Постанова № 43789065, 26.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 804/1722/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В.. за участю: представника позивача: представників відповідача: Халеміна М.Б., Зальцер Ю.В., Малютіної В.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015р. за № 0000014602,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015р. № 0000014602.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, за результатами якої, складено акт №708/28-01-46-02-05393145 від 19.12.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року № 0000014602, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 4201 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2100,50 гривень. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки незаконними, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративниий позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, представник відповідача пояснив, що сплачена ТОВ «Дніпрометиз» сума ПДВ при імпорті безоплатно отриманого дроту від нерезидента товар було повернено за претензією по якості товару, а отже сума ПДВ не може бути віднесена до податкового кредиту платника податків, тому що відсутній факт придбання такого товару. Крім того, зазначив, що висновки податкового органу є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (код ЄДРПОУ 05393145) зареєстроване як юридична особа 30.06.1995 року, є платником податку та перебуває на обліку платників податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Згідно п.п.20.1.4 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку за вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2014 року року № 708/28-01-46-02-05393145. Документальною перевіркою встановлені такі порушення:

- абз. «а» п.200.4 ст. 200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2014 року на 4201 гривень;

- підтверджено відображене ПАТ «Дніпрометиз» у декларації за вересень 2014 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 5504076 гривень.

Позивач не погодившись з висновками вищенаведеного акту 18.12.2014 року подав адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0000724602. За результатами розгляду адміністративної справи № 804/20757/14 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0000724602.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000014602, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у томі числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4201,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 2100,50 гривень.

У обґрунтування висновку щодо правомірності завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року на 4201 гривень відповідач посилається на обставини вказані в акті від 21.11.2014 року № 636/28-01-46-02-05393145. У висновках, цього акту зазначено про таке:

- п.198.1, п.198.3 ст.198, а саме включення до складу податкового кредиту в серпні 2014 року сум ПДВ сплачених на митниці по безоплатно отриманих товарах, що призвело до завищення податкового кредиту на 4201 гривень.

Вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на 4201 гривень та призвело до порушення п.200.3, ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу) податкового кредиту наступного звітного (податкового) періода) в сумі 4201 гривень за серпень 2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці показників, відображених в рядку 12.1 декларації за серпень встановлено, що ООО "Светлогорський завод сварочних електродів" (Білорусь) в серпні 2014 року повернуто ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» дріт сталевий низковуглецевий загального призначення без покриття, гладкий, нешліфований, термічно необроблений ТС 05393145-007:2013, сталь 1006,С-0,067-0,074%:3,0мм. Бухта № 084757 вага 911кг., бухта №084758 вага 929кг., виготовлено не з брухту та відходів з чорних металів. Причиною повернення зазначено «повернення по рекламації». Вартість продукції 48944 рос.руб., в гривневому еквіваленті фактурна вартість складає 18005,03 грн. Враховуючи, що дана операція є поверненням, факт придбання дроту відсутній. Митна вартість такого безоплатно ввезеного товару складає 25206,04 грн., сума нарахованого та сплаченого податку на додану вартість 4201,01 гривень.

На думку відповідача, сума ПДВ, сплачена при імпорті безоплатно отриманого дроту від нерезидента, у зв'язку з поверненням нерезидентом товарів (в претензії зазначена: вимога ООО "Светлогорський завод сварочних електродів" «замінити неякісний товар на товар належної якості»), не може бути віднесена до податкового кредиту платника податку, оскільки, в даному випадку відсутній факт придбання таких товарів.

Досліджуючи питання правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 13.01.2015 року №0000014602, судом встановлено, що між ПАТ «Дніпрометиз» (продавець) та ООО "Светлогорський завод сварочних електродів" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №980/13 від 29.11.2013 року на загальну суму 3000000,00 дол.США, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію (продукцію) код 7217103900, в подальшому найменований «товар», на умовах даного контракту. Як встановлено п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки, відвантажуючі реквізити та інші умови, не передбачені текстом даного договору після досягнення сторонами згоди у специфікаціях, які після підписання їх сторонами являються невід'ємною частиною даного договору. Факт виконання умов вищезазначеного договору підтверджується такими первинними документами:

-специфікацією № 13 до договору №980/13 від 29.11.2013 року;

-додатковою угодою №1 до договору №980/13 від 29.11.2013 року,;

-митними деклараціями форми МД-2 за № 110100000/2014/214494, № 110100000/2014/214519, № 110100000/2014/214686, № 110100000/2014/214708, № 110100000/2014/215337, № 110100000/2014/215342;

-інвойс від 10.06.2014 року за № 30, № 31, від 11.06.2014 року за № 33, № 32, від 16.06.2014 року за № 34, від 17.06.2014 року за № 35;

-міжнародмини товарно-транспортними накладними № 001348, № 062791, № 062793, № 382875, № 0708093, № 0708108.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно приписів підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, підставами для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є нарахування (сплата) такого податку при придбанні товарів (послуг), що в подальшому використовуються платником податків у його господарській діяльності.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 та підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Згідно пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При цьому, в силу положень Податкового кодексу України та Митного кодексу України, митні органи, що входять до системи органів доходів і зборів, є контролюючими органами щодо сплати мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

У відповідності до вимог пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відтак, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, але не нижче митної вартості цих товарів та сплачується на дату подання вантажної митної декларації до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту, є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до вимог пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ПАТ «Дніпрометиз» здійснено повернення товарів постачальнику 12.08.2014 року на підставі висновку експертизи № С167-Э, яким встановлено, що проволка стальна низьковуглеродиста загального призначення необроблена без покриття в кількості 2-х мотків не відповідає по розміру діаметра контракту купівлі-продажу № 980/13 від 29.11.2013 року, специфікації № 13 від 02.06.2014 року. Факт повернення товарів підтверджується копією рахунку-фактури від 20.08.2014 року № 20/08-01, копією міжнародної товарно-транспортної накладної № 0025591 від 01.10.2014 року.

Відповідно п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктом 192.2 ст. 192 ПК України передбачено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

За умовами п. 192.3 ст. 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дішов висновку, що нормами чинного законодавства встановлено обов'язок платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку за умови підтвердження належним чином оформлених митних декларацій. При цьому, в законі відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит, як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата такого податку до Державного бюджету, згідно з пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Присудити з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" судовий збір в сумі 255,78 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015р. за №0000014602 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015р. за № 0000014602.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" судовий збір у розмірі 255,78 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 березня 2015 року

Суддя В.В Ільков