Рішення № 43790898, 24.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.15р. Справа № 904/1572/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна", (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДО", (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 103 709,64 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: Брез В.І. - представник (дов. № б/н від 25.03.15р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДО" (далі-відповідач) про стягнення 103 709,64 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 77 100,09 грн. - основний борг, 7 290,00 грн. - пеня, 18 611,00 грн. - інфляційні втрати, 708,55 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором дилерського співробітництва № 04/04-13 від 04.04.13р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

31 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕДО" надало до суду відзив на позовну заяву № 30-03/15-1 від 30.03.15р., в якому зазначає, що строк сплати за товар переданий позивачем за договором на сьогоднішній день досі не настав, в зв'язку з відсутністю вимоги про таку сплату з боку позивача, отже вимоги позивача про сплату суми заборгованості за договором в розмірі 77 100,09 грн. є безпідставними, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Також, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 26 609,55 грн., розрахунок яких додається до позовної заяви, також є таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, але 14 квітня 2015 року надіслав до суду заперечення на відзив відповідача, в яких заперечує проти доводів відповідача.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна", як продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ведо", як дилер, було укладено договір дилерського співробітництва № 04/04-13.

Даний договір вступає в силу і діє протягом одного календарного року з моменту підписання його домовляючимися сторонами (п. 10.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, продавець продає, а дилер купує у продавця металеві меблі в асортименті по дилерській ціні, реалізує її на території України по цінам нижче роздрібних цін продавця. Детальний перелік одиниць товару вказується у накладних (специфікаціях).

Ціна на товари згідно цього договору є дилерською і встановлюється на 20% нижче цін продавця (п. 2.1. договору).

Постачальник залишає за собою право змінювати ціни, а також систему і розміри знижок, заздалегідь, але не менше ніж за два тижні, повідомивши про це покупця (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. 2.5. договору, відвантаження продукції здійснюється на умовах 100% передплати шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок.

Пунктом. 3.1. договору встановлено, що продавець на протязі 30 банківських днів із моменту передплати здійснює поставку/відвантаження товару у стандартній версії та на протязі від 45 банківських днів на спеціальні замовлення згідно з найменуванням та кількістю, встановленими у рахунку - фактури.

Продавець зобов'язується згідно з договором поставити товар, якість якого відповідає стандартам та технічним умовам виробника (п. 4.1. договору).

Дилер зобов'язується отримати товар та сплатити за товар у строки, визначені цим договором. Якщо при отриманні товару, постаченого продавцем, у цього товару виявляться пошкодження або недостачі, котрі можуть бути замічені при зовнішньому огляді, дилер зобов'язаний про все без зволікання сповістити продавцю (п. 4.2. договору).

Згідно п. 6.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW Харків (в редакції Інкотермс 2010 року) за адресою: м. Харків, пр. Московський, б. 283, або сторони додатково визначають інші умови поставки.

Відповідно до п. 6.3. договору, перехід права власності та ризиків на товар здійснюється під час прийняття товару, що підтверджується товарною накладною.

З матеріалів справи вбачається, що факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № ЛП- 0000238 від 06.08.2013р. на суму 7 440,00 грн.;

- видаткова накладна № ЛП- 0000248 від 12.08.2013р. на суму 76 359,96 грн.;

- видаткова накладна № ЛП- 0000259 від 20.08.2013р. на суму 30 400,13 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведо" розрахувалось з Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" за отриману продукцію частково 16.08.2013 року у сумі 17 100,00 грн. та 15.08.2014 року у сумі 5 000,00 грн., згідно банківських виписок, які додаються до позовної заяви.

Станом на 01 листопада 2014 року загальна сума заборгованості склала 22 100,00 грн., залишок боргу становить у сумі 92 100,09 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було погашено повністю виниклу заборгованість, позивач звернувся до нього з відповідною вимогою. В претензії № 03/11-01 від 03.11.2014 року позивач вимагав сплатити залишок боргу, надавши відповідачу акт звірки взаємних розрахунківю.

Письмова відповідь на дану вимогу позивача відповідачем залишена без відповіді, але 27 січня 2015 року боржником сплачено на рахунок позивача грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, після часткових оплат сума заборгованості за договором на день подання позову складає у сумі 77 100,09 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1. договору, продукція була передана без передплати та не сплачувалась відповідачем, у зв'язку з чим, позивач змушений був звернутися до боржника з вищевказаною вимогою про погашення боргу протягом 7-ми днів з дня отримання претензії. Відповідач отримав вимогу про сплату боргу 11 листопада 2014 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення підприємства поштового зв'язку. Таким чином, порушення строку сплати боргу почалося з 18.11.2014р.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриману продукцію у сумі 77 100,09 грн.

Заперечуючи на позовні вимоги позивача відповідач зазначає, що він підтверджує той факт, що між позивачем та відповідачем був укладений договір дилерського співробітництва № 04/04-13 від 04.04.2013 року, однак жодного рахунку щодо оплати ціни товару за спірним договором відповідач від позивача не отримував, а тому визначити ціну товару, яку має сплатити відповідач за договором не представляється можливим.

В серпні 2013 року, відповідач посилається на те, що позивач звернувся до нього з пропозицією забрати товар зі свого у складу місті Харків на умовах, що зазначені в п. 6.1. договору без здійснення попередньої оплати за товар з метою уникнення власних витрат на зберігання товару. При цьому, між позивачем та відповідачем було досягнуто усної згоди щодо сплати за товар після його реалізації відповідачем.

Також, відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач, посилаючись на факт того, що ним нібито була пред'явлена вимога боржнику про сплату боргу, а отже приходить до висновку, що строк сплати грошових коштів в якості ціни товару за договором є таким, що настав. З такою позицією позивача відповідач не погоджується, оскільки він ніколи не отримував претензію № 03/11-01 від 03.11.2014 року, яку позивач вважає вимогою про виконання зобов'язання в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України. Єдиним доказом позивача отримання відповідачем вказаної претензії, який був наданий до суду, є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач стверджуємо, що, підпис на поштовому повідомленні не є підписом директора пана Євтушенко В.І. та зроблений зовсім іншим почерком.

Крім того, у відзиві відповідач вказує, що претензія № 03/11-01 від 03.11.2014 року, копія якої була додана до позовної заяви не містить ані посилання на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ані конкретної вимоги про сплату суми боргу за договором, тобто документ, на підставі якого ґрунтуються позов є звичайною претензією, складеною на підставі ст. 5-7 Господарського процесуального кодексу, а не вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України. Зайвим підтвердженням такого висновку є той факт, що в претензії № 03/11-01 від 03.11.2014 року міститься розрахунок штрафних санкцій за договором та прохання про їх сплату, що є нелогічним та передчасним для вимоги про сплату боргу в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позивач заперечуючи проти доводів відповідача, свою позицію мотивує виходячи з наступного.

Відповідач у відзиві не заперечує факт укладення сторонами договору дилерського співробітництва. Також, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання товару на загальну суму 114 200,09 грн., не заперечував факт дійсності видаткових накладних.

Відповідно до довіреностей на отримання тмц, які видані відповідачем, товар необхідно було отримати за рахунками-фактурами № ЛП-0000288 від 06.08.2013р., № ЛП-0000300 від 13.08.2013р. За вказаними рахунками отримано товару на 114 200,09 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛП-0000238 від 06.08.2013р., № ЛП-0000248 від 12.08.2013р.,№ ЛП-0000259 від 20.08.2013р. Копії довіреностей та видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи, оригінали документів надавалися представнику відповідача для ознайомлення в судовому засіданні 31.03.2015р., дійсність документів не оскаржувалась.

Оскільки Відповідач сам сформував довіреності на отримання тмц, сам вказав рахунки-фактури на підставі яких необхідно отримати товар, то посилання на відсутність у нього таких рахунків та на неузгодженість ціни товару не відповідає дійсності.

Більш того, у відзиві відповідач сам собі протирічить, оскільки вказує, що товар був частково оплачений позивачу, але як підставу часткової оплати вказує на наявність усної домовленості з позивачем про оплату після реалізації, а не неможливість встановити вартість отриманого товару.

Щодо посилання відповідача на усну домовленість про оплату товару після його реалізації, то така заява не відповідає дійсності та не підтверджена доказами, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Відповідач також вказав, що не отримував вимогу про сплату товару, а претензія, яка є в матеріалах справи не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, однак, претензія № 03/11-01 від 03.11.2014р. підписана генеральним директором підприємства, має печатку, направлена 04.11.2014р. на адресу Відповідача (м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 10, оф.2), що підтверджується копією опису-вкладення з відміткою підприємства поштового зв'язку. Додатково до цього заперечення позивачем надано завірену копію квитанції підприємства поштового зв'язку про оплату послуг за відправку цінного листа на адресу відповідача 04.11.2014р. В матеріалах справи також міститься копія повідомлення про вручення відповідачу цінного листа 11.11.2014р., в повідомленні вказане прізвище директора відповідача, стоїть підпис уповноваженої особи пошти про вручення листа. Таким чином, доводи відповідача про неотримання претензії не відповідають дійсності.

Що стосується посилання на невідповідність претензії вимогам ст. 530 Цивільного кодексу України, то зазначає спростовується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 530 ЦК України не містить імперативних вимог щодо форми вимоги кредитора.

Претензія № 03/11-01 від 03.11.2014р. містить всю необхідну інформацію, щоб вважатися вимогою про оплату товару, а саме: вказівку на укладений договір; вказівку на отримання товару за видатковими накладними та довіреностями на тмц з розшифровкою вартості та дат отримання товару; загальну суму боргу; вимогу про погашення боргу в 7-денний строк; банківські реквізити підприємства для сплати боргу.

Крім того, позивачем додатково були надані пояснення щодо операцій відвантаження та оплати товару між сторонами, з яких вбачається, що:

1. За рахунком СФ-0000288 від 06.08.2013 р. відповідач отримав товар на загальну суму 83 799,96 грн. (видаткова накладна № ЛП-0000238 від 06.08.2013р. на суму 7 440,00 грн. + видаткова накладна № ЛП-0000248 від 12.08.2013р. на суму 76 359,96 грн.). Оплата зазначених накладних була здійснена - 27.01.2015р. в загальній сумі 15 000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою. Борг за видатковою накладною на 7 440,00 грн. погашено повністю, борг за накладною на 76 359,96 грн. оплачено частково в розмірі 7 560,00 грн., залишок боргу склав у сумі 6 799,96 грн.

2. За рахунком № ЛП-0000300 від 13.08.2013р. відповідач отримав товар на загальну суму 30 400,13 грн. (видаткова накладна № ЛП-0000259 від 20.08.2013р.). Зазначена накладна була передплачена відповідачем частково, а саме: 5 000,00 грн. 15.08.2013р. та 17 100,00 грн. 16.08.2013р., що підтверджується банківськими виписками. Залишок боргу за накладною склав у сумі 8 300,00 грн.

Отже, загальний борг відповідача за отриманий товар складає у сумі - 77 100, 09 грн. (68 799,96 грн. + 8 300,00 грн.)

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

По своїй суті, укладений сторонами договір дилерського співробітництва є договором поставки. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 77 100,09 грн.

У відповідності до п. 5.2. договору, за несвоєчасну сплату поставленого товару, боржник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

На підставі п. 5.2. договору поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 7 290,00 грн., згідно розрахунків (а.с. 11).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 7 090,61 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 18 611,00 грн. та 3% річних у сумі 708,55 грн., згідно розрахунків (а.с. 11).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 708,55 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно постанови № 14 від 17.12.13р. Пленуму Вищого господарського суду України, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становить менше одиниці (тобто мала місце дефіляція).

З огляду на викладене вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 12 306,84 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕДО" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 10/2; код ЄДРПОУ 35268595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 27; код ЄДРПОУ 3213435) - 77 100 (сімдесят сім тисяч сто) грн. 09 коп. основного боргу, 7 090 (сім тисяч дев'яносто) грн. 61 коп. пені, 708 (сімсот вісім) грн. 55 коп. 3% річних, 12 306 (дванадцять тисяч триста шість) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 1 944 (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири) грн. 12 коп. витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.04.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін