Постанова № 43792624, 23.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 911/3757/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Андреасян А.П. - керівник (витяг з ЄДР від 17.09.2014 № 19303303),

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»

на рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014

у справі № 911/3757/14 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«ЦУКРОВИК»

до публічного акціонерного товариства «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД

ПРОДТОВАРІВ»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/3757/14 позов задоволено частково та вирішено стягнути з ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» на користь СТОВ «ЦУКРОВИК» заборгованість за договором купівлі-продажу від 30.08.2011 за № 36 у вигляді основного боргу в сумі 42350,00 грн та судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/3757/14 в частині задоволення позову та прийняти нове.

ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що його заборгованість перед позивачем становить меншу суму, ніж заявлено позивачем і задоволено місцевим судом, а саме: 14750,00 грн. В підтвердження наведених обставин відповідач посилається на акти звірки взаємних розрахунків від 21.02.2013 та від 15.09.2014. Також відповідач скаржиться на те, що судом першої інстанції вирішено спір в першому судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 911/3757/14 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні 25 лютого 2015 року представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача надав усні пояснення, згідно з якими підтримав доводи, викладені в скарзі, і просив апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 25 лютого 2015 року колегією суддів апеляційної інстанції оголошено перерву до 23 березня 2015 року, про що представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.

Однак, представник позивача в судове засідання, призначене на 23 березня 2015 року, не з'явився, про поважні причини неявки колегію суддів не повідомив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 серпня 2011 року між СТОВ «ЦУКРОВИК», як продавцем, та ВАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ», найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ», як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу № 36 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю борошно в/г, борошно 1/г, висівки (далі по тексту - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити вартість Товару відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, точна кількість, ціна товару вказується в видаткових накладних, які виписують на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.5 Договору, обов'язки Продавця за цим Договором вважаються виконаними з моменту відвантаження товару зі складу.

Як вбачається з п. 3.1 Договору, оплата поставленого товару здійснюється по факту відвантаження товару. Для цілей цього пункту датою відвантаження товару є дата, зазначена в товарній накладній.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із частинами 1 і 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 42350,00 грн. Наведена фактична обставина, як вірно встановив суд першої інстанції, підтверджується підписаними сторонами Договору і скріпленими відбитками їх печаток видатковими накладними від 31.08.2011 № РН-410 та від 27.10.2011 № РН-605 (а.с. 17-18); довіреностями від 31.08.2011 № 621165 та від 27.10.2011 № 621180 (а.с. 19-20), та не заперечується відповідачем.

Спір між сторонами даної справи виник, як вказує позивач, з тих причин, що відповідачем не було оплачено товар в порядку, встановленому п. 3.1 Договору, а тому СТОВ «ЦУКРОВИК» заявлено позов про стягнення з ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» заборгованості за товар в сумі 42350,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк.

Як встановлено вище, Договір передбачає сплату товару по факту його отримання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, незважаючи на наведені вище обставини справи і норми права, колегія суддів відзначає, що матеріали даної справи не містять жодного належного доказу, який би свідчив про факт повної або часткової оплати відповідачем отриманого від відповідача товару за вищевказаними видатковими накладними.

Відносно доводів відповідача наведених в апеляційній скарзі колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач стверджує, що частково оплатив товар. Наведені обставини відповідач підтверджує актами звірки взаєморозрахунків від 21.02.2013 та від 15.09.2014.

Однак, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача з огляду на те, що вказані акти не є первинними документами в розумінні ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем як доказ часткової оплати платіжні доручення від 12.09.2011 № 1177, від 26.10.2011 № 1241, від 06.09.2011 № 1170, від 16.11.2011 № 1273, від 19.10.2011 № 1224, від 16.01.2012 № 1345, від 10.12.2013 № 30, не є доказами оплати заборгованості за видатковими накладними від 31.08.2011 № РН-410 та від 27.10.2011 № РН-605, оскільки згідно із вказаними розрахунковими документами грошові кошти не призначалися для оплати товару, отриманого відповідачем за названими видатковими накладними. Так, у платіжному дорученні від 10.12.2013 № 30 призначення платежу: «за борошно рах. від 10.12.2013 № 1», у решти платіжних доручень - «за борошно рах. від 01.09.2011 № 1». При цьому, позивачем надано рахунок-фактуру від 01.09.2011 № 1, у якому зазначено, що він виставлений згідно з накладною від 31.08.2011 № 412. Тобто, розрахункові документи, якими відповідач обґрунтовує часткову оплату товару, не є належними доказами часткової оплати товару, отриманого за видатковими накладними від 31.08.2011 № РН-410 та від 27.10.2011 № РН-605.

Отже, враховуючи вищенаведене, факт наявності заборгованості у відповідача належним чином позивачем доведено, документально підтверджено. В той же час, ПАТ «ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» жодними доказами, як того вимагає припис ст. 33 ГПК України, позовні вимоги не спростував, а відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги СТОВ «ЦУКРОВИК» про стягнення з заборгованості в сумі 42350,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач також зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальні права відповідача, оскільки розглянув справу за відсутності представника відповідача та прийняв рішення у першому судовому засіданні .

Колегія суддів не приймає вказані доводи відповідача виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Згідно з ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

При цьому, відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Таким чином, місцевий господарський суд не порушив норм процесуального права, здійснивши розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, неявка останнього не перешкоджала вирішенню спору, а відповідач, який був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, не скористався своїм правом та не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника. Крім того, відповідачем не було заявлено мотивованих клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з об'єктивних причин взяти участь у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/3757/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" на рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/3757/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського Київської області від 29.09.2014 у справі № 911/3757/14 залишити без змін.

3. Справу № 911/3757/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич