Постанова № 43789790, 23.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/986/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Магди В.А.,

представника відповідача - Хоміч Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимог, викладених у формі претензій, -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" (далі- позивач, ТОВ "Енергофінанс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Держекоінспекція у Полтавській області) про визнання протиправними дій щодо визначення (нарахування) розміру відшкодування збитків в розмірі 269498 грн та направлення претензій від 20.02.2015 №№ 11/02-08, 12/02-08 та скасування вимог, викладених у формі претензій від 20.02.2015 №№ 11/02-08, 12/02-08.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що дії відповідача щодо визначення (нарахування) розміру збитків на суму 269498 грн є протиправними та необґрунтованими, оскільки ТОВ "Енергофінанс" здійснювало спеціальне водокористування за наявності дозволу на спеціальне водокористування в межах встановленого ліміту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з мотивів, наведених у письмовому запереченні Держекоінспекції у Полтавській області, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 23.12.2014 по 12.01.2015 Держекоінспекцією у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Енергофінанс", за результатами якої складено акт № 439/01-01-14 (том 1 а.с. 14-24).

У акті зафіксовано, зокрема, наступне:

- ТОВ "Енергофінанс" у 2012 році здійснювало забір підземних вод на виробничі потреби із свердловин №8-В та №12-В, свердловини №1 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), чим порушено вимоги статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра;

- на момент проведення перевірки позивачем не представлено попередній дозвіл на спеціальне водокористування зі свердловини №1, розташованої за адресою: вул. Шляхова, 10, м. Миргород, Полтавська область, чим порушено вимоги пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, статей 202, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

20.02.2015 Держекоінспекцією у Полтавській області складено претензію № 11/02-08, у якій розраховано збиток, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) на суму 2916 грн, а саме: забір підземних вод на виробничі потреби з водної свердловини №1, яка розташована за адресою: м. Миргород, вул. Шляхова, 10, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

20.02.2015 Держекоінспекцією у Полтавській області складено претензію № 12/02-08, у якій розраховано збиток, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) на суму 266582 грн, а саме: забір підземних вод на виробничі потреби (забезпечення процесу будівництва глибоких свердловин № 8-біс та № 12 Луценківського ГКР) з водних свердловин №8-В та №12-В на території Луценківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Позивач не погодився із зазначеними діями та претензіями та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

На законодавчому рівні використання таких природних ресурсів як підземні води регулюється як Водним кодексом України від 06.06.1995 № 213/95-ВР, так і Кодексом України про надра від 27.07.1994 № 132/94-ВР.

Водночас Водний кодекс України прийнятий пізніше у часі за Кодекс України про надра. Відповідно до п. 2 постанови Верховної Ради України "Про введення у дію Водного кодексу України" від 06.06.1995 № 214/95-Вр до приведення законодавства України у відповідність із Водним кодексом України законодавчі та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу. Крім того, статтею 3 Кодексу України про надра встановлено, що водні відносини регулюються відповідним законодавством України. Таким чином, основним (спеціальним) законодавчим актом, що закріплює правовий режим користування підземними водами, є Водний кодекс України.

Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Статтею 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, підземні води та джерела.

Відповідно до частини 1 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 43 Водного кодексу України водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування.

Приписами статті 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до положень статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 вказаного Кодексу передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

В акті перевірки встановлено та підтверджено матеріалами справи, що водозабір і водокористування ТОВ "Енергофінанс" у 2011 та 2012 роках здійснювався на основі дозволів на спеціальне водокористування (том 1 а.с. 36-51):

- від 28.01.2008 № 3826, терміном дії до 28.12.2012, від 27.12.2012 № 3826 терміном дії до 16.11.2017, джерело водопостачання - 1 водна свердловина № 1 (1 свердловина - робоча), місце розташування свердловини - вул. Шляхова, 10, м. Миргород, Полтавська область, ціль водокористування визначено - виробничі та господарчо-питні потреби підприємства, та встановлено ліміт забору, використання 1,4989 тис. м3/рік; 5,765 м3 на добу;

- від 06.03.2012 № 4381, терміном дії до 28.10.2013, джерело водопостачання - водна свердловина № 12-В, місце розташування свердловини - біля с. Луценки Лохвицького району, ціль водокористування визначено - госпитні та виробничі потреби для забезпечення процесу будівництва глибокої свердловини №12 Луценківського ГКР, та встановлено ліміт забору, використання: буріння 15 діб - 60 м3/добу - 900 м3 ;буріння - 234,2 діб - 24 м3/добу - 5621 м3 , спуск колони 62 доби - 600 м3/добу - 3720 м3 випробування 85,58 діб - 10 м3/добу - 856 м3 ;госпитні потреби 396,8 діб - 1 м3/добу - 397 м3 ;

- від 06.03.2012 № 4382, терміном дії до 01.11.2013, джерело водопостачання - водна свердловина № 8-В, місце розташування свердловини - біля с. Луценки Лохвицького району, ціль водокористування визначено - госпитні та виробничі потреби для забезпечення процесу будівництва глибокої свердловини № 8-біс Луценківського ГКР, та встановлено ліміт забору, використання: буріння 15 діб - 60 м3/добу - 900 м3; буріння - 232,5 діб - 24 м3/добу - 5580 м3, спуск колони 62 доби - 60 м3/добу - 3720 м3 випробування 34 доби - 10 м3/добу - 340 м3; госпитні потреби 343,5 діб - 1 м3/добу - 344 м3 .

ТОВ "Енергофінанс" здійснював облік води у Журналах за формою №ПОД-12 /том 1 а.с. 173 - 230/, на підставі яких у 2011-2012 роках подавав звіти про використання води до Полтавського регіонального управління водних ресурсів за формою №2-ТП (водгосп) /том 1 а.с. 52-58/.

З огляду на викладене, спеціальне водокористування здійснюється ТОВ "Енергофінанс" відповідно до вимог Водного кодексу України.

Підставою для складення відповідачем відносно ТОВ "Енергофінанс" розрахунків розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на користування надрами, та претензій про відшкодування збитків був висновок перевірки про те, що видобуту воду із свердловин №1, №8-В та №12-В товариством використано на виробничі (технічні) потреби за відсутності спеціальних дозволів на користування надрами.

При цьому, відповідач керувався положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009, № 389 (надалі - Методика).

Відповідно до пункту 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Згідно пункту 9.2. Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Із розрахунків розміру відшкодування збитків суд вбачає, що відповідачем складено їх на підставі статистичної звітності за формою № 2-ТП за IV квартал 2011 року та за 2012 рік.

Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 21 Кодексу України про надра передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Водночас статтею 23 Кодексу України про надра встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Із наявних у справі матеріалів слідує, що свердловина № 1 за адресою вул. Шляхова, 10 м. Миргород, Полтавська область знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АК № 505616 /том 1 а.с.59/.

Згідно журналу форми ПОД-12, копія якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 204-228/ товариством упродовж 2011-2012 років із свердловини №1 забрано підземної води у обсягах, що не перевищує передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра ліміту 300 куб. м. на добу.

Суд бере до уваги, що законодавство України не містить поняття "господарсько-побутові потреби".

У Державному стандарті (ГОСТ) 17.1.1.04-80, затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 року за № 1452, встановлено види використання вод, залежно від мети водокористування. Відповідно до вказаного ГОСТу класифікація цілей користування підземними водами здійснюється на: Господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення, Лікувальні, Курортні та оздоровчі цілі, Потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), Зрошення та обводнення, Промислові потреби (без теплоенергетики), Потреби теплоенергетики, Територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод, Скидання стічних вод, Інші потреби. В свою чергу кожен вид водокористування з переліченої класифікації поділяється на підкласи з визначенням відповідного класу підземних вод, що застосовується в кожному конкретному виді водокористування. При цьому розділ Промислові потреби (без теплоенергетики) з поміж іншого включає в себе: Господарсько-питні та комунально-побутові потреби промислових підприємств (і гасіння пожеж) з використанням як води питної, так і води технічної. Визначення терміну "господарсько-побутові потреби підприємства" у вказаному Державному стандарті відсутнє.

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

З викладеного вбачається, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі з виробництвом.

Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що цілі використання підземних вод із свердловини №1 відповідають видам діяльності позивача, зокрема, надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, розвідувальне буріння тощо /том 1 а.с. 120-125/.

При цьому, продуктивність свердловини у перевіряємий період не перевищувала 300 кубічних метрів на добу.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Енергофінанс" використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому підприємство, згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра, не зобов'язане отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України (зокрема, ухвала від 25 квітня 2013 року у справі №К/800/9843/13, ухвала від 10 квітня 2014 року у справі №К/800/43385/13).

Також судом встановлено, що між ПАТ "Природні ресурси" (Замовник) та ТОВ "Енергофінанс" (Генпідрядник) укладено договори генерального підряду від 20.10.2011 №2010-1 на виконання робіт по будівництву розвідувальної свердловини № 8-біс Луценківського ГКР /том 1 а.с. 84-103/ та від 20.10.2011 № 2010-2 на виконання робіт по будівництву розвідувальної свердловини № 12 Луценківського ГКР /том 1 а.с. 60-79/.

Предметом договорів є виконання Генпідрядником, за дорученням Замовника, зобов'язань по виконанню робіт з будівництва свердловин.

Відповідно до пункту 5.1.11 вказаних договорів, Генпідрядник зобов'язувався отримати дозвіл на спеціальне водокористування для використання водних свердловин.

В ході перевірки позивачем були надані дозволи на спеціальне водокористування від 06.03.2012 № 4381 на водну свердловину № 12-В, місце розташування свердловини - біля с. Луценки Лохвицького району, ціль водокористування - госпитні та виробничі потреби для забезпечення процесу будівництва глибокої свердловини №12 Луценківського ГКР та дозвіл від 06.03.2012 № 4382 на водну свердловину № 8-В, місце розташування свердловини - біля с. Луценки Лохвицького району, ціль водокористування - госпитні та виробничі потреби для забезпечення процесу будівництва глибокої свердловини № 8-біс Луценківського ГКР /том 1 а.с. 44-51/.

Також на перевірку представлені акти прийому-передачі закінчених будівництвом свердловин, а саме, акт від 09.08.2013 на свердловину №12 Луценківського родовища та акт на свердловину №8-біс Луценківського родовища /том 1 а.с.152-157/.

Відповідач вважає, що позивачем використовувались надра (підземні води) для виробничих (технічних) потреб, що суперечить цілям, зазначеним у статті 23 Кодексу України про надра.

Судовим розглядом встановлено, що у даному випадку ТОВ "Енергофінанс" не є ані землевласником, ані землекористувачем земельних ділянок (що є визначальним для можливості поширення на вказані взаємовідносини положень статті 23 Кодексу України про надра) на території Луценківської сільської ради Лохвицького району, на яких розташовані розвідувальні свердловини № 8-біс та № 12, оскільки зазначені земельні ділянки знаходяться у користуванні ПАТ "Природні ресурси" (Надрокористувач) на підставі угод про проведення геологорозвідувальних робіт, укладених із фізичними особами - власниками земельних ділянок /том 1 а.с.164-171/.

Згідно з пунктами 3 угод про проведення геологорозвідувальних робіт, Надрокористувач має право здійснювати геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 14.12.2004 № 2644.

Відтак, за висновком суду, у позивача відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води), оскільки він не є ані землевласником, ані землекористувачем земельних ділянок. Водокористування при виконанні умов договорів генерального підряду здійснювалась позивачем на підставі наявних у нього дозволів на спеціальне водокористування.

Крім того, суд зауважує, що Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного слідує, що дозвіл на спеціальне водокористування є єдиним документом, на основі якого позивачем здійснюється спеціальне водокористування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що отримання двох дозволів - дозволу на спеціальне водокористування і спеціального дозволу на користування надрами - на один і той же об'єкт є порушенням принципу державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 06.11.2014 (К/800/17894/14) у справі за позовом ДСП "Чорнобильська АЕС" до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування пункту 5 припису від 19.12.2012.

Таким чином, висновок відповідача про обов'язковість отримання ТОВ "Енергофінанс" спеціальних дозволів на користування надрами у зв'язку із використанням води із свердловин № 1, № 8-В та № 12-В на госппитні та виробничі потреби не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а відтак і твердження про самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів та здійснення розрахунку розміру збитків із направленням претензій про відшкодування збитків є необґрунтованим.

Доводи представника відповідача в письмових запереченнях про те, що оскаржувані претензії та розрахунки за своєю правовою природою є лише пропозицією щодо відшкодування заподіяних державі збитків і не містять владних управлінських приписів, а тому не породжують ніяких правових наслідків, судом відхиляються, оскільки Держекоінспекція в Полтавській області у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень. Держекоінспекція в Полтавській області складаючи та направляючи ТОВ "Енергофінанс" претензії та розрахунки, діяла як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій, а відтак, даний спір відноситься до публічно-правових спорів.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 02.10.2013 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33886321), від 21.05.2014 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38903626), від 25.02.2015 (том 1 а.с. 134-137).

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області, викладені у формі претензій №11/02-08 та №12/02-08 від 20.02.2015. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ТОВ "Енергофінанс" про визнання протиправними дій щодо визначення (нарахування) розміру відшкодування збитків в розмірі 269498 грн, то суд доходить висновку, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, правові наслідки для позивача створюють саме вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області, викладені у формі претензій №11/02-08 та №12/02-08 від 20.02.2015.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області, викладені у формі претензій №11/02-08 та №12/02-08 від 20.02.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" (ідентифікаційний код 24594033) судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава