Рішення № 43791689, 14.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/6528/15-гСуддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

до державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький"

про стягнення 171 273,62 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Довбищук Л.М. - службове посвідчення № 031072 від 26.12.2014 року;

від позивача-1: Петренко І.М. - представник за довіреністю № 220/1104/д від 23.12.2014 року;

від позивача-2: Петренко І.М.- представник за довіреністю № 182/76 від 09.01.2015 року

від відповідача: Костюк А.З. - представник за довіреністю № 342 від 11.12.2014 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" про стягнення 171 273,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2014 року між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (сторона 1) та державним підприємством Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (сторона 2) укладений договір № 14/3/14 про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає стороною 1 по забезпеченню приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 76, займаних стороною 2.

На виконання умов договору Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського виставлено рахунки № 495 від 31.07.2014 року, № 672 від 31.10.2014 року, № 734 від 30.11.2014 року та № 837 від 31.12.2014 року.

Відповідач частково оплатив рахунок № 837 від 31.12.2014 року внаслідок чого утворилась заборгованість за липень, жовтень-грудень 2014 року в сумі 146 064,86 грн.

За невиконання умов договору відповідачеві нарахована пеня у розмірі 25 208,76 грн. по рахунках № 621 від 30.09.2014 року та № 822 від 31.12.2014 року.

У зв'язку з викладеним вище заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського звернувся в суд з вимогами про стягнення заборгованості відшкодуванню витрат за надані комунальні послуги за липень, жовтень-грудень 2014 року в сумі 146 064,86 грн. та пені у розмірі 25 208,76 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.04.2015 року.

09.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивачі 1, 2 подали документи на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2015 року.

10.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про розстрочку виконання рішення та відзив на позовну заяву.

10.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав документи по справі.

В судове засідання 14.04.2015 року з'явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

Прокурор заперечував проти даної заяви.

Представник позивачів виніс дану заяву на розсуд суду.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представника позивача 1, 2 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов та уточнив, що в позовній заяві допущено помилку в сумі основного боргу в розмірі 100,00 грн.

Представник відповідача, не заперечував проти заборгованості надані комунальні послуги і пені у сумі 498,85 грн. та просив відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви про уточнення з розстрочкою виконання рішення.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.02.2014 року між Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського (сторона 1) та державним підприємством Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (сторона 2) укладений договір № 14/3/14 про відшкодування витрат понесених за надання комунальних послуг (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), що надає стороною 1 по забезпеченню приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп.. 76, займаних стороною 2.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1. договору відшкодування стороною 2 витрат за надані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), здійснюється на підставі щомісячно наданих стороною 1 завірених рахунків, згідно показників облікових засобів (лічильників) за діючими тарифами.

Відповідно до п. 3.3.1. договору сторона 2 зобов'язання вчасно перераховувати грошові кошти в рахунок відшкодування витрат за комунальні послуги.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року включно.

Відповідно до п. 2.2. відшкодування витрат за комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення) здійснюються стороною 2 до 15 числа місяця наступного за звітними.

Відповідно до п. 3.1.3 надавати стороні 2 для відшкодування комунальних послуг завірені рахунки до 10 числа поточного місяця.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського виставлено рахунки № 495 від 31.07.2014 року на суму 23 494,37 грн., № 672 від 31.10.2014 року на суму 16 939,68 грн., № 734 від 30.11.2014 року на суму 55 530,81 грн. та № 837 від 31.12.2014 року на суму 53 672,12 грн.

Відповідно до відзиву від 09.04.2015 року відповідача не заперечує проти основної заборгованості, однак вказує на технічну помилку в розрахунку оскільки відповідно до рахунку № 734 від 30.11.2014 року заборгованість розмірі 55 530,81 грн.

Відповідач частково оплатив рахунок № 837 від 31.12.2014 року на суму 3 672,12 грн. Судом враховано суму рахунків та встановлено, що заборгованість за липень, жовтень-грудень 2014 року становить 145 964,86 грн.

Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського надіслано відповідачеві претензію від 09.02.2015 року за № 182/479 з проханням оплатити заборгованість. Вказана претензія одержана 12.02.1015 року відповідно до розписки про одержання пакета.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат за комунальні послуги за період липень, жовтень-грудень 2014 року включно станом на 19.09.2014 року підлягає задоволенню в розмірі 145 964,86 грн.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором відповідачеві нараховано пеню в розмірі 25 208,76 грн. по рахунках № 621 від 30.09.2014 року та № 822 від 31.12.2014 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів за отримані комунальні послуги (постачання електричної енергії, постачання теплової енергії у гарячій воді/парі, водопостачання та водовідведення), сторона 2 виплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до позовної заяви пеня нараховується по рахунках № 621 від 30.09.2014 року та № 822 від 31.12.2014 року. Вказані рахунки не надавались суду та позивачем не надано доказів дати їх оплати та не заявлено вимоги по стягнення по цих рахунках заборгованості як і не доведено правомірність нарахування пені по вказаних рахунках.

Як вбачається з розрахунку пені до розрахунку включено низку рахунків по яких не заявляються позовні вимоги та відсутні докази щодо обґрунтованості вказаних рахунків та розрахунків окрім пені у розмірі 498,85 грн. відповідно до рахунку № 495 від 31.07.2014 року на суму 23 494,37 грн.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 498,85 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення пені в розмірі 24 709,91 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення по справі наступним шляхом: з травня 2015 року по листопад 2015 року відповідач сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 18 300,00 грн., у грудні 2015 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 18 363,71 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що він має намір та бажання виконати рішення суду в добровільному порядку, але у зв'язку із багатоденними акціями протестів з листопда 2013 року та проведення антитеррористичної організації, що призвело до погіршення фінансового стану підприємства. Суд враховує часткове погашення заборгованості та визнання основної заборгованості.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення наступним шляхом: з травня 2015 року по листопад 2015 року відповідач сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 18 300,00 грн., у грудні 2015 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 18 363,71 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Ціна позову становить 171 273,62 грн., судом задоволено позовні вимоги у розмірі 146 463,71 грн. отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2 929,27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п.4.46 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2 929,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 28, ідентифікаційний код 07834530) заборгованість в розмірі 145 964 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 86 коп., пеню в розмірі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 85 коп.

розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати:

з травня 2015 року по листопад 2015 року державне підприємство Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" сплачує на користь Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щомісяця по 18 300,00 грн., у грудні 2015 року відповідач сплачує залишок суми у розмірі 18 363,71 грн.

3. Стягнути з державного підприємства Міністерства Оборони України "Готель"Козацький" (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, будинок 1/3, ідентифікаційний код 14303572) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 27 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий