Рішення № 43791452, 16.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/3986/15-г

За позовом Приватного підприємства "ЕРКЕР" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 024 657,53 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Горопай І.В. (дов. б/н від 15.04.2015 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "ЕРКЕР" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 024 657,53 грн., з яких, 1 000 000,00 грн. основного боргу, 24 164,38 грн. проценти за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/3986/15-г та призначено справу до розгляду на 07.04.2015 року.

03.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 07.04.2015 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

14.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу "Класичний" № 1739 від 11.02.2014 року, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 000 000,00 грн., 69 808,19 грн. проценти за вкладом, 161 000,00 грн. інфляційних втрат, 6 000,00 грн. трьох відсотків річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог та повернута судом без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, про що винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року.

У судовому засіданні 16.04.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/3986/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2014 року між Приватним підприємством "ЕРКЕР" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1739 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого клієнт надає банку суму грошових коштів, надалі - вклад, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Згідно з пунктом 1.2. Договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід'ємною частиною, надалі - Додатки.

Цей Договір діє до 11.02.2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього Договору, визначаються наступні умови:

- номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладного траншу;

- сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу);

- строк на який розміщується вкладний транш;

- процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш;

- термін виплати процентів;

- інші умови.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в Додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору. Проценти за коштами клієнта в національній валюті України нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

11.08.2014 року між сторонами було укладено Додаток № 1739-3 до Договору (надалі по тексту - Додаток № 1739-3), за умовами якого для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 11.08.2014 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок на вкладний рахунок у банку у розмірі 1 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1739-3 сума грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. надана клієнтом банку на строк до 15.09.2014 року.

На суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 21,5% річних (пункт 3 Додатку № 1739-3).

29.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 1739-3/4 до Договору, яким сторони погодили внести зміни викласти пункти 2 та 3 Додатку № 1739-3 у наступній редакції: "пункт 2. Сума грошових коштів, вказаних у пункті 1 цього Додатку, надана клієнтом банку на строк до 30.01.2015 строк. Пункт 3. На суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. нараховуються проценти виходячи з процентної ставки у розмірі 24,5% річних."

На виконання умов Договору позивачем було перераховано суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується платіжним дорученням № 7843 від 11.08.2014 року.

За твердженням позивача, відповідач, у погоджений сторонами згідно Додатку № 1739-3/4 строк, грошових коштів вкладнику не повернув.

У зв'язку з не поверненням банком вкладу, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 111 від 03.02.2015 року щодо повернення банківського вкладу та стягнення нарахованих процентів за користування коштами, проте відповіді на зазначену претензію відповідач не надав.

Позов мотивовано тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором в частині повернення суми вкладу та стягнення нарахованих процентів за користування коштами.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000 000,00 грн. основного боргу, 24 164,38 грн. проценти за вкладом та 493,15 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями частин 1, 3 статті 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, згідно платіжного доручення № 7843 від 11.08.2014 року, позивачем було перераховано 1 000 000,00 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", проте у зазначений Договором, з урахуванням умов Додатку № 1739-3/4 строк відповідач зазначеного вкладу позивачу не повернув.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3 Додаток № 1739-3/4 до Договору, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо перерахування на рахунок позивача суму вкладу та нарахованих процентів станом на момент вирішення спору настав.

Згідно з положеннями статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську" регламентовано, що діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 1 00 000,00 грн. та нарахованих процентів за період з 01.01.2015 року по 05.02.2015 року у розмірі 24 164,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору банківського вкладу "Класичний" № 1739 від 11.02.2014 року інший розмір процентів не визначено.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 493,15 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЕРКЕР" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04054, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Приватного підприємства "ЕРКЕР" (09109, Київська область, місто Біла Церква, вул. Толстого, буд. 36, корпус 4, код ЄДРПОУ 24881850) 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. основного боргу, 24 164,38 грн. проценти за вкладом у розмірі 24 164 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 38 коп., 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 15 коп. три проценти річних, 20 (493 (двадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 16 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк