Рішення № 43791712, 30.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/2169/15-гСуддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт"

про стягнення 1 570 901,38 Євро, що еквівалентно 28 900 826,22 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4 023 901,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Греськів З.Г. - представник за довіреністю № 15/03 від 26.02.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" про стягнення 1 570 901,38 Євро, що еквівалентно 28 900 826,22 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4 023 901,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2007 року між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт" укладено кредитний договір № 12-07П, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором.

До договору № 12-07П від 23.08.2007 року укладені додаткові угоди № 1 від 05.11.2007 року. № 1-П від 25.01.2008 року, № 2-П від 04.03.2008 року, № 3-П від 07.04.2008 року, № 04-П від 20.06.2008 року, № 5-П від 11.08.2008 року, № 6-П від 20.08.2008 року, № 7-П від 26.08.2008 року, № 8-П від 08.10.2008 року, № 9-П від 14.11.2008 року, № 10-П від 02.01.2009 року, № 11-П від 25.06.2009 року, № 12-П від 03.09.2009 року, № 13-П від 25.05.2010 року, № 14-П від 22.06.2010 року, № 15-П від 01.10.2010 року, № 16-П від 25.01.2011 року, № 17-П від 19.01.2012 року, № 18-П від 19.06.2012 року, № 19-П від 17.06.2013 року.

Відповідно до п. 1.1.1. договору кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 200 000,00 євро.

Згідно з п. 1.1.2. (змінено додатковою угодою № 19-П від 17.06.2013 року) договору термін користування кредитом до 21 березня 2014 року включно.

П. 1.1.3. договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом: 12 процентів річних. В подальшому процентна ставка змінювалась додатковими угодами № 04-П від 20.06.2008 року - з 27.06.2008 року 14% річних, № 8-П від 08.10.2008 року - з 15.10.2008 року 16% річних, № 14-П від 22.06.2010 року - з 01.07.2010 року 13% річних, № 15-П від 01.10.2010 року з 01.10.2010 року 11,5 % річних.

Доказом передачі коштів відповідачеві є платіжні доручення в іноземній валюті, копії яких додані до позовної заяви.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість що складається з заборгованості по кредиту у сумі 1 200 000,00 євро, що згідно курсу НУ станом на 17.01.2015 року еквівалентно 22 077 128,40 грн., заборгованості за несплаченими процентами 370 901,38 євро, що згідно курсу НУ станом на 17.01.2015 року еквівалентно 6 823 697,82 грн., неустойка за прострочення сплати кредиту у сумі 2 270 617,39 грн., неустойка за прострочення сплати процентів у сумі 634 048,32 грн., 3 % річних у сумі 677 963,52 грн., штраф за порушення п. 4.2.6. кредитного договору у сумі 441 542,57 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.02.2015 року.

16.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ували суду від 05.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31270824, але 16.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про об'єднання справ.

Представник позивача у судове засідання з'явився.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено на 03.03.2015 року.

27.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду від 05.02.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2015 року розгляд справи відкладено на 30.03.2015 року.

27.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про забезпечення позовних вимог, заяву про збільшення розміру позовних вимог та пояснення по справі.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача станом на 26.02.2015 року заборгованість, що складається з заборгованості по кредиту у сумі 1 200 000,00 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 38 124 654,00 грн., заборгованості за несплаченими процентами 391 515,09 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 12 438 647,79 грн., неустойка за прострочення сплати кредиту у сумі 3 921 094,29 грн., неустойка за прострочення сплати процентів у сумі 1 205 677,89 грн., 3 % річних у сумі 1 326 152,74 грн., штраф за порушення п. 4.2.6. кредитного договору у сумі 381 246,54 грн.

30.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31734340.

Представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позовних вимог від 25.03.2015 року.

Суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позовних вимог від 25.03.2015 року у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про об'єднання справ №910/2169/15-г та №910/1217/15-г в одне провадження.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що ч. 2 ст. 58 ГПК України надає право суду об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах. Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов: а) позовні вимоги мають бути однорідними; б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача. Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно: а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо); б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача. Таке об'єднання можливе як під час прийняття позовних заяв до розгляду й порушення провадження у справі, так і під час судового розгляду. Сторони у справі не позбавлені права подати до господарського суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження.

Право на об'єднання позовних вимог надано лише суду першої інстанції. Про об'єднання позовів господарський суд виносить ухвалу. Якщо питання про об'єднання позовів суд вирішує під час прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, суд в одній ухвалі приймає до розгляду позовні заяви, які підлягають об'єднанню, порушує єдине провадження за всіма поданими позовними заявами, зазначивши в цій ухвалі про об'єднання позовів.

Оскільки справи, які позивач просить об'єднати , перебувають у провадженні різних суддів, дане клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши заяву відповідача про залишення позову без розгляду та заслухавши пояснення представника позивача щодо нього, суд дійшов висновку про його безпідставність та необгрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК») та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" - Куреного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

Крім того, згідно п. 5 ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.08.2007 року між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт" укладено кредитний договір № 12-07П, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором.

До договору № 12-07П від 23.08.2007 року укладені додаткові угоди № 1 від 05.11.2007 року. № 1-П від 25.01.2008 року, № 2-П від 04.03.2008 року, № 3-П від 07.04.2008 року, № 04-П від 20.06.2008 року, № 5-П від 11.08.2008 року, № 6-П від 20.08.2008 року, № 7-П від 26.08.2008 року, № 8-П від 08.10.2008 року, № 9-П від 14.11.2008 року, № 10-П від 02.01.2009 року, № 11-П від 25.06.2009 року, № 12-П від 03.09.2009 року, № 13-П від 25.05.2010 року, № 14-П від 22.06.2010 року, № 15-П від 01.10.2010 року, № 16-П від 25.01.2011 року, № 17-П від 19.01.2012 року, № 17-1П від 19.06.2012 року, № 17-П від 16.07.2012 року, № 18-П від 19.06.2012 року, № 19-П від 17.06.2013 року.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1.1. договору кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 200 000,00 євро.

Згідно з п. 1.1.2. (змінено додатковою угодою № 19-П від 17.06.2013 року) договору термін користування кредитом до 21 березня 2014 року включно.

Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається позичальнику на наступні цілі для виконання зобов'язань за виставленим наказом позичальника акредитивом на користь фірми САТТА24 s.r.I. (Італія) по зовнішньоекономічному контракту № 1108-7132 від 10.08.2007 року.

П. 1.1.3. договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом: 12 процентів річних. В подальшому процентна ставка змінювалась додатковими угодами № 04-П від 20.06.2008 року - з 27.06.2008 року 14% річних, № 8-П від 08.10.2008 року - з 15.10.2008 року 16% річних, № 14-П від 22.06.2010 року - з 01.07.2010 року 13% річних, № 15-П від 01.10.2010 року з 01.10.2010 року 11,5 % річних.

Відповідно до п. 2.1 Договору, видача кредиту на цілі вказані в п. 1.2 цього Договору, здійснюються у безготівковій формі на підставі заяви позичальника. Після надходження письмових заяв від позичальника банк і позичальник укладають додаткові угоди до цього договору про надання грошовита платіж коштів в межах кредитної лінії. Вказаний п. договору змінений додатковою угодою № 9-П від 14.11.2008 року та встановлено, що з 14.11.2008 року видача кредиту здійснюється за наступним графіком (та в сумах не більш ніж): Лютий 2009 року - 102 000,00 євро; серпень 2009 року - 102 000,00 євро; Лютий 2010 року - 102 000,00 євро; серпень 2010 року - 102 000,00 євро; Лютий 2011 року - 102 000,00 євро; серпень 2011 року - 102 000,00 євро; Лютий 2012 року - 102 000,00 євро; Серпень 2012 року - 102 000,00 євро; Лютий 2013 року - 102 000,00 євро.

Згідно з п. 2.3. договору моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки вказані в заяві позичальника .

П. 2.4. договору передбачено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п. 1.1.2 цього Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Додатковою угодою № 1-П від 25.01.2008 року починаючи з 27.01.2008 року п. 2.4. викладений у наступній редакції «Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений в п. 1.1.2 цього Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку календарної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.»

Згідно п. 2.5 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 26 число включно місяця, в якому надано кредит.

В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 27 числа минулого місяця по 26 число включно поточного місяця при повному погашенні кредиту до дня погашення (не включно).

Відповідно до п. 2.6 договору, проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок. Вказаний банком до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим договором. Якщо цей день не є банківським то платіж повинен бути здійсненим не пізніше наступного банківського дня. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня. (п. 2.7).

Відповідно до п. 2.8. погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в третю чергу погашається заборгованість за неустойку, у випадку її нарахування банком. Банк може змінити порядок погашення заборгованості, повідомивши про це позичальника.

Згідно з п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою № 17-П від 16.07.2012 року, сторони погодили п. 2.5 договору викласти у наступній редакції:

"Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця, при цьому: - починаючи з 16.07.2012 нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з 27.06.2012 по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; - в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця; - при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно).

В місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно.»

Додатковою угодою № 17-П від 19.01.2012 року пункт 2.6 договору, починаючи з 19.01.2012 року, викладений у наступній редакції: "проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, в строк не пізніше 20 червня 2012 року, а також день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом у повному обсязі."

Додатковою угодою № 17-1П від 19.06.2012 року, пункт 2.6 договору, починаючи з 19.06.2012 року, викладений у наступній редакції: "проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, в строк не пізніше 01 липня 2013 року, а також день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом у повному обсязі."

Додатковою угодою № 19-П від 17.06.2013 року викладено п. 2.6. договору в наступній редакції «позичальник щомісяця, починаючи з 17.06.2013 року направляє в погашення процентів по договору грошові кошти у сумі не менше 1 000,00 євро на рахунок. Вказаний банком. Залишок несплачених процентів позичальник сплачує в останній м'ясець користування кредитом. Але не пізнішен21.03.2014 року».

Додатковою угодою № 19-П від 17.06.2013 року викладено п. 2.7. договору в наступній редакції «повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строк не пізніше 21.03.2014 року. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим договором. Якщо цей день не є банківським то платіж повинен бути здійсненим не пізніше наступного банківського дня. При цьому відсотки за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня.

На підставі заяв позичальника, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позичальнику надані кошти в обумовленій договором сумі.

Доказом передачі коштів відповідачеві є платіжні доручення в іноземній валюті, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору позичальник зобов'язаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати за цільовим призначенням та виконувати усі свої зобов'язання у повному обсязі та в строки передбачені кредитним договором.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором тому утворилась заборгованість, що складається з заборгованості по кредиту у сумі 1 200 000,00 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 38 124 654,00 грн. та заборгованості за несплаченими процентами 391 515,09 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 12 438 647,79 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21 березня 2014 року настав термін повернення кредиту, однак позичальник не вчинив жодних дій до погашення кредитної заборгованості.

16.06.2014 банк звернувся до позичальника з вимогою №6613/012-01 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем 18.06.2014, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом. Відповідач суду також не надав належні докази погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 26.02.2015 року заборгованість по кредиту у сумі 1 200 000,00 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 38 124 654,00 грн. та заборгованість за несплаченими процентами 391 515,09 євро, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 12 438 647,79 грн. позичальника перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором № 12-07П від 23.08.2007 року позивач нарахував відповідачеві неустойку за прострочення сплати кредиту у сумі 3 921 094,29 грн. та неустойку за прострочення сплати процентів у сумі 1 205 677,89 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.1. договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, враховуючи наведені положення договору, слід зазначити, що п. 6.1 Договору передбачено стягнення неустойки, а саме пені, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком неустойки за прострочення сплати кредиту у сумі 3 921 094,29 грн. та неустойки за прострочення сплати процентів у сумі 1 205 677,89 грн., наданим позивачем.

У зв'язку з неналежним виконанням умов п. 4.2.6. кредитного договору позивач нарахував відповідачеві штраф у сумі 381 246,54 грн.

Пунктом 4.2.6 договору передбачено, що позичальник зобов'язується надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс, звіт про фінансові результати), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльність позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), довідки з інших банків, в яких у позичальника є відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, відсоткам та штрафним санкціям) за попередній місяць в строк до 7 числа поточного місяця , а також інші документи на вимогу банку.

Відповідно до п. 6.3. договору банк має право стягувати неустойку в розмірі 0,2% від суми кредиту у разі неподання або несвоєчасного подання до банку будь-якого з документів, передбачених п. 4.2.6. цього договору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком штрафу за порушення кредитного договору у сумі 381 246,54 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 326 152,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком 3 % річних у сумі 1 326 152,74 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Ціна позову становить 153 510 642,81 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 73 080,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Постановою Правління НБУ від 10.06.2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 11.06.2014 року розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію позивача Куреного О.В. За приписами п. 22 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73 080,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 115-А, код 32396857) на користь публічного акціонерного товариство "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 41; ідентифікаційний код: 19357489) заборгованість по кредиту у сумі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) євро 00 євроцентів, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 38 124 654 (тридцять вісім мільйонів сто двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., заборгованості за несплаченими процентами 391 515 (триста дев'яносто одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) євро 09 євроцентів, що згідно курсу НУ станом на 26.02.2015 року еквівалентно 12 438 647 (дванадцять мільйонів чотириста тридцять вісім тисяч шістсот сорок сім) грн. 79 коп., неустойки за прострочення сплати кредиту у сумі 3 921 094 (три мільйони дев'ятсот двадцять одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 29 коп., неустойку за прострочення сплати процентів у сумі 1 205 677 (один мільйон двісті п'ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 89 коп., три проценти річних у сумі 1 326 152 (один мільйон триста двадцять шість тисяч сто п'ятдесят два) грн. 74 коп., штраф за порушення п. 4.2.6. кредитного договору у сумі 381 246 (триста вісімдесят одна тисяча двісті сорок шість) грн. 54 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 115-А, код 32396857) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий