Рішення № 43792383, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/691/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Імпекс", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд", м. Харків про стягнення 1075075,99 грн. за участю представників:

позивача - Савенко І.М., довіреність від 23.02.2015 року;

відповідача - Шерстюк В.О., довіреність б/н від 03.01.2014 р.; Смородський О.Г., адвокат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтек-Імпекс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" про відшкодування збитків, завданих поставкою товару в неналежному асортименті та неналежної якості, в сумі, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, 1075075,99 грн. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Останньою ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи було відкладено до 20 квітня 2015 року.

20 квітня 2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли пояснення (вх. № 15474), які суд долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих письмових поясненнях по справі.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

14 квітня 2014 року між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу № 14/04-ВП (т.с. 1 а.с. 18-20) (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання (товар), а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

Сторони погодили, що товаром є пневмотранспортер універсальний ПТ-50У 1 штука, вартістю з ПДВ 190800,00 грн.; коліно 90 гр. 2 штуки вартістю з ПДВ 940,00 грн.; насадка для збору з бортів 1 шт. вартістю з ПДВ 1300,00 грн.; Хомут d=160 2 штуки вартістю з ПДВ 420,00 грн.; поставка з навчанням і пусконалагодженням вартістю з ПДВ 8600,00 грн.

Загальна сума договору з урахуванням ПДВ складає 202060,00 грн.

15 квітня 2014 року позивачем було підготовлено лист № 1/ВП від 15.04.2014 р. (т.с. 1 а.с. 21), яким повідомлялось відповідача про мету придбання пневмотранспортеру універсального ПТ-50У - для подачі будь-якого розсипного гранульованого матеріалу в призначене місце. Докази направлення позивачем відповідачу відповідного листа в матеріалах справи відсутні.

25 квітня 2014 року відповідач поставив, а позивач прийняв обумовлений договором товар (видаткові накладні №№ 288, т.с. 1 а.с. 22-23).

Листом № 101 від 29.05.2014 р. позивач повідомив відповідача про поломку пневмотранспортеру універсального ПТ-50У та просив відповідача направити наладчика обладнання (т.с. 1 а.с. 24). Факт отримання відповідного листа відповідач не заперечує.

У відповідь на вказаний лист (лист № 1 від 03.06.2014 р. т.с. 1 а.с. 25) відповідач повідомив позивача про те, що обумовлене договором обладнання першочергово було придбано відповідачем у ПП «Алексзернотехніка», гарантійні зобов'язання останнього тривають 6 місяців з дати передачі обладнання відповідачу. У зв'язку викладеними обставинами відповідач звернеться до ПП «Алексзернотехніка» з питань поломки обладнання.

В свою чергу, листом № 58 від 11.08.2014 р. (т.с. 1 а.с. 26) ПП «Алексзернотехніка» повідомило позивача про придбання у нього відповідачем пневмотранспортера ПТЗ-50 (а не ПТ-50У), як визначено в договорі купівлі-продажу), а також про неможливість стабільної подачі кальцинованої соди у вигляді порошку ПТЗ-50 внаслідок особливостей його конструкції.

Претензією № 134 від 07.08.2014 р. (т.с. 1 а.с. 27-31) позивач повідомив відповідача про відмову від товару та вимагав повернення коштів, сплачених за обладнання, відшкодування збитків, спричинених поставкою неякісного товару. Окрім того, позивач посилався на отримання ним інформації про відсутність обладнання моделі ПТ-50У (що передбачена в договорі купівлі-продажу) як такої.

Результатом врегулювання відносин за вказаною вище претензією став договір про відшкодування вартості товару (№ 22/09-2014 від 22.09.2014 р. (т.с. 1 а.с. 35-37) (далі - договір про відшкодування вартості товару).

Відповідно до п. 1.1. договору відшкодування вартості товару відповідач поставив позивачу 1 неякісне обладнання, яке було передано відповідно до договору купівлі-продажу № 14/04-ВП від 14.04.2014 р., що мало наслідком неможливість виконання позивачем дій, пов'язаних з використанням предмету договору (пневмотранспортеру ПТ-50У (ПТЗ-50)).

Пункти 1.2, 1.4, 2.1. договору про відшкодування вартості товару свідчать про домовленість сторін, що відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу грошові кошти за товар в сумі 202060,00 грн. внаслідок неможливості подальшого використання неякісного предмету договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 3.2 договору про відшкодування вартості товару відповідач здійснює розрахунок за неякісний товар, а позивач повертає неякісне обладнання та усі комплектуючі до нього до 30.10.2014 р.

Після відшкодування коштів, вказаних в даному договорі, строк договору купівлі-продажу закінчується (п. 1.3 договору про відшкодування вартості товару).

На виконання умов договору про відшкодування вартості товару, 30.10.2014 р. відповідач повернув позивачу сплачені за товар, обумовлений договором купівлі-продажу, грошові кошти в сумі 202060,00 грн. (платіжне доручення № 3451 від 30.10.2014 р. на суму 202060,00 грн. т.с. 1 а.с. 108).

З огляду положення п. 1.3 договору про відшкодування вартості товару, договір купівлі-продажу закінчив строк своєї дії з 30.10.2014 р.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо асортименту та якості товару за договором купівлі-продажу, йому було спричинено збитки на загальну суму 1075075,99 грн., які складаються з :1) простою вагонів на залізничній станції «Вадул-Сірет» в розмірі 686648,66 грн.; 2) витрат на придбання упаковки «біг-бег» для фасування соди кальцитової в сумі 99543,40 грн.; 3) витрат на придбання нового транспортера ПТЗ-25 в сумі 78000,00 грн.; 4) витрат на відрядження працівників для вирішення питань функціонування придбаного у відповідача обладнання в сумі 32841,55 грн.; 5) витрат на ремонт ПТЗ-50 в сумі 7550,00 грн.; 6) витрат на комплектуючі для обладнання в сумі 15260,00 грн.; 7) курсові збитки через необхідність вилучення оборотних коштів позивача на усунення наслідків придбання неякісного обладнання в сумі 155232,38 грн. В підтвердження розміру збитків позивачем надано докази (т.с. 1 а.с. 38-85, т.с. 2).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З огляду на положення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, тягар доказування викладених вище обставин покладено на позивача.

Втім, в порушення зазначених вимог чинного законодавства, позивачем не підтверджено належними доказами склад деліктного зобов'язання відповідача по відшкодуванню збитків, що становлять предмет даного спору.

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні зобов'язання з купівлі-продажу обладнання.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Частиною 1 ст. 666 ЦК України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Матеріали справи не свідчать про встановлення позивачем відповідачу строку для передання товаросупровідних документів. Так, у суду відсутні підстави вважати, що товар було поставлено без документів на нього.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ч. 1 ст. 671 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу щодо асортименту товару, оскільки фактично поставив обладнання моделі ПТЗ-50, а не як визначено в договорі - ПТ-50У.

В той же час, поставлене відповідачем обладнання було прийняте позивачем без зауважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Наведені вище положення чинного законодавства та встановлені судом обставини справи свідчать, що позивач отримав узгоджене з відповідачем обладнання на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу відповідач передав, а позивач прийняв у власність обумовлене ними обладнання.

Частиною 1 ст. 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Втім, сторонами при укладенні договору купівлі-продажу в договірному порядку питання цільового призначення обладнання не було врегульовано. Наявний в матеріалах справи лист позивача № 1/ВП від 15.04.2014 р. (т.с. 1 а.с. 21) про відповідні обставини не свідчить.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (абз. 1 ч. 2 ст. 673 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач поставив товар неналежної якості.

Втім, позивачем не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність якості поставленого відповідачем товару технічним умовам такої моделі.

Пунктом 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу сторони погодили, що при виявлені невідповідності товару технічним умовам та стандартам, виробничих дефектів в період гарантійного строку, а також у випадку наявності у позивача претензій щодо якості товару, в обов'язковому порядку викликається представник відповідача для складання акту обстеження товару.

Встановлені судом обставини свідчать, а сторони не заперечують, що ними було порушено визначений в договорі порядок фіксації зауважень щодо якості переданого обладнання.

Так, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про факт поломки обладнання, характер поломки, про причини її виникнення, неможливість використання обладнання для мети, з якою обладнання отриманої позивачем моделі звичай використовується тощо.

Наявний в матеріалах справи договір про відшкодування шкоди свідчить лише про договірне врегулювання між сторонами питання про припинення відносин за договором купівлі-продажу, але про зазначені вище обставини з достовірністю не свідчить.

Лист № 58 від 11.08.2014 р. (т.с. 1 а.с. 26) ПП «Алексзернотехніка» про відповідні обставини також не свідчить.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про недоведеність складу деліктного зобов'язання, а від так і відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 1075075,99 грн.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України та відмову в задоволені позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на позивача.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 22. 96, 610-612, 509, 526, 623, 655, 666, 672, 673, 1166 ЦК України та керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова