Постанова № 43789092, 23.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р.Справа №804/2873/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання нечинними постанов, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни, Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго», у якому просить:

- визнати нечинною з моменту винесення постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни від 26.01.2015 року про стягнення виконавчого збору;

- визнати нечинною з моменту винесення постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни від 12.02.2015 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 20 березня 2015 року.

18 березня 2015 року представником позивача за довіреністю ОСОБА_5 надана до суду виправлена позовна заява, у якій відповідачем зазначено Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, у зв'язку із чим ухвалою суду від 23 березня 2015 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- після скасування в судовому порядку постанови державного виконавця від 12.06.2013 року про стягнення виконавчого збору та винесення 22.01.2015 року керівником ВДВС постанови про скасування процесуального документу, державний виконавець не виносив і не доводив до відома боржника жодного документу виконавчого провадження, яким би був встановлений строк для самостійного виконання рішення, у зв'язку із чим підстави для прийняття рішення та винесення постанови про стягнення виконавчого збору відсутні;

- враховуючи, що постанова від 12.06.2013 року, якою був встановлений строк для самостійного виконання рішення, скасована, державним виконавцем не був встановлений інший строк для самостійного виконання рішення, відтак боржник не був повідомлений про встановлення такого строку, отже рішення про стягнення виконавчого збору є протиправним, дії по винесенню постанови неправомірними;

- докази понесення витрат на проведення виконавчих дій, визначених постановою державного виконавця від 12.02.2015 року, відсутні; певна кількість постанов скасована в судовому порядку як незаконні, направлення кореспонденції засобами поштового зв'язку здійснювалось лічені рази, простою кореспонденцією, що коштувало незначні суми, докази оплати яких, а також докази придбання та витрат канцелярських та господарських товарів відсутні, крім того, положення статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають витрат на придбання канцелярських та господарських товарів;

- державним виконавцем рішення про оголошення розшуку майна боржника та накладення арешту на майно приймались без належних правих підстав, оскільки заходів щодо виявлення майна боржника, повідомлення про вчинення ним певних дій не здійснювалось, що унеможливлює правомірність відшкодування таких неправомірних витрат на вчинення незаконних дій;

- отже, правові підстави для прийняття рішення про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій відсутні, відповідна постанова є нечинною, дії по її винесенню незаконні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року провадження в адміністративній справі №804/2873/15 було зупинено до 16 квітня 2015 року за клопотанням позивача з метою виклику до суду представника відповідача та повторного витребування доказів.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання, призначені на 31 березня та 16 квітня 2015 року не прибув, витребувані ухвалами суду від 23 березня та 31 березня 2015 року документи не надав, заперечення та пояснення на пропозицію суду не направив, процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, направляв клопотання про перенесення розгляду справи.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням викладеного, та зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії спорів, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014 року по справі №206/4049/14-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 року, скаргу ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Імакаєвої Ольги Володимирівни та державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Більчук Олександра Андрійовича задоволено частково, суд ухвалив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Імакаєвої Ольги Володимирівни, яка полягала у ненаправленні боржнику ОСОБА_3 копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №39162417 від 05.06.2013 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення;

- постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Імакаєвої Ольги Володимирівни від 12.06.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39162417 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору визнати незаконною і скасувати;

- постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Більчук Олександра Андрійовича від 09.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39162417 про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на відчуження майна скасувати;

- постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Більчук Олександра Андрійовича від 09.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39162417 про розшук майна боржника ОСОБА_3 - автотранспортних засобів Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 та Hyundai H1 д.н. НОМЕР_2 визнати незаконною і скасувати.

Так, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014 року по справі №206/4049/14-ц, яка набрала законної сили 25.11.2014 року, у червні 2013 року до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшов на виконання виконавчий лист №2-772, виданий 10.09.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Дніпроенерго» заборгованості за використану теплову енергію в сумі 4011 грн. та заява стягувача про примусове виконання рішення суду, в якій стягувач просив одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника з метою повного та своєчасного виконання рішення суду та оголосити заборону на його відчуження.

Цей виконавчий документ разом з заявою стягувача було передано на виконання державному виконавцю Імакаєвій О.В. 05.06.2013 року.

У той же день 05.06.2013 року державним виконавцем Імакаєвою О.В., у відповідності до вимог частини другої статті 25 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-772, виданого 10.09.2011 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь ВАТ «Дніпроенерго» боргу в сумі 4011 грн.

12.06.2013 року постановою державного виконавця Імакаєва О.В. приєднано виконавче провадження №39162417 з примусового виконання виконавчого листа №2-772 від 10.09.2011 року до зведеного виконавчого провадження №39478323.

12.06.2013 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення із боржників виконавчого збору у розмірі 401,10 грн.

Скасовуючи постанову державного виконавця від 12.06.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39162417 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору районний суд зазначав наступне:

- жодного доказу на підтвердження того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2013 року була направлена заявнику ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не надано;

- суд дійшов висновку про задоволення вимог заявника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Імакаєвої О.В. щодо ненаправлення боржникові ОСОБА_3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2013 року відповідно до Закону;

- відтак постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Імакаєвої Ольги Володимирівни від 12.06.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39162417 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору слід визнати незаконною і скасувати, оскільки були недодержані вимоги Закону щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження і боржник не мав часу і змоги для добровільного виконання судового рішення.

У подальшому виконавче провадження було передано на виконання державному виконавцю Більчук О.А.

26.07.2013 року державним виконавцем в установленому порядку складено акт про неможливість здійснити опис й арешт майна, так як на дзвінки у двері квартири боржника ніхто не відкривав і не відповідав.

Відповідно до вимог частини другої 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Більчук О.А., з метою забезпечення виконання рішення суду, 09.08.2013 року винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника, відповідно до якої державним виконавцем накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 4011 грн., та заборонено боржникові здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржникові, лише у межах суми боргу.

Суд при вирішенні скарги зазначив, що державним виконавцем не було встановлено обсяг майна боржника, на яке можливо було звернути стягнення. Сума до стягнення ледве перевищує 4 тисячі гривень, на покриття яких вочевидь забагато навіть одного із автомобілів, тому арешт на два автомобіля є надмірним. Акт про неможливість здійснити опис й арешт майна, так як на дзвінки у двері квартири боржника ніхто не відкривав і не відповідав, суд ставить під сумнів. Підтверджень направлення постанов до суду надано не було. Крім того боржник не мав змоги реалізувати своє право на визначення майна, на яке необхідно в першу чергу звернути стягнення, у зв'язку із чим дійшов висновку, що вимоги заявника про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника, відповідно до якої державним виконавцем накладено арешт на майно від 09.08.2013 року підлягають задоволенню.

При цьому, суд встановив, що 20.08.2013 року ОСОБА_3 ознайомився із матеріалами виконавчого провадження. Отже, скаржник мав можливість та законні підстави для звернення до Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, оскільки відповідно до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

У свою чергу, ОСОБА_3 своїми правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження» не скористався. При цьому ОСОБА_3 і на даний час не позбавлений можливості добровільно виконати рішення суду.

За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 26.01.2015 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхою М.В. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП №39162417 у розмірі 401,10 грн. з підстав невиконання боржником ОСОБА_3 виконавчого документу в самостійному порядку у строк до 25.01.2014 року.

12.02.2015 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхою М.В. винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у ВП №39162417 у сумі 53,51 грн. у зв'язку із здійсненням у ході виконавчого провадження витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме: придбання канцелярських та господарських товарів, поштові витрати на проведення виконавчих дій.

Оскаржувані постанови державного виконавця від 26.01.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору та від 12.02.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вручені позивачу 12.02.2015 року. Доказів направлення позивачу таких рішень відповідач суду не надав.

За правилами частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позовну заяву подано до суду 18 лютого 2015 року, суд доходить висновку про додержання позивачем строків звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті суд виходить із наступного.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлено статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV), відповідно до якої об'єктом оскарження є рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

Перелік рішень, які може ухвалювати державний виконавець, та вимоги до змісту цих документів наведено в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802.

Відповідно до пункту 1.5 цієї Інструкції державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на те, що постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу на боржника є виконавчими документами, то такі постанови, а також інші рішення, дії чи бездіяльність, прийняті (вчинені, допущені) у ході їх примусового виконання в окремому виконавчому провадженні, оскаржуються до відповідного адміністративного суду.

У відповідності до положень статті 25 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 28 Закону №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що строк самостійного виконання боржником виконавчого документа встановлює державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження. При цьому, боржник не наділений правом самостійного відліку такого строку з дня отримання такої постанови.

Поряд з цим, суд зазначає, що починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (стаття 32 Закону №606-ХІV).

За правилами частини першої статті 30 Закону №606-ХІV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2014 року по справі №206/4049/14-ц було встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2013 року ВП №39162417 направлена боржнику простою кореспонденцією. Доказів направлення такої постанови ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією відповідач суду не надав, у зв'язку із чим суд доходить висновку про неправомірність винесеної 26.01.2015 року державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки боржник постанову про відкриття виконавчого провадження фактично не отримував.

При цьому, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження не є тотожним отриманню постанови боржником.

Статтею 41 Закону №606-ХІV визначено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, до яких належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Задовольняючи вимоги позивача про скасування постанови державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни від 12.02.2015 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд виходить із того, що такі витрати мають бути підтверджені відповідними доказами.

Пунктом 3.13.1. Інструкції із організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 визначений перелік витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС, до яких належать витрати на: а) зарахування коштів на відповідний рахунок органу ДВС (комісія банку); б) виплату винагороди державним виконавцям; в) придбання службових житлових приміщень; г) придбання службових приміщень; ґ) страхування державних виконавців; д) забезпечення державних виконавців форменим одягом; е) матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів, передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень, ремонт та обслуговування оргтехніки, поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; є) установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; ж) охорону та охоронну сигналізацію; з) поліграфічні витрати; и) проведення семінарів; і) відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; ї) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; й) придбання основних засобів та програм; к) Єдиний реєстр; л) поточний та капітальний ремонт приміщень; м) інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

У додатку 1 до вказаної Інструкції (у редакції, чинній до 25.02.2015 року) наведений бланк акту державного виконавця про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд зазначає, що відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження здійснення витрат на проведення виконавчих дій у ВП №39162417 у сумі 53,51 грн. у зв'язку із здійсненням у ході виконавчого провадження витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а саме: придбання канцелярських та господарських товарів, поштові витрати на проведення виконавчих дій, зокрема, акту, складеного на виконання Інструкції, або пояснень із підтверджуючими документами, з чого такі витрати складаються.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Поряд з цим, суд зазначає, що позивач при формулюванні позовних вимог просив оскаржувані рішення визнати нечинними, проте, така правова конструкція застосовується виключно щодо нормативно-правових актів. З урахуванням зазначеного суд вважає правомірним застосувати належну правову конструкцію до спірних правовідносин, у зв'язку із чим визнає оскаржувані рішення протиправними та скасовує їх.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни від 26.01.2015 року ВП №39162417 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 401,10 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Безверхої Марини Вікторівни від 12.02.2015 року ВП №39162417 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2015 року.

Суддя І.О. Верба