Рішення № 43791770, 14.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/336/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області, в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до 1) Управління Держземагенства у Києво-Святошинськом районі Київської області, м. Київ

2) Приватного підприємства "Виробнича фірма "Імпульс", м. Боярка

3) Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська-Борщагівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України", м. Київ

про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із незаконного чужого володіння

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Заступником прокурора Київської області, в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі позивач) заявлено позов до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі відповідач-1) та Приватного підприємства "Виробнича фірма "Імпульс" (надалі відповідач-2) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із незаконного чужого володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на визнання протиправним рішення Управління земельних ресурсів про видачу державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797 у судовому порядку, відповідач-2 і надалі користується спірною земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а вказаний державний акт не скасовано.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.02.2015 р.

20.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ НАК "Нафтогаз України" подано письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

23.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, який судом досліджено та проаналізовано.

24.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2015 р. розгляд справи відкладено, а розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 05.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2015 р.

11.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-1 подано клопотання про розгляд справи без участі останнього.

11.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ НАК "Нафтогаз України" подано додаткові письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

12.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ НАК "Нафтогаз України" подано клопотання про витребування доказів.

12.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-1 подано клопотання про розгляд справи без участі останнього.

03.03.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ПАТ НАК "Нафтогаз України" подано документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 р. розгляд справи та розгляд заяви про забезпечення позову відкладено, розгляд клопотання про витребування доказів призначено на 14.04.2015 р., залучено до участі у справі іншого відповідача реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (відповідач-3), зобов'язано реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області подати до суду відзиви на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень, явку уповноважених представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

09.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано доповнення до відзиву на позовну заяву, які судом досліджено та проаналізовано.

10.04.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником третьої особи подано додаткові письмові пояснення та долучено до матеріалів справи копію мирової угоди від 22.05.2003 р., письмові пояснення прийняті судом до уваги, а копію мирової угоди долучено до матеріалів справи.

У судове засідання з'явились прокурор, представник позивача, представники відповідача-2 та представники третьої особи, представники відповідача-1 та відповідача-3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору були повідомлені належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2015 р.

Крім того, відповідачем-3 не виконано вимоги ухвали суду від 12.03.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 р. представником третьої особи подано клопотання про витребування документів, в ході розгляду якого судом встановлено, що вказані в клопотанні документи не мають значення для вирішення даного спору, а приписами статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, частиною першою та частиною другою статті 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, представником третьої особи в обґрунтування свого клопотання не наведено жодних обставин, які б перешкоджали в отриманні вказаних у прохальній частині вказаного клопотання документів, крім того, останнім не доведено, що витребувані документи, в разі їх надання, можуть встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

За таких обставин, суд вважає клопотання третьої особи про витребування у відповідача-2 документів необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності відповідача-1 та відповідача-3, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

22.05.2003 р. між Приватною виробничою фірмою «Імпульс» правонаступником якої є ПП "Виробнича фірма "Імпульс" та Відкритим акціонерним товариством «Декоративні культури» укладено мирову угоду, пунктом 1 резолютивної частини якої сторонами вирішено, що відповідач ВАТ «Декоративні культури» не визнає заявлену до нього суму позову в розмірі 60000,00 грн., так як, роботи по ремонту свердловини не були виконані, кошторис не було погоджено, акт виконаних робіт не підписаний директором та не скріплений печаткою радгоспу.

Разом з тим, пунктом 2 резолютивної частини мирової угоди сторони вирішили, що ПВФ «Імпульс» (ПП "Виробнича фірма "Імпульс") відмовляється від заявленої суми позову 60000,00 грн. і спільно з ВАТ «Декоративні культури» вирішує питання виділення земельної ділянки площею 0,8 га Боярською міською радою.

Зазначену вище мирову угоду сторонами було укладено з метою погашення заборгованості ВАТ «Декоративні культури» перед ПВФ «Імпульс» (ПП "Виробнича фірма "Імпульс") у розмірі 60000,00 грн., яка виникла на підставі договору підряду укладеного між сторонами 09.03.2000 р., умовами якого передбачено, що підрядник (ПВФ «Імпульс») зобов'язується виконати за завданням замовника (ВАТ «Декоративні культури»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи: кап. ремонт № 7 з дебетом не менше ІО м3 за годину (п. 1 договору), а пунктами 2.1. та 3.1. договору встановлено, що ціна договору 60000,00 грн., форма оплати - бартер.

Укладена між ПВФ «Імпульс» (ПП "Виробнича фірма "Імпульс") та ВАТ «Декоративні культури» мирова угода від 22.05.2003 р. затверджена рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2003 р. у справі № 54/7-03 з підстав наведених вище.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2001 р. Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - виконком) прийнято рішення № 166, яким попередньо погоджено місце розташування автозаправочної станції та стоянки автомобілів ПВФ «Імпульс» в м. Боярка на землях ВАТ «Декоративні культури» площею 0,8 га, по згоді землекористувача (п. 1 резолютивної частини рішення), а пунктом 2 встановлено, що питання вилучення земельної ділянки буде розглянуто після надання погоджень відповідних служб міста та району.

Однак, у зв'язку з невиконанням ПВФ «Імпульс» вимог пункту 2 резолютивної частини рішення ВК Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14.05.2001 р. № 166, рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.11.2002 р. № 10/384 скасовано рішення виконкому від 14.05.2001 р. за № 166 про попереднє погодження ПВФ «Імпульс» місця розташування земельної ділянки під АЗС в м. Боярка.

На підставі рішення господарського суду Київської області від 05.06.2003 р. у справі № 54/7-03 Управлінням земресурсів у Києво-Святошинському районі 14.08.2009 р. видано ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державний Акт серії ЯЗ № 348797 на право власності на земельну ділянку для розташування автозаправочної станції та стоянки автомобілів, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020994700004.

Тобто, Управлінням земресурсів у Києво-Святошинському районі вказаний Акт видано після скасування рішення виконкому від 14.05.2001 р. за № 166, а отже, без погодження місця розташування земельної ділянки під АЗС.

Крім того, суд, проаналізувавши матеріали даної господарської справи встановив, що земельна ділянка площею 0,8 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:0022), місцезнаходженням якої є Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, 49/1, та яку оспорюваним Актом передано ПП "Виробнича фірма "Імпульс" для розташування останнім автозаправочної станції та стоянки автомобілів, межує з іншими земельними ділянками, які ще з 1996 року знаходяться в охоронній зоні, так як, на їх території збудовано трубопроводи. В той же час, відповідно до чинного законодавства в межах охоронюваних зон, забороняється розміщення автозаправних та автогазопровідних станцій. Факт межування земельних ділянок підтверджується наявною в матеріалах справи схемою магістральних газопроводів (а.с. 16). Крім того, у положенні про метрологічний центр НАК «Нафтогаз України», затвердженому рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 31.07.2012 р., вказано, що Метрологічний центр створений відповідно до наказу компанії від 11.06.2001 р. № 160 (п.1.2. загальних положень), місцезнаходження Метрологічного центру: 08151, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Маяковського, 49-а (п. 1.3. загальних положень).

На підставі вищезазначеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, ПАТ «Укртрансгаз» у листопаді 2010 р. звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, за участю третьої особи на стороні позивача - ПАТ НАК "Нафтогаз України" та за участю третіх осіб на стороні відповідача - Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ПП "Виробнича фірма "Імпульс" про визнання протиправним рішення управління земельних ресурсів про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту на право власності на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:0022) для розташування автозаправочної станції та стоянки автомобілів, визнання протиправною видачу вказаного Акту, визнання протиправним та скасування Державного Акту на право власності на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 3222410300:02:004:0022) для розташування автозаправочної станції та стоянки автомобілів та зобов'язання Управління земельних ресурсів У Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію Державного Акту від 14.08.2009 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р. відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. скасовано вищезазначену ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про визнання протиправним рішення, скасування рішення та визнання протиправною видачу Державного Акту на право власності на земельну ділянку, а в частині вимог щодо скасування Державного Акту на право власності на земельну ділянку та щодо зобов'язання скасувати його державну реєстрацію ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі залишено без змін.

За результатами розгляду позовних вимог ПАТ «Укртрансгаз» у справі № 2а-9523/10/1070, в тій частині в якій, ухвалу від 22.11.2010 р. апеляційною інстанцією було скасовано, Київським окружним адміністративним судом 23.06.2011 р. прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв'язку з чим, ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ НАК "Нафтогаз України" було подано апеляційні скарги.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 р. у справі № 2а-9523/10/1070 апеляційні скарги ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ПАТ «Укртрансгаз» задоволено частково, визнано протиправним рішення Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів; визнано протиправними дії щодо видачі Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів, в іншій частині позову відмовлено.

У вказаній вище постанові, суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. встановив, що рішення Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів не відповідає вимогам, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасування з огляду на та, що рішення Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га з цільовим призначенням «розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів» унеможливлює належне виконання ПАТ «Укртрансгаз» встановленого Законом України «Про трубопровідний транспорт» обов'язку щодо охорони об'єктів трубопровідного транспорту порушує його право на безпечну експлуатацію магістральних газопроводів; видачу спірного Державного Акту було здійснено з порушенням порядку, визначеного Земельним кодексом України, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 р. № 43 (із змінами та доповненнями) та без врахування положень Закону України «Про нафту та газ», Правил охорони магістральних трубопроводів.

Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, вказано, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, факт порушення відповідачем-1 вимог законодавства України під час прийняття рішення про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів та, безпосередньо, видаючи такий Акт встановлено колегією суддів у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 р. у справі № 2а-9523/10/1070, з висновком якої погодилась колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 28.08.2013 р., а отже є преюдиціальним, тобто таким, що не потребує доказуванню.

У відзиві на позов відповідач-2 стверджує, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 частини першої статті 80 ГПК України, так як, позовні вимоги прокурора заявлені у справі № 911/336/15, а саме, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із незаконного чужого володіння були предметом розгляду справи № 2а-9523/10/1070, в результаті розгляду якою щодо вказаних вимог прийнято рішення.

Суд не погоджується з вищевикладеними обґрунтуваннями відповідачем-2 своїх заперечень з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вже зазначалося, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р. відмовлено у відкритті провадження у справі № 2а-9523/10/1070, проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 р. скасовано зазначену ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про визнання протиправним рішення, скасування рішення та визнання протиправною видачу Державного Акту на право власності на земельну ділянку, а в частині вимог щодо скасування Державного Акту на право власності на земельну ділянку та щодо зобов'язання скасувати його державну реєстрацію ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі залишено без змін.

Таким чином, адміністративний позов у справі № 2а-9523/10/1070 було розглянуто лише в межах позовних вимог, в частині яких скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 р., а саме, щодо визнання протиправним рішення, скасування рішення та визнання протиправною видачу Державного Акту на право власності на земельну ділянку, крім того, склад сторін у справі № 2а-9523/10/1070 не є аналогічним зі складом сторін у справі № 911/336/15, а відтак, посилання відповідача-2 на приписи норм ст. 80 ГПК України, які на думку останнього є правовими підставами для припинення провадження у даній справі, є необґрунтованими, так як, спір у справі № 2а-9523/10/1070 вирішено не між тими ж сторонами та не про той же предмет, що розглядається у даній справі № 911/336/15, а відтак у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі.

Пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі спори у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до абз. 2 п. 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи все наведене вище, суд, дослідивши матеріли справи, враховуючи встановлені в постанові Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 р. по справі № 2а-9523/10/1070 факти щодо протиправних дій Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо прийняття рішення про видачу ПП "Виробнича фірма "Імпульс" Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів та протиправних дії щодо видачі Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області оспорюваного акту, дійшов висновку, що вимога прокурора щодо визнання недійсним Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку (серії ЯЗ № 348797) площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів підлягає задоволенню.

Крім того, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, прокурор просить суд зобов'язати управляння Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати запис № 020994700004 про державну реєстрацію Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022 та витребувати з чужого незаконного володіння на користь Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, що перебуває у приватній власності ПП "Виробнича фірма "Імпульс".

Щодо скасування запису № 020994700004 про державну реєстрацію Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, суд встановив наступне.

З огляду на те, що прокурором об'єднано позовні вимоги, зокрема, останній просить суд визнати недійсним Державний Акт від 14.08.2009 р. серії ЯЗ № 348797 на право власності на земельну ділянку площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів та зобов'язати Управляння Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати запис № 020994700004 про державну реєстрацію вказаного Акту, то вимога прокурора щодо скасування Акту є похідного характеру і підлягає розгляду в даному випадку в порядку господарського судочинства з огляду на наступне.

Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства України кожен має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає правомірним об'єднання позовних вимог щодо визнання недійсним Державного Акту від 14.08.2009 р. серії ЯЗ № 348797 на право власності на земельну ділянку площею 0,8 га для розташування автозаправної станції та стоянки для автомобілів та зобов'язати Управляння Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати запис № 020994700004 про державну реєстрацію вказаного Акту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.06.2006 р. у справі № 1/812-26/331.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, існування запису про реєстрацію оспорюваного державного акту за умови визнання такого акту недійсним в подальшому створить невизначеність у правовідносинах, а відтак суд вважає, що скасування реєстрації запису державного акту є похідною вимогою від визнання недійсними такого акту, а тому задоволення первісної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимогою

Пунктом 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 встановлено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині скасування запису № 020994700004 про державну реєстрацію Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (у т.ч. земельна ділянка) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Органом державної влади, що здійснює ведення Державного земельного кадастру та державну реєстрацію прав на земельні ділянки є Державне агентство земельних ресурсів України (далі - Держземагентство України) (указ Президента України від 08.04.2011 року № 445/2011).

Водночас слід наголосити, що з моменту набрання чинності указу Президента України від 05.10.2011 року № 965/2011, що відбулося 01.01.2013 року, повноваження Держземагентства України в частині державної реєстрації прав на земельні ділянки припинено.

Таким чином, з 01.01.2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки, а відтак ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснює Державна реєстраційна служба України, повноваження якої визначені в Положенні, затвердженому Указом Президента України від 06.04.2011 року №401/2011.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області скасувати запис № 020994700004 про державну реєстрацію Державного Акту від 14.08.2009 р. на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022.

Стосовно позовної вимоги прокурора щодо витребування з чужого незаконного володіння на користь Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, яка перебуває у власності ПП "Виробнича фірма "Імпульс", суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 2003 рік) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 2003 рік та у редакції, що діє станом на сьогодні) встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, а ні прокурором, а ні позивачем, не доведено, що саме Київська обласна державна адміністрація є потерпілою стороною та такою, що має будь-які права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 3222410300:02:004:0022.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Однак, прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт наявності у Київської обласної державної адміністрації належно оформленого права на спірну земельну ділянку

Крім того, як вже зазначалося, рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2003 р. у справі № 54/7-03 було затверджено мирову угоду від 22.05.2003 р. між ПВФ «Імпульс» (ПП "Виробнича фірма "Імпульс") та ВАТ «Декоративні культури», умовами якої передбачено виділення ПВФ «Імпульс» (відповідач-2) земельної ділянки площею 0,8 га, дане рішення суду не було оскаржене і є таким, що набрало законної сили.

На підставі, зокрема, вищезазначеного рішення суду Актом передачі земельної ділянки - ВАТ «Декоративні культури» Приватному підприємству "Виробнича фірма "Імпульс", підписаним уповноваженими особами та скріпленим відтисками печаток установ 03.03.2004 р., згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Декоративні культури» № 1 від 25.04.2001 р. «Про виділення земельної ділянки в розмірі 0,8 га за рахунок повного погашення дебіторської заборгованості з офіційним оформленням Акту з відводу землі, згідно установленого законодавством порядку» передано (відчужено) земельну ділянку узгоджену згідно плану та зробленої кадастрової зйомки Приватному підприємству "Виробнича фірма "Імпульс" у постійне користування.

З огляду на все наведене вище, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння на користь Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, яка перебуває у власності ПП "Виробнича фірма "Імпульс".

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучено заяву прокурора про забезпечення позову шляхом заборони здійснення дій щодо відчуження земельної ділянки площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022 та заборони щодо здійснення забудови вказаної земельної ділянки.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.11.2011 р. № 16 вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, прокурором належним чином не обґрунтовано причин звернення до суду з заявою про забезпечення позову, крім того не подано будь-яких доказів необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а відтак заява заступника прокурора Київської області від 22.01.2015 р. № 63віх15 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Приписами частини третьої ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, судовий збір за дві позовні вимоги (немайнового характеру) на загальну суму 2436,00 грн., суд вирішив покласти на відповідачів пропорційно.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним Державний Акт від 14.08.2009 р. серії ЯЗ № 348797 на право власності на земельну ділянку площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, виданий Управлінням Держземагенства у Києво-Святошинськом районі Київської області (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12; код ЄДРПО України 38467053) Приватному підприємству "Виробнича фірма "Імпульс" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Васильківська, 34/2; код ЄДРПО України 32791992) для розташування автозаправочної станції та стоянки автомобілів.

4. Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська- Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого 1-А) скасувати запис № 020994700004 про державну реєстрацію Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 348797, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022.

5. У задоволенні позовної вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння на користь Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,8 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:0022, яка перебуває у власності ПП "Виробнича фірма "Імпульс" відмовити.

6. Стягнути з Управління Держземагенства у Києво-Святошинськом районі Київської області (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12; код ЄДРПО України 38467053) в доход Державного бюджету України 812 (вісімсот дванадцять) гривень 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Приватного підприємства "Виробнича фірма "Імпульс" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Васильківська, 34/2; код ЄДРПО України 32791992) в доход Державного бюджету України 812 (вісімсот дванадцять) гривень 00 коп. судового збору.

8. Стягнути з Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська- Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого 1-А; код ЄДРПО України 38010937) в доход Державного бюджету України 812 (вісімсот дванадцять) гривень 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін