Рішення № 43792240, 21.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2015 р.Справа № 921/265/15-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофротара", м.Жидачів Львівської області

до відповідача: Тернопільського учбово-виробничого підприємства Львівського учбово-виробничого об'єднання українського товариства сліпих, м.Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 18000,00 грн,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Грабар Д.Г., заступник директора, доручення №24 від 20.04.2015р.

В судовому засіданні 21.04.2015р. представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Судом фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю відповідних клопотань.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофротара", м.Жидачів Львівської області, звернувся 07.03.2015р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського учбово-виробничого підприємства Львівського учбово-виробничого об'єднання українського товариства сліпих, м.Тернопіль, про стягнення 18000,00грн боргу за відпущений відповідачу товар - гофрокартон, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору №02017 від 02.01.2013р. в частині оплати вартості товару.

Позов обґрунтовується наступними документами: копією договору №02017 від 02.01.2014р.; копіями видаткових накладних №16099 від 16.09.2014р. та №05111 від 05.11.2014р.; копіями платіжних доручень №41 від 08.09.2014р. та №48 від 29.10.2014р.; копією претензії №1 з доказами її відправлення; звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача; копією платіжного доручення №7654 від 06.03.2015р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 31.03.2015р., з подальшим відкладенням розгляду справи на 21.04.2015., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, неподання ними необхідних для вирішення спору документів.

Позивач в судове засідання жодного разу не з'явився. Водночас, подав перелік документів, що витребовувалися судом.

Також, листом від 23.03.2015р. позивачем повідомлено про проведення відповідачем часткової оплати боргу в загальній сумі 4000,00грн (2000,00грн - 10.03.2015р. та 2000,00грн - 17.03.2015р.), в підтвердження чого долучив виписки по банківському рахунку товариства, та зазначив, що станом на 23.03.2015р. за відповідачем рахується борг в сумі 14000,00грн.

Крім того, позивачем подано клопотання №2303/1 від 23.03.2015р. (вх.№9126 від 30.03.2015р.) та №1504/1 від 15.04.2015р. (вх.№10600 від 21.04.2015р.), згідно яких просить суд здійснювати розгляд спору за відсутності його повноважного представника в судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; акт звірки розрахунків, складений між сторонами станом на 01.04.2015р. та копії платіжних документів на підтвердження часткового погашення боргу в березні 2015 року на загальну суму 4000,00грн. Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги на суму 14000,00грн та повідомив, що підприємством здійснюються заходи щодо погашення існуючої заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

02 січня 2013 року між Тернопільським учбово-виробничого підприємством Львівського учбово-виробничого об'єднання українського товариства сліпих, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофротара", як Продавцем, укладено договір №02017 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався виготовити та поставити продукцію (товар), шляхом відвантаження автотранспортом Покупця, що відповідає державним стандартам і технічним умовам, встановленим ДСТ 9142-90, ДСТ-7376-89, а Покупець - прийняти товар і оплатити його вартість в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів від дати здійснення відвантаження товару (п.п.1.1, 2.1, 3.2, 4.1 договору).

Згідно п.8.1 договору, такий вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2013р. з подальшим продовженням його дії, якщо жодна із сторін за 60 днів до закінчення його дії не заявить про свої наміри припинити дію договору, та до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу товару, що регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч.2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофротара" на виконання умов укладеного договору на підставі видаткових накладних №11082 від 11.08.2014р. (18168,18грн), №16099 від 16.09.2014р. (19508,81грн) та №05111 від 05.11.2014р. (16596,26грн), передано, а відповідачем через свого представника Грабара Д.Г., що діяв на підставі виданих довіреностей №35 від 07.08.2014р., №41 від 08.09.2014р. та №48 від 29.10.2014р., отримано зазначений у накладних товар на загальну суму 54273,25грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами представника відповідача на видаткових накладних, які засвідчені відтиском печатки підприємства, а також не заперечено його представником в судовому засіданні.

Разом з тим, відповідачем у строк, вказаний у п.4.1 договору та згідно приписів ст.692 ЦК України, не проведено в повній мірі розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого станом на 07.03.2015р. (дата звернення з позовом) за відповідачем рахується борг з оплати вартості отриманого товару на суму 18000,00грн (з урахуванням часткової оплати товару в загальній сумі 36273,28грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача за 06.10.2014р., 04.11.2014р., 10.12.2014р., 15.12.2014р., 04.02.2015р., 17.02.2015р.).

Також, 20.02.2015р. позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з претензією №1 про оплату 18000,00грн боргу за отриману продукцію - гофротару, котра останнім залишена без відповіді.

Водночас, як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень в процесі розгляду справи останнім здійснено часткову оплату існуючої станом на дату звернення з позовом (07.03.2015р.) заборгованості (18000,00грн).

Зокрема, згідно платіжних доручень №2413 від 10.03.2015р. та №17.03.2015р. відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 4000,00грн в рахунок погашення заборгованості за гофрокартон.

За даних обставин, суд доходить висновку, що відповідачем станом на день розгляду справи частково погашено борг на загальну суму 4000,00грн, що є предметом позовних вимог у даній справі, відповідно, суд констатує, що спір між сторонами в цій частині вимог відсутній на момент прийняття рішення, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Отже, на дату прийняття рішення за відповідачем рахується борг в сумі 14000,00грн (18000,00-4000,00), що також підтверджено актом звірки розрахунків, складеним сторонами станом на 01.04.2015р., згідно якого сальдо на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофротара" становить 14000,00грн.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 14000,00грн боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами в установленому законом порядку та визнано самим відповідачем. Доказів, які б свідчили про повне погашення відповідачем встановленої суми боргу сторонами не подано, а матеріали справи - не містять.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 14000,00грн боргу обґрунтовано заявлені, визнані відповідачем у справі, тому згідно ст.15 ЦК України підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Разом з тим, згідно статті 49 ГПК України господарський суд покладає на відповідача відшкодування всієї суми судового збору, оскільки внаслідок неправильних дій підприємства спір доведено до судового розгляду.

Аналогічна правова позиція наведена в п.п.4.6, 4.7, 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

В судовому засіданні 21.04.2015р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 22, 509, 525-526, 530, 629, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Тернопільського учбово-виробничого підприємства Львівського учбово-виробничого об'єднання українського товариства сліпих (м.Тернопіль, вул.Академіка Студинського, 13, ідентифікаційний код 05381573) 14000(чотирнадцять тисяч)грн 00коп. боргу та 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн 00коп судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофротара" (м.Жидачів Львівської області, вул.Друкарська, 4, ідентифікаційний код 36465981).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 4000,00грн боргу припинити провадження у справі.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "24" квітня 2015 року.

Суддя Н.О. Андрусик