Рішення № 43792276, 21.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/1261/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ про стягнення 127 856 596,11 грн. за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., довіреність №14-88 від 18.04.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (відповідача) про стягнення 101 988 413,11 грн. основного боргу, 8 785 225,13 грн. пені, 13 232 430,82 грн. інфляційних втрат та 3 850 527,06 грн. 3% річних за договором №13/3763-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Перевіривши наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 05.03.2015 р. про порушення провадження, а також ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.03.2015 р., 09.04.2015 р., 14.04.2015 р. було надіслано на юридичну адресу відповідача (вул. Куракіна, 23-А, м. Луганськ, 91005). Проте, дані ухвали суду не були надіслані на зазначену адресу відповідача, про що свідчать акти канцелярії суду від 18.03.2015 р., 10.04.2015 р. та від 16.04.2015 р.

Про порушення провадження у даній справі та відкладення розгляду справи суд намагався також повідомити відповідача за телефонами 0642520343, 0642344484 зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Проте, на телефонний дзвінок ніхто не відповів.

Крім того, суд розмістив інформацію про дату, час і місце даного судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить підписана суддею та долучена до матеріалів справи роздрукована сторінка з мережі Інтернет (а.с. 59, 72, 85).

У п.п. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 зазначено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК України.

За таких обставин суд вважає, що судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення АТО, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31.01.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 13/3763-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п. 2.1. договору позивач передає відповідачу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 117443,190 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п. 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.2.1.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з розділом 11 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2013 р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 119 949 531,11 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 21.10.2013 р. б/н за січень на суму 27 168 657,17 грн., від 21.10.2013 р. б/н за лютий на суму 21 214 965,44 грн., від 21.10.2013 р. б/н за березень на суму 20 620 169,69 грн., від 21.10.2013 р. б/н за квітень на суму 3 509 258,24 грн., від 21.10.2013 р. б/н за травень на суму 13 374,79 грн., від 31.10.2013 р. б/н за жовтень на суму 9 115 617,90 грн., від 30.11.2013 р. б/н за листопад на суму 15 402 435,57 грн. та від 31.12.2013 р. б/н за грудень на суму 22 905 052,31 грн. Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач вартість природного газу оплатив частково на загальну суму 17 961 118,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 101 988 413,11 грн. за договором №13/3763-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і приписи закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 101 988 413,11 грн. за договором №13/3763-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 р. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Через порушення відповідачем строків оплати природного газу позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 8 785 225,13 грн., 3% річних в розмірі 3 850 527,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14 798 419,13 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За результатами проведеного судом перерахунку суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 8 760 264,43 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 960,70 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 3 850 527,06 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

За результатами проведеного судом перерахунку заявленої позивачем суми інфляційних втрат суд визнав позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 13 060 177,69 грн. В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат (в розмірі 172253,13грн.) суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 101 988 413,11 грн., пені в розмірі 8 760 264,43 грн., 3% річних в розмірі 3 850 527,06 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 060 177,69 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 24 960,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 172 253,13 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (61005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, код ЄДРПОУ 24047779) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в розмірі 101 988 413,11 грн., пеню в розмірі 8 760 264,43 грн., 3% річних в розмірі 3 850 527,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 13 060 177,69 грн. та 72 967,27 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя О.В. Макаренко