Постанова № 43792597, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015 року Справа № 904/111/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. – доповідач,

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/111/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 441 286,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/111/15 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" основний борг у сумі 302 094,56 грн., 3% річних у сумі 5 477,60 грн., пеню у сумі 49 831,42 грн., інфляційні втрати у сумі 49 863,00 грн., судовий збір у сумі 8 145,33 грн. У решті позову відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" про розстрочку виконання судового рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення та розстрочити виконання рішення терміном на двадцять чотири місяці.

Апелянт з рішенням суду не згоден у частині відмови в наданні розстрочки виконання рішення, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідачем було заявлено суду першої інстанції клопотання про розстрочення виконання рішення на 24 місяці, при цьому зверталась увага суду на те, що на момент виникнення кризи більшість контрагентів, у тому числі іноземні, не в змозі були здійснювати оплату трубної продукції, що була раніше поставлена на їхню адресу, а продаж трубної продукції був зупинений. Негайне задоволення вимоги Позивача може призвести до погіршення і так вельми хиткого фінансового положення, що потягне не лише зупинення діяльності, невиплату заборгованості іншим контрагентам, але і не виплату заробітної плати та несплату податків та інших обов’язкових зборів та платежів.

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач навіть не намагався врегулювати питання відстрочення або розстрочення виконання свого обов’язку зі сплати грошових коштів з Позивачем, а ні до, а ні під час судового розгляду.

Позивач вважає той факт, що розстрочення суми боргу в реаліях економічної кризи, що склалась, фактично знецінить ті кошти, які підприємство Позивач повинно було вже давно отримати і використати в своїй господарській діяльності, і як наслідок призведе до необґрунтованих збитків, отже розстрочення суми боргу призведе до порушення прав та законних інтересів Позивача.

На думку, Позивача суд першої інстанції правомірно відмовив Відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення, прийняте рішення не порушує будь яких прав Позивача та Відповідача в цій справі, та відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 року у справі №904/111/15 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І., судді: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

23.04.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Позивача про розгляд справи без присутності сторони.

Представники сторін у судове засідання 23.04.2015 року не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

У судовому засіданні 23.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

14.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" було укладено Договір поставки №98-13/1249.

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість, ціна, умови та строк поставки товару вказано у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна товару, що постачається за даним Договором, визначається у гривнях та зазначається у специфікаціях до цього Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 2.4. Договору сума договору складається із сум усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Товар за даним Договором постачається на умовах, вказаних у специфікаціях до даного Договору, згідно з ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за даним Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника у повному обсязі. Умови оплати кожної партії товару зазначені у специфікаціях до цього Договору. При оплаті з відстрочкою платежу оплата здійснюється покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 30.04.2014 року, а в частині не виконаних зобов'язань за Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 10.1. Договору).

Специфікацією №1 від 14.10.2013 року до Договору передбачена поставка товару: шлаковня V=4,5 м3, ч. 56 1469 184 СБ у кількості 10 шт. за ціною 145 000,00 грн. за одиницю на загальну суму 1 450 000,00 грн. без ПДВ; траверса для транспортування шлаковен, ч. 56 1414 103 у кількості 3 шт. за ціною 35 000,00 грн. за одиницю на загальну суму 105 000,00 грн. без ПДВ. Усього - на суму 1 866 000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем за специфікацією №1 був поставлений Відповідачу товар на загальну суму 1 866 000,00 грн. за накладними: № 62/45 від 15.01.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/128 від 30.01.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/149 від 04.02.2014 року на суму 348 000,00 грн., № 62/240 від 19.02.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/250 від 24.02.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/310 від 03.03.2014 року на суму 126 000,00 грн., № 62/461 від 02.04.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/509 від 15.04.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/511 від 25.04.2014 року на суму 174 000,00 грн., № 62/706 від 22.05.2014 року на суму 174 000,00 грн..

Поставлений товар Відповідачем оплачено частково на загальну суму 1 563 905,44 грн., що підтверджується банківськими виписками:

за 26.03.2014 року - 330 000,00 грн.; за 10.04.2014 року - 241 500,00 грн.; за 26.05.2014 року - 288 823,25 грн.; за 23.06.2014 року - 633 672,96 грн.; за 14.10.2014 року - 32 163,79 грн.; за 13.11.2014 року - 37 745,44 грн..

Спір виник за несплати Відповідачем грошових коштів у сумі 302 094,56 грн. за поставлений товар.

В частині стягнення оскаржуваної суми боргу, пені, річних і інфляційних Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повина вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Договору та Специфікації №1 від 14.10.2013 року, якою визначений строк оплати поставленої продукції протягом 60-ти календарних днів після поставки товару, строк оплати є таким, що настав: за накладною №62/45 - 18.03.2014 року; за накладною №62/128 - 01.04.2014 року; за накладною №62/149 - 08.04.2014 року; за накладною №62/240 - 22.04.2014 року; за накладною №62/250 - 26.04.2014 року; за накладною №62/310 - 03.05.2014 року; за накладною №62/461 - 03.06.2014 року; за накладною №62/509 - 17.06.2014 року; за накладною №62/511 - 25.06.2014 року; за накладною №62/706 - 22.07.2014 року.

Відповідач не надав доказів про сплату грошових коштів у сумі 302 094,56 грн..

Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків по даному договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню до 49 831,42 грн. з урахуванням шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України та меж позовних вимог згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Заявлені Позивачем до стягнення 3% річних розраховані за період з 17.03.2014 року по 31.12.2014 року у сумі 6 828,25 грн.. Позивачем не дотримано вимог статей 252, 254 Цивільного кодексу України щодо початку та закінчення строку для виконання зобов’язань.

Отже, 3% річних підлягають до стягнення у сумі 5 477,60 грн. і з урахуванням позовних вимог та дотриманням вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року не враховано норми статей 252, 254 Цивільного кодексу України щодо початку та закінчення строку для виконання зобов'язань. Крім того, Позивачем не враховані роз'яснення пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пункт 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказує, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/298/2012).

З урахуванням вищезазначеного та здійснених Відповідачем платежів за спірним Договором, інфляційні втрати підлягають до стягнення у сумі 49 863,00 грн..

Заявлене Відповідачем клопотання про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що внаслідок політичної та економічної кризи він перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Також зазначає, що негайне задоволення вимог Позивача може призвести до погіршення фінансового положення і як наслідок призвести до остаточного зупинення діяльності заводу.

Пункт 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вказує, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (пункт 7.2. вищезазначеної постанови).

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано належних доказів про його фінансовий стан.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів та вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/111/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/111/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.04.2015 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко