Постанова № 43789845, 22.04.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/500/15-a

22 квітня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В., при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Попович Г.А. та Трея О.В.;

представника відповідача - Катюк У.Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів» (далі - позивач або ПАТ «Тернопільський КШБМ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач або Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132ня 2015 року та визнання протиправним та скасування акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Тернопільський КШБМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Уельс» за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року №10121/22-01/05398154.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача в судовому засіданні зазначили, що факти викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами.

Щодо суті виявлених порушень, представники позивача пояснили, що для перевірки було представлено усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Уельс», а тому вважають безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції.

З врахуванням вищенаведеного, представники ПП «Поліс» просили скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову.

Представник податкового органу, зокрема, зазначила, що в ході перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ «Уельс» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Представник відповідача зазначила, що нереальність господарських операцій підтверджується сукупністю зібраних в ході проведення перевірки даних, які свідчать, що контрагент позивача не міг в силу об'єктивних причин брати участь у господарських операціях по поставці товару.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки, представник Тернопільської ОДПІ зазначила, що висновки викладені в акті перевірки самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача і не несуть правових наслідків для нього, а тому також просила відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла за її результатми правомірне податкове повідомлення - рішення, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Тернопільський КШБМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Уельс» за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №10121/22-01/05398154 від 26 грудня 2014 року (а.с.17-26).

Перевіркою встановлено порушення ст.22, ст..44, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого перевіряючи прийшли до висновку про завищення повивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014р. на суму 99 600 грн.

За результатами розгляду акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 19 січня 2015 року № 0000132201, яким ПАП «Тернопільський КШБМ» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 400 грн., в тому числі основний платіж 99 600 та штрафні санкції 49 800 грн.(а.с.27)

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування акта, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотримання умов, встановлених законом, захищений наділенням його права на не допуск посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки, яке передбачено п.81.1 ст.81 ПК України. В разі якщо платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами такої перевірки.

Крім того, акт перевірки платника податків є документом, що фіксує хід проведеної перевірки та встановлені в ході проведення перевірки порушення законодавства, проте акт перевірки не є рішенням суб'єкта вданих повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, який би впливав на права та інтереси позивача, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акта перевірки є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як видно з акту перевірки податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що господарська операція з купівлі двох площадок підйомних гідравлічних у ТОВ Уельс», здійснена без фактичної поставки товару, є нереальною, а тому прийшов до висновку, що позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від свого контрагента.

На думку податкового органу про нереальність (безтоварність) вищенаведеної господарської операції свідчать наступні факти:

- не здійснено розрахунків за поставлений товар;

- в товарно-транспортній накладній міститься зсилка на видаткову накладену яка не має відношення до поставки площадок підйомних гідравлічних;

- отримання товару здійснювалось особою, яка нібито немає відношення до позивача;

- в прихідному ордері відсутні дані та підписи осіб, які відповідали за проведення господарської операції.

З врахуванням цього, Тернопільська ОДПІ вважає, що ПАТ «Тернопільський КШБМ» немає права відносити до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні придбаного товару.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених законодавчих положень суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з встановлених в судовому засіданні обставин, між ПАТ «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів» та ТОВ «Уельс» було укладено договір поставки товару №21/08 від 21.08.2014 р.(а.с.43-44).

Відповідно до п.1 Договору Продавець зобов'язується передавати товар у власність Покупця відповідно до його замовлення, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриманий Товар на умовах, зазначених у, Специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно Специфікації до Договору №21/08 від 21.08.14р. Сторони домовились про поставку двох площадок підйомних гідравлічних вантажних на загальну суму 298 800 грн. кожна (а.с.45).

Суд вважає, що факт реального виконання вищенаведеної господарської операції між ПАТ «Тернопільський КШБМ» та ТОВ «Уельс» підтверджується належним чином оформленими:

- податковою накладною №30 від 31.08.2014 р. (а.с.48);

- видатковою накладною №08/03 від 31 серпня 2014 року (а.с.46);

- актом приймання передачі товаро-матеріальних цінностей від 31 серпня 2014 року (а.с.47).

Факт транспортування товару від контрагента до позивача підтверджується товарно- транспортною накладною №08/31 від 31 серпня 2014 року (а.с.51-52) та подорожнім листком вантажного автомобіля №243 від 30 серпня 2014 року (а.с.55-56).

При цьому судом не приймаються до уваги твердження представників контролюючого органу з приводу того, що зазначена в ТТН видаткова накладна немає жодного відношення до поставки двох площадок підйомних гідравлічних вантажних, оскільки як встановлено в судовому засіданні при вказані номера видаткової накладної в певній позиції ТТН була допущена технічна помилка, а саме зазначено номер видаткової накладної «№08/30» замість «№08/03».

Безпідставними також суд вважає твердження представника відповідача з приводу того, що отримання товару здійснювалось особою, яка нібито немає відношення до позивача. Так у видатковій накладній №08/03 від 31 серпня 2014 року відповідальною особою за отримання товару значиться ОСОБА_4 Позивачем долучено до матеріалів справи наказ про відрядження енергетика ОСОБА_4 до м.Києва для отримання товару в ТОВ «Уельс» (а.с.53), а також довідку по підприємству №8 (а.с.54), які підтверджують відношення вищезазначеної особи до ПАТ «Тернопільський КШБМ», а саме те, що ОСОБА_4 є працівником який працює на даному підприємстві на посаді енергетика згідно трудового договору.

Щодо нездійснення розрахунків за отриманий товар, суд вважає, що дана обставина жодним чином не впливає на реальність господарської операції. Крім того, як видно з акту звірки розрахунків між ПАТ «Тернопільський КШБМ» та ТОВ «Уельс» станом на 6 березня 2015 року позивач частково розрахувався за придбаний (а.с.47).

З аналогічних причин суд не бере до уваги твердження податкової інспекції з приводу відсутності підписів в прихідному ордері. Крім того, прихідний ордер не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд також при вирішенні даного спору враховує, що ТОВ «Уельс» на момент укладення із Позивачем господарських договорів та здійснення господарських операцій і на даний час є належним чином зареєстрований в ЄДРПОУ, наділений відповідною цивільною правоздатністю та дієздатністю, перебуває на обліку як платник податків, зокрема, ПДВ (а.с.84-88).

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ПАТ «Тернопільський КШБМ», а вчинена ним господарська операція з із ТОВ "Уельс" не викликає сумніву у її реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 січня 2015 року №0000132201 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №0000132201 від 19 січня 2015 року.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" 298, 81 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.