Рішення № 43791716, 14.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/3689/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія»

До 1. Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

2. Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції

України

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пухальська І.С. - за дов. б/н від 02.02.2015

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (відповідач-1) та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідач-2) про

- визнання припиненими зобов'язання за договором застави № 20/3П від 18.12.2008 та № 20/1П від 26.12.2007, укладеними між позивачем та відповідачем-1;

- зобов'язання відповідача-2 зареєструвати відомості про припинення обтяжень за реєстраційним номером 14107173, контрольна сума Б7Д30031ВА та реєстраційним номером 14107173, контрольна сума 00А405ВА87.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3689/15-г та призначено справу до розгляду на 10.03.2015.

Відповідач-2 у поданому 10.03.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву, заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині вимог пред'явлених до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3689/15-г від 10.03.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 20.02.2015, розгляд справи був відкладений на 19.03.2015.

Відповідач-1 у поданому в судовому засіданні 19.03.2015 відзиві на позовну заяву, заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем-1 19.03.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Також 19.03.2015 до відділу діловодства суду надійшло клопотання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про залучення останнього до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.

Суд розглянувши подані клопотання про залучення третьої особи відмовив в їх задоволенні.

Позивач в судовому засіданні 19.03.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 19.03.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 19.03.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.04.2015.

В судовому засіданні 07.04.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.04.2015.

Відповідач-1 в судове засідання 14.04.2015 не з'явився.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 07.04.2015 свідчить про те, що представник позивача-1 Перетятько С.М. згідно довіреності № 249/03 від 02.02.2015 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 14.04.2015.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 07.04.2015 представника позивача Перетятько С.М. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/3689/15-г.

Відповідач-2 в судове засідання 14.04.2015 не з'явився.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 14.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (позивач, позичальник) та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (відповідач-1, банк) було укладено кредитний договір № 20-07П (далі - кредитний договір № 20-07П) відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) у вигляді відкличної поновлювальної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 274 970 000,00 грн. (ст. 1 кредитного договору № 20-07П, в редакції додаткової угоди № 31 від 04.12.2013 до кредитного договору № 20-07П).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (позивач, позичальник) та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (відповідач-1, банк) було укладено кредитний договір № 05-08П від 26.03.2008 (далі - кредитний договір № 05-08П) відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) в сумі 442 000 000,00 грн. (ст. 1 кредитного договору № 05-08П в редакції додаткової угоди № 6 від 25.03.2011 до кредитного договору № 05-08П).

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

За приписами ст. 2.1.1 кредитних договорів в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки, а також інших витрат позивач зобов'язується оформити заставу.

Так, 26.12.2007 між акціонерним банком «Брокбізнесбанк», як заставодержателем, та позивачем, як заставодавцем, було укладено договір застави № 20/1П (далі - договір застави № 20/1П), відповідно до умов якого даним договором забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань по поверненню заставодержателеві кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з кредитного договору № 20-07П від 05.12.2007 (п. 1.1, 1.3 договору застави № 20/1П).

Відповідно до п. 1.4 зазначеного договору застави в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби та інші необоротні активи (в тому числі Свердловина № 22 та Свердловина № 23) згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Вказаним додатком № 1 до договору застави № 20/1П сторони погодили перелік основних засобів та інших необоротних активів, які передані під заставу, їх назву, кількість та суму.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави становить 48 003 318,00 грн. (п. 1.6 договору застави № 20/1П).

Також між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», як заставодержателем, та позивачем, як заставодавцем, було укладено договір застави № 20/3П від 18.12.2008 (далі - договір застави № 20/3П), відповідно до умов якого даним договором забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань по поверненню заставодержателеві кредитів, сплати процентів за користування ними, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з кредитних договорів № 05-08П від 26.03.2008 та № 20-07П від 05.12.2007 (п. 1.1, 1.3 договору застави № 20/3П).

Відповідно до п. 1.4 зазначеного договору застави в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором заставодавець надає заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби та інші необоротні активи ( в тому числі Свердловина № 22 та Свердловина № 23) згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Вказаним додатком № 1 до договору застави № 20/3П сторони погодили перелік основних засобів та інших необоротних активів, які передані під заставу, їх найменування, інвентарний № та вартість.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета застави становить 1 979 166,00 грн. (п. 1.6 договору застави № 20/3П).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ч. 3, 4 ст. 577 Цивільного кодексу України).

31.12.2013 відповідачем-2 на підставі договору застави № 20/3П від 18.12.2008 було зареєстровано за № 14107173 заставу рухомого майна загальною заставною вартістю 33 669 965,00 грн.

13.01.2014 відповідачем-2 на підставі договору застави № 20/1П від 26.12.2007 було зареєстровано за № 14119097 заставу рухомого майна загальною заставною вартістю 48 003 318,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 28 Закону України «Про заставу» право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Додатковою угодою № 9 від 16.01.2014 до кредитного договору № 05-08П від 16.01.2014 сторони домовились про припинення дії кредитного договору № 05-08П від 26.03.2008, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань по ньому.

Наданою позивачем банківською випискою по особовому рахунку № 20639043819800 за 04.02.2014 підтверджується повернення тіла кредиту та сплата процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором № 20-07П від 05.12.2007. Дана обставина також визнається банком у відзиві на позовну заяву та доданих до нього розрахунках.

Відповідно до п. 4.1 договорів застави № 20/1П та № 20/3П договір застави набуває дії з моменту його укладення і діє до повного виконання заставодавцем основного зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача заборгованості за кредитними договорами після 04.02.2014 та відповідачем-1 не доведено суду протилежного, тому відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання позивача по цим договорам є припиненими виконанням проведеним належним чином.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання припиненими зобов'язання за договором застави № 20/3П від 18.12.2008 та № 20/1П від 26.12.2007, укладеними між позивачем та відповідачем-1, є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача-1 проти позову, які зводяться до того, що внаслідок неналежного виконання позивачем зобов'язань за кредитними договорами щодо сплати процентів за користування грошовими коштами у строки обумовлені даними договорами банком було нараховано позивачу пеню та 3% річних, за порушення зобов'язання щодо надання банку всіх необхідних документів для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника - штраф, а також за дострокове погашення кредиту - неустойку, та за порушення зобов'язань за договорами застави щодо страхування заставленого майна банком нарахований позивачу штраф, які позивачем не сплачені, у зв'язку з чим зобов'язання за кредитними договорами не є виконаними належним чином, а відтак правовідносини за договорами застави, укладеними між позивачем та банком не є припиненими, то суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими і не приймає їх до уваги при вирішенні даного спору з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 9 від 16.01.2014 до кредитного договору № 05-08П від 16.01.2014 згідно якого сторони домовились про припинення дії кредитного договору № 05-08П від 26.03.2008, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань по ньому, а також відповідно до банківської виписки по особовому рахунку № 20639043819800 за 04.02.2014, якою підтверджується повернення тіла кредиту та сплата процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором № 20-07П від 05.12.2007, зобов'язання позивача, обумовлені кредитними договорами щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами є виконаними та прийняті банком.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів звернення до позивача з вимогами, зокрема, претензіями чи позовними заявами щодо сплати сум пені та 3%, нарахованих банком за порушення позивачем строків сплати процентів за користування грошовими коштами, сум штрафів, нарахованих за порушення умов кредитних договорів щодо надання фінансової звітності та дострокового погашення кредиту.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Положеннями ст. 44 зазначеного Закону України передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

З огляду на те, що позивачем виконано власні зобов'язання за кредитними договорами, виконання яких забезпечені договорами застави, позивач звернувся до банку з листом № 1/3/12 від 03.12.2014, яким просив вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія», накладене відповідно до договорів застави № 20/1П від 26.12.2007 та № 20/3П від 18.12.2008, укладених між позивачем та банком. Зазначений лист отриманий банком 03.12.2014 за вх. № 15258, про що свідчить штамп банку на зазначеному листі, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповіді банк не надав, дій щодо державної реєстрації припинення обтяження на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія», накладеного відповідно до договорів застави, банк не вчинив, у зв'язку з чим в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження застави рухомого майна за договорами застави № 20/1П від 26.12.2007 та № 20/3П від 18.12.2008, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06.02.2015 № 46294821 та № 46294769, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 05.07.2004 № 830, Міністерство юстиції є держателем Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції - його адміністратором.

Згідно п. 1 Наказу Міністерства юстиції України «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» № 57/5 від 07.07.2006 визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Положеннями ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Згідно п.п. 25, 26 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв» № 73/5 від 29.07.2004, перед унесенням змін до запису Реєстратор повинен знайти необхідний запис у Реєстрі. Ідентифікація запису в Реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та гарантії внесення змін саме до того запису застосовується контрольна сума запису. Реєстраційний номер та контрольна сума запису надаються при реєстрації запису в Реєстрі обтяжень та відображаються у Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що після припинення правовідносин за договорами застави від 20/1П від 26.12.2007 та № 20/3П від 18.12.2008, укладених між позивачем та банком, останній в порушення власних зобов'язань не здійснив дій щодо державної реєстрації припинення обтяження на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія», накладеного відповідно до зазначених договорів застави, а також те, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відтак вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача-2 зареєструвати відомості про припинення обтяжень за реєстраційним номером 14107173, контрольна сума Б7Д30031ВА та реєстраційним номером 14107173, контрольна сума 00А405ВА87 є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими зобов'язання за договором застави № 20/1П від 26.12.2007 та договором застави № 20/3П від 18.12.2008, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код ЄДРПОУ 33750826) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489).

3. Зобов'язати Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, код ЄДРПОУ 25287988) зареєструвати відомості про припинення обтяження за реєстраційним номером 14107173, контрольна сума Б7Д30031ВА та реєстраційним номером 14107173, контрольна сума 00А405ВА87.

Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код ЄДРПОУ 33750826).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код ЄДРПОУ 33750826) 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 21.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова