олексія Миколайовича (далі відповідач 2), в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 17.11.2014 року №17270023 про відмову у державній реєстрації права власності; зобов'язати відповідача 1 вжити заходів щодо реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до заяви від 04.11.2014 року №879956 та доданих до неї документів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 04.11.2014 року звернувся до відповідача 1 із заявою про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Також, до заяви були подані копія паспорту громадянина України; технічний паспорт; мирова угода.

За результатами розгляду вищевказаних документів відповідачем 2 прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із ненаданням документу, що підтверджує чинність ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 05 квітня 2006 року у справі №2-2666/2006.

На виконання рішення позивачем 14.11.2014 року була подана до відповідача 1 ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2006 року у справі №2-2666/2006.

17.11.2014 року за результатами розгляду вищезазначених документів відповідачем 2 прийнято рішення №17270023, яким, у зв'язку із наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження арештованого нерухомого майна від 03.11.2011 року за №11801759, позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи неправомірне вказане рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення від 17 листопада 2014 року №1720023.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Пунктом першим та другим частини другої статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Положеннями статті 15 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно пункту 5 частини першої статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором будь - яких реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості нерухомого майна, станом на 10.11.2014 року та 17.11.2014 року в Реєстрі зареєстровано обтяження від 03.11.2011 року за №11801759 у виді арешту всього нерухомого майна позивача; підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Деснянського РУЮ.

Таким чином, оскільки в Єдиному реєстрі заборон є запис про заборону відчуження колегія суддів вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 листопада 2014 року №1720023 є правомірним, відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.04.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.