Рішення № 43792372, 22.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р.Справа № 922/1175/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 1609,48 грн.

за участю представників:

позивача - Клепач М.Б., довіреність від 13.01.2015 року; Олефіренко С.В., довіреність № 11/01 від 18.02.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2, особисто;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1609,48 грн., з яких: 1541,81 грн. основного боргу за надані послуги відповідно до договору № ТІR-05/08-13-П від 05.08.2013 року та 67,67 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Іскра" про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Харківської області справи № 922/1175/15. Забезпечення проведення відеоконференції доручено господарському суду Львівської області.

Останньою ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2015 року розгляд справи було відкладено до 22 квітня 2015 року.

В судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідач (особисто).

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач заборгованість, що становить предмет спору у даній справі визнав в повному обсязі, зазначив про неможливість її погашення у зв'язку з неналежним виконанням третіми особами своїх грошових зобов'язань перед ним.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

05 вересня 2013 року між позивачем (як перевізником) та відповідачем (як експедитором) було досягнуто домовленість про перевезення мініекватору, вантажника, ковшу 15, 289 тон та 86 кубів по маршруту Нідерланди-Корчова-Краковец-м.Тернопіль Україна-с.Настасов Тернопільській район, Тернопільська область Україна (заявка №1 від 05.08.2013 р., а.с. 11).

Сторони погодили, що вартість перевезення становить 1930 євро по курсу НБУ на день відвантаження. Оплата здійснюється по безрахунковому розрахунку протягом 3 банківських днів після розвантаження автомобіля по факсокопіям документів.

Як свідчить товарно-транспортна накладна, обумовлений сторонами товар доставлено 12.08.2013 р. (а.с. 14).

14 серпня 2013 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № ТІ-0001336 (а.с. 12) на оплату обумовлених ними транспортних послуг на суму 20501,81 грн.

14 серпня 2013 року позивачем було підготовлено та підписано, скріплено печаткою акт № ТІ-0001336 здачі-приймання робіт (надання послуг)(а.с. 13). Відповідний акт відповідачем не підписано. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що відповідач за отримані транспортні послуги розрахувався частково (на суму 18960,00 грн.), що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 1541,81 грн.

05 листопада 2014 року позивач направив відповідачу лист № 112/721юр із вимогою про сплату решти заборгованості (а.с. 16-17).

Вказана вимога була отримана відповідачем 11 листопада 2014 року (повідомлення про вручення поштового відправлення а.с. 18)

Враховуючи неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач нарахував на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 67,67 грн. за період з 03.09.2013 р. по 18.02.2015 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Встановлені судом обставини справи свідчать про виникнення у сторін взаємних зобов'язань.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, свої зобов'язання згідно домовленості сторін на загальну суму 20501,81 грн. виконав належним чином. Доказів в спростування відповідних обставин, відповідач, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не надав.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач мав сплатити на користь позивача вартість перевезень в сумі 1930 євро по курсу НБУ, що станом на день відвантаження мало еквівалент в національній валюті в сумі 20501,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за отримані від позивача послуги (сплатив 18960,00 грн.), що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 1541,81 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати заборгованості в розмірі 1541,81 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в сумі 1541,81 грн., а від так і про можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет відповідності вимоги чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 03.09.2013 р. по 18.02.2015 р. в сумі 67,67 грн. є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються у випадку задоволення позовних вимог покладаються на відповідача. Таким чином, судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача по справі.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 96, 253-255, 509, 526, 610-612, 617, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) заборгованість в сумі 1541,81 грн., 3% річних в сумі 67,67 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова