Постанова № 43790268, 07.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/3844/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що наведені в акті перевірки доводи та висновки, на підставі яких відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях, які не лише не підтверджуються, а навпаки спростовуються первинними та іншими документами, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача і надавались до перевірки.

В позовній заяві позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 вересня 2014 року №0013292213, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 40105778,00 грн. (сорок мільйонів сто п’ять тисяч сімсот сімдесят вісім тисяч грн. 00 коп.) гривень, з них 32084662,00 грн. за основним платежем і 8021156,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 вересня 2014 року №0013302213, яким збільшено суму грошового зобов’язання платника податків за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55967232,00 (п’ятдесят п’ять мільйонів дев’ятсот шістдесят сім тисяч двісті тридцять дві грн. 00 коп.) гривень, з них 37311488, 00 грн. за основним платежем і 18655744,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу, виданого начальником ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1031 від 28.08.2014 р. головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» (код ЄДРПОУ 35625082) з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство «Твіст» (код ЄДРПОУ 34356800) за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р.

Перевірка проводилась з 29.08.2014 р. по 04.09.2014 р., за наслідками проведення якої складено акт №1387/22-13/35625082 від 11.09.2014 р.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 37311488,00 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2012 р. – 3249630,00 грн.; січень 2013 р. – 2453835,00 грн.; березень 2013 р. – 4670151,00 грн.; травень 2013 р. – 4747182,00 грн.; червень 2013 р. – 2460960,00 грн.; липень 2013 р. – 2542964,00 грн.; серпень 2013 р. – 2542964,00 грн.; вересень 2013 р. – 2460960,00 грн.; жовтень 2013 р. – 2541622,00 грн.; листопад 2013 р. – 3143880,00 грн.; січень 2014 р. – 3248670,00.

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 32084622,00 грн., в т.ч. по періодах: рік 2012 – 3412111,00 грн.; рік 2013 – 28672511,00 грн.

На підставі акта перевірки №1387/22-13/35625082 від 11.09.2014 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0013292213 від 30.09.2014 року, яким ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 40150778,00 грн., в т.ч. 32084622,00 грн. за основним платежем, 8021156,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

податкове повідомлення-рішення №0013302213 від 30.09.2014 року, яким ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 55967232 грн., в т.ч. 37311488,00 грн. за основним платежем, 18655744,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки №1387/22-13/35625082 від 11.09.2014 р., податковий орган вказує на заниження позивачем сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість шляхом віднесення до складу валових витрат за 2012 та 2013 роки сум витрат, понесених на оплату послуг з адаптації та розміщення рекламних матеріалів, що бути отримані від ТОВ «РА «Твіст» у період з грудня 2012 року по січень 2014 року, а також шляхом віднесення до складу податкового кредиту за період з грудня 2012 року по січень 2014 року сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) в ціні отриманих від ТОВ «РА «Твіст» послуг.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «РА «Твіст» (код ЄДРПОУ 34356800).

Між ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» та ТОВ «РА «Твіст» укладено договір №0104-26 01.04.2011 р. про надання рекламних послуг та договір №29123-01 від 22.12.2012 р. про придбання робіт/послуг з розміщення реклами.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано копії актів прийому-передачі рекламних матеріалів; медіа-планів проведення відео інформаційної кампанії; довідок по розміщенню рекламних матеріалів; актів надання послуг; звітів до актів надання послуг; податкових накладних; витягів з Єдиного державного реєстру податкових накладних; виписок банків; актів звірки взаєморозрахунків, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, надані до суду податкові накладні мають всі обов’язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Додатково суд зазначає, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, який був на момент їх видачі зареєстрований у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року N957 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012), визначено, що Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п.7 зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту отримувача (покупця), зареєстрованого як платник податку, за умови дотримання вимог щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та інших вимог, передбачених законодавством.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, а відтак позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Наведене свідчить, що податковий кредит ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» у розмірі 37311488,00 грн. сформовано з дотриманням вимог статті 198 Податкового кодексу України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідають вимогам п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013302213 від 30.09.2014 року підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, згідно пп.140.1.9 п.140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати платника податку на проведення реклами.

Наведене в сукупності свідчить, що право зменшення об’єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається платнику податків для компенсації витрат, які понесені платником податку у процесі здійснення господарської діяльності та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що понесені ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» витрати на оплату отриманих послуг з адаптації та розміщення рекламних матеріалів ТОВ «РА «Твіст» у сумі 170314090,00 підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, зокрема: копіями актів прийому-передачі рекламних матеріалів; медіа-планів проведення відео інформаційної кампанії; довідок по розміщенню рекламних матеріалів; актів надання послуг; звітів до актів надання послуг; податкових накладних; витягів з Єдиного державного реєстру податкових накладних; виписок банків; актів звірки взаєморозрахунків.

Наведене в сукупності свідчить, що ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» правомірно включено до складу витрат за 2012 та 2013 роки витрати понесені на оплату отриманих від ТОВ «РА «Твіст» послуг з адаптації та розміщення рекламних матеріалів, а відтак податкове повідомлення-рішення №0013292213 від 30.09.2014 р. підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту №1369/22-13/34356800 від 03.06.2014 р. про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РА «Твіст» (код ЄДРПОУ 34356800) по фінансово-господарським правовідносинам з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), оскільки, інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та надані до суду на підтвердження виконання зобов’язань згідно договорів.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Міндоходів у м. Києві №0013292213 від 30 вересня 2014 року, №0013302213 від 30 вересня 2014 року.

Судові витрати в сумі 974,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов