Постанова № 43789881, 07.04.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/709/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріЮхименко А. Г. за участі:представника позивача Романової Н.І. представника відповідача Коваль І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням уточнених позовних вимог (позовна заява вх.№6938 від 13.03.2015 року), публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" просить: визнати протиправною бездіяльність Славутської об"єднаної державної податкової інспекції щодо не направлення на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду інформації про надходження 29.01.2015 року від ПАТ «УБ ХАЕС» заяви про намір досягнення податкового компромісу та не подання клопотання про надання терміну для примирення; зобов»язати Славутську ОДПІ направити на адресу Вищого адміністративного суду копії заяв позивача від 29.01.2015 року №15/24 та від 10.02.2015 року №15/42 про намір досягнення податкового компромісу; визнати незаконним та скасувати рішення № 2 від 18.02.2015 року про відсутність підстави для застосування податкового компромісу та зобов»язати Славутську ОДПІ розглянути по суті заяву від ПАТ «УБ ХАЕС» про намір досягнення податкового компромісу від 10.02.2015 року.

Вважає, що Славутська ОДПІ неправомірно прийняла рішення № 2 від 18.02.2015 року про відсутність підстав для застосування податкового компромісу, оскільки заява від 10.02.2015 року №15/42 про намір досягнення податкового компромісу подана позивачем до набрання законної сили ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року по справі № 822/4192/14. Одночасно вказує, що, отримавши заяву від 29.01.2015 року. зазначає, що відповідач зобов»язаний був направити на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду інформацію про надходження 29.01.2015 року від ПАТ «УБ ХАЕС» заяви про намір досягнення податкового компромісу, подати клопотання про надання терміну для примирення та прийняти рішення про застосування податкового компромісу щодо вказаних позивачем неузгоджених суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002872201, у відповідності до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення від 18.02.2015 року №2 правомірним, оскільки відсутні підстави для застосування податкового компромісу в зв'язку з узгодженням сум податкових зобов'язань відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 року у справі №822/4192/14, яка на момент прийняття Славутською ОДПІ спірного рішення набрала законної сили. Вказує, що відповідно до п. 3.12. Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фінансової служби України від 17.01.2015 р. №13 (надалі - Методичних рекомендацій), у разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Крім того, вважає необґрунтованими доводи позивача про неправомірність бездіяльності Славутської ОДПІ щодо неподання клопотання про надання часу для примирення до суду апеляційної інстанції. Зазначає, що ні стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України, ні норми Методичних рекомендацій не покладають на ДПІ, як відповідача по справі, обов'язку подання клопотання про надання сторонам часу для примирення. Подання такого клопотання є процесуальним правом, а не обов'язком сторони по справі. Крім того, у відповідності до ч.2 ст.113 КАС України суд може зупинити провадження у справі на час, необхідний для примирення, за клопотанням сторін у справі, тобто у разі наявності відповідних клопотань від обох сторін або їх спільного клопотання. ПАТ «УБ ХАЕС» зі свого боку такого клопотання до суду апеляційної інстанції не подавало, в судове засідання належного представника не направило, натомість направило на адресу суду заяву від 02.02.2015р. про перенесення судового засідання на інший день, в якій повідомлялось про можливість примирення сторін шляхом досягнення податкового компромісу, без зазначення факту подання товариством заяви від 29.01.2015р. №15/24 про намір досягнення податкового компромісу. Проти задоволення такого клопотання представник Славутської ОДПІ не заперечував, що підтверджується відповідною заявою від 03.02.2015 року, поданою до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Проте, як вбачається з ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року, колегія суддів визнала необгрунтованою заяву ПАТ «УБ ХАЕС» від 02.02.15 про перенесення розгляду справи та у її задоволенні відмовила, розглянувши справу в порядку письмового провадження.

Одночасно пояснив, що у разі досягнення податкового компромісу пунктом 3.14 Методичних рекомендацій на відповідний орган ДФС покладено обов'язок щодо подання до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, до моменту набрання законної сили рішенням суду, вмотивованого письмового клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін. Відповідно до пункту II-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України: «Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України». У відповідності до ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу. У відповідності до ч.3 ст.113 КАС України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Оскільки на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України між сторонами досягнуто не було, відповідне клопотання Славутською ОДПІ не подавалось правомірно.

Доводи позивача про те, що на момент подачі заяви від 10.02.2015р. податкові зобов'язання були неузгодженими, оскільки ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.15 не набрала законної сили, відповідач вважає нелогічними, оскільки відсутній механізм, який би міг вплинути на процес набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, прийнятим в порядку письмового провадження. У відповідності до вимог ст.255 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що позивач - публічне акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" зареєстроване з 09.09.1999 року, перебуває на обліку як платник податків в Славутській ОДПІ.

На підставі акту № 573/22/21339688 від 06.06.2014 року планової виїзної перевірки ПАТ "УБ ХАЕС" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р Славутською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002852201. За результатом адміністративного оскарження цих податкових повідомлень-рішень відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № 0002872201. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Постановою від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 Хмельницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002872201 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 313104,0 грн. (208736,0 грн. основного платежу та 59267,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій); в задоволенні решти позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002872201 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 177800,0 грн. (118533,0 грн. основного платежу та 59267,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій)) та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2014 р. №0002862201 про нарахування податку на прибуток в розмірі 186689 грн. (124459,0 грн. основного платежу та 62230,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій)) відмовив. Постанова суду від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду Славутською ОДПІ (в частині задоволення позову) та позивачем (в частині відмови в задоволенні позову). Ухвалою від 03.02.2015 року Вінницький апеляційний адміністративний суд постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14 залишив без змін.

28.01.2015 року позивач отримав від відповідача письмову пропозицію вих. № 360/10/22-23/22-0-15 від 22.01.2015 року про можливе застосування податкового компромісу шляхом подання платником податку до 16.04.2015 року включно заяви про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов»язань з податку на прибуток та ПДВ, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

29.01.2015 року позивач подав в Нетішинське відділення Славутської ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов»язань з податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та ПДВ в сумі 490904,0 грн., визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких тривала процедура судового оскарження, в доповнення до якої листом від 06.02.2015 року №15/36 позивач подав розрахунки податкових зобов»язань.

Заяви від 29.01.2015 року та від 06.02.2015 року відповідач залишив без розгляду у зв»язку з отриманням від позивача заяви про застосування податкового компромісу від 10.02.2015 року №15/42, повідомивши про це заявника листом від 12.02.2015 року №811/10/22-23-22-00-15.

В свою чергу, листом від 12.02.2015 року №15/44 позивач відкликав заяви від 29.01.2015 року та від 06.02.2015 року.

У заяві від 10.02.2015 року №15/42 у відповідності до пп.7.12 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивач повідомив відповідача про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов»язань по податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та по податку на додану вартість в сумі 177800,0 грн., визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014 р. №0002872201 і №0002862201 відповідно.

Розглянувши заяву позивача від 10.02.2015 року №15/42, відповідач прийняв рішення №2 від 18.02.2015 року щодо погодження застосування податкового компромісу, яким відмовив у застосуванні податкового компромісу у зв»язку з набранням законної сили ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року у справі №822/4192/14 та, відповідно, узгодженням податкових зобов»язань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002852201. Зазначене рішення позивач оскаржив до суду.

Досліджуючи правомірність рішення відповідача №2 від 18.02.2015 року, суд враховує наведене нижче.

В силу ч.1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Частиною 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

У відповідності до абзацу другого п.2.1 Методичних рекомендацій податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

За змістом ч. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Таким чином, ПК України надає право платнику податків подати до контролюючого органу заяву про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, ч. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначає особливий порядок узгодження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які є предметом судового розгляду. За змістом цієї норми, для встановлення моменту узгодження цих зобов»язань визначальною є дата подання платником податку відповідної заяви про застосування податкового компромісу, а не дата набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України процедура досягнення податкового компромісу розпочинається зверненням платником податку до контролюючого органу з відповідною заявою про намір досягнення податкового компромісу. Після подачі заяви платника податку узгодження податкових зобов»язань, здійснюється у відповідності до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. При цьому, підрозділом 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не передбачене узгодження податкових зобов»язань платника податку, щодо яких розпочата процедура податкового компромісу, у порядку п.56.18 ст.56 ПК України (з моменту дня набрання судовим рішенням законної сили).

Суд встановив, що ухвала від 03.02.2015 року, якою залишена без змін постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року у справі №822/4192/14, винесена Вінницьким апеляційним адміністративним судом за наслідками апеляційного розгляду у письмовому провадженні, супровідним листом, зареєстрованим 06.02.2015 року, надіслана позивачу 09.02.2015 року, що підтверджується копією поштового конверта. Частиною 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Відтак, у відповідності до ч. 5 ст. 254 КАС України, зазначена ухвала від 03.02.2015 року набрала законної сили 14.02.2015 року.

Таким чином, на дату подання позивачем заяви від 10.02.2015 року №15/42 про намір досягнення податкового компромісу щодо податкових зобов»язань по податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та по податку на додану вартість в сумі 177800,0 грн., визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014 р. №0002872201 і №0002862201 відповідно, зазначені податкові зобов»язання вважались неузгодженими.

Датою узгодження цих податкових зобов»язань є 10.02.2015 року - дата подачі заяви про застосування податкового компромісу (ч.7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України), а не дата набрання законної сили.

В силу п.3.12 Методичних рекомендацій рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається контролюючим органом у разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом. Інші підстави для непогодження застосування процедури податкового компромісу Методичними рекомендаціями не передбачені.

Зі змісту спірного рішення №2 від 18.02.2015 року суд встановив, що підставою для його прийняття слугувало набрання законної сили ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року у справі №822/4192/14 та, відповідно, узгодження податкових зобов»язань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 23.06.2014 року № 0002862201 і № 0002852201.

Проте, податкові зобов»язання по податку на прибуток в сумі 189689,0 грн. та по податку на додану вартість в сумі 177800,0 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014 року №0002872201 і №0002862201 відповідно, узгоджені позивачем 10.02.2015 року, до набрання законної сили ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року. Тому, прийняття відповідачем спірного рішення №2 від 18.02.2015 року без урахування зазначеної обставини є необгрунтованим.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача в судовому засіданні на невідповідність поданої позивачем заяви умовам податкового компромісу, оскільки набрання законної сили ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року слугувало єдиною підставою для відмови щодо погодження позивачу податкового компромісу. Тому, суд вважає недоцільним дослідження в судовому засіданні відповідності умовам податкового компромісу заяви позивача від 10.02.2015 року, правомірність якої не є предметом спору.

В силу пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України одним з принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом ч.3 ст.2 КАС України ознаками правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття їх, зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тощо.

Суд встановив, що рішення №2 від 18.02.2015 року прийняте без врахування зазначених вимог.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не доведено правомірність спірного рішення №2 від 18.02.2015 року щодо погодження застосування процедури податкового компромісу, відтак позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Славутської об"єднаної державної податкової інспекції щодо не направлення на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду інформації про надходження 29.01.2015 року від ПАТ «УБ ХАЕС» заяви про намір досягнення податкового компромісу та не подання клопотання про надання терміну для примирення та зобов»язання відповідача направити на адресу Вищого адміністративного суду копії заяв позивача від 29.01.2015 року №15/24 та від 10.02.2015 року №15/42 про намір досягнення податкового компромісу у зв»язку, оскільки за змістом п.3.14 Методичних рекомендацій обов»язок відповідного органу ДФС щодо подання до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивованого письмового клопотання щодо затвердження примирення сторін у справі, виникає після досягнення податкового компромісу. Відповідно до пункту 112 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Надсилання такого клопотання до суду касаційної інстанції Методичними рекомендаціями взагалі не передбачене.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У відповідності до ст.94 КАС України у зв»язку з частковим задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір слід присудити з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Славутської об'єднаної\ державної податкової інспекції №2 від 18.02.2015 року щодо погодження застосування процедури податкового компромісу.

Зобов"язати Славутську об'єднану державну податкову інспекцію повторно розглянути заяву публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" від 10.02.2015 року №15/42 про намір досягнення податкового компромісу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" 73,08 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2015 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук