Постанова № 43788985, 20.04.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/460/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Прокуратури м. Луцька Куприянчик С.І.,

Прокуратури Волинської області Романішиної Т. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Луцька Волинської області, Прокуратури Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з адміністративним позовом до Прокуратури міста Луцька Волинської області (далі - відповідач-1), Прокуратури Волинської області (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 по неналежному розгляду звернення (заяви) позивача від 08 січня 2015 року та ухваленню за його результатами рішення; про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 по неналежному розгляду звернення (скарги) позивача від 11 лютого 2015 року та ухваленню за його результатами рішення; про зобов'язання відповідача-1 направити звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року для розгляду та ухвалення згідно чинного законодавства рішень за його результатами Прокуратурі Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2014 року на особистому прийомі громадян у Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Волинській області посадовими особами цієї служби допущені протиправні дії. Того ж дня позивач подав усну скаргу на ці протиправні дії безпосередньо до Головного управління юстиції у Волинській області (далі - ГУЮ у Волинській області), відповідь на яку не отримав.

В подальшому, 08 січня 2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до Прокуратури міста Луцька в якій просив дати правову оцінку діям керівництва ГУЮ у Волинській області щодо розгляду його звернення від 23 травня 2014 року, а також вжити заходів прокурорського реагування.

Листом від 17 січня 2015 року №113-11-15 Прокуратура міста Луцька повідомила позивача, що у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, до функцій прокуратури не входить здійснення нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян та позбавлення права прокурорів складати протоколи про адміністративне правопорушення, а тому вирішення порушених Вами питань до компетенції органів прокуратури не відноситься (а.с.10).

Не погоджуючись з відповіддю відповідача-1, позивач 11 лютого 2015 року звернувся зі скаргою до Прокуратури Волинської області в якій просив вжити заходів щодо усунення порушень при розгляді звернення від 08 січня 2015 року та надати правову оцінку діям заступника прокурора м.Луцька С. Мазурка. У відповідь, листом від 20 лютого 2015 року відповідач-2 направив для організації вирішення скаргу позивача щодо неналежного попереднього звернення заявника до Прокуратури м. Луцька з подальшим повідомленням щодо результатів розгляду заявника та Прокуратуру Волинської області. Дану відповідь позивач отримав 28 лютого 2015 року підписану посадовою особою П. Романішиним (а.с.12).

ОСОБА_1 з такими діями відповідачів не погоджується з тих підстав, що відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» прокуратури були зобов'язані направити його звернення до органу, який уповноважений вирішувати його по суті. З наведених підстав просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 по неналежному розгляду звернення (заяви) позивача від 08 січня 2015 року та ухваленню за його результатами рішення; визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 по неналежному розгляду звернення (скарги) позивача від 11 лютого 2015 року та ухваленню за його результатами рішення; зобов'язати відповідача-1 направити звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року для розгляду та ухвалення згідно чинного законодавства рішень за його результатами Прокуратурі Волинської області.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Прокуратура міста Луцька у письмових запереченнях від 01 квітня 2015 року №113-2158 вих15 та її представник у судовому засіданні заперечили проти позову з тих підстав, що відповідно до змін до Закону України «Про звернення громадян», які набрали чинності з 26 жовтня 2014 року на підставі положень розділу XII Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року та на підставі пункту 5 вказаного розділу зміни до частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до повноважень Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів не належить здійснення нагляду за законністю у сфері звернення громадян та позбавлено права прокурорів складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 212-3. Вказане було роз'яснено та повідомлено позивачу відповіддю на його звернення підписане С.Мазурком. Разом з тим, при надходженні з Прокуратури Волинської області 24 лютого 2015 року скарги ОСОБА_1 щодо неналежного, на його думку, розгляду звернення від 08 січня 2015 року та можливого порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» заявнику повторно роз'яснено вимоги чинного законодавства, що вирішення порушених ним питань у вказаному зверненні до компетенції прокуратури міста не відноситься, надано роз'яснення функцій і повноважень органів прокуратури. Зазначає, що звернення не скеровувалося за належністю, оскільки підняті ним питання адресувалися саме органам прокуратури. Однак, враховуючи вимоги статті 16 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закону) заявнику було роз'яснено ще право на звернення зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Головного управління юстиції у Волинській області до Міністерства юстиції України або безпосередньо до суду. Звертає увагу суду, що позивач скористався своїм порушеним правом і звернувся до суду на неправомірні дії бездіяльність працівників Головного управління юстиції у Волинській області, тобто йому були відомі положення статті 16 Закону. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.30-31).

Прокуратура Волинської області у своїх запереченнях та її представник у судовому засіданні вважають заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного. Звернення (скарга) ОСОБА_1 надійшло у прокуратуру області 16 лютого 2015 року. Посилаючись на норми пункту 7.3 Регламенту прокуратури Волинської області, затвердженого наказом прокурора області №56 від 27 серпня 2013 року дана скарга 20 лютого 2015 року надіслана до прокуратури м.Луцька для вирішення. У відповіді від 13 лютого 2015 року за підписом прокурора м.Луцька заявнику повторно надано роз'яснення з приводу компетенції прокуратури та відсутності повноважень на проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням Закону України «Про звернення громадян» , а також право заявника звернутися зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Головного управління юстиції у Волинській області до Міністерства юстиції України або безпосередньо до суду. Дана відповідь надіслана заявнику та скерована на Прокуратуру Волинської області. Опрацювавши дану інформацію відповідач 2 прийняв рішення керуючись частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та пунктом 4.1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 27 грудня 2014 року, матеріали вказаного звернення 03 квітня 2015 року надіслано в Міністерство юстиції України для розгляду в межах компетенції, про що проінформовано заявника. Додатково вказувала на те, що скарга ОСОБА_1 зареєстрована за вхідним номером канцелярії 16 лютого 2015 року та скерована на адресу Прокуратури м.Луцька 20 лютого 2015 року, тобто в п'ятиденний термін як передбачено Законом, на підтвердження сказаного надала письмові докази. За таких обставин вважає, що посадові особи Прокуратури Волинської області діяли в межах та у спосіб передбачених Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про звернення громадян», а тому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.33-34, 45-47).

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 08 січня 2015 року через скриньку вхідної кореспонденції ОСОБА_1 направив Прокурору міста Луцька звернення в якому просив надати правову оцінку діям керівництва ГУЮ у Волинській області з приводу невжиття заходів щодо розгляду звернення-скарги від 23 травня 2014 року, а також вжити заходів прокурорського реагування щодо розгляду його звернення-скарги від 23 травня 2014 року керівництвом ГУЮ у Волинській області (а.с.6).

До вказаного звернення були додані письмові пояснення в яких зазначено, що 23 травня 2014 року ОСОБА_1 мав намір потрапити на особистий прийом до керівника реєстраційної служби ГУЮ у Волинській області. Прийом в той час здійснював виконуючий обов'язки керівника реєстраційної служби, який, на думку позивача, не представився, не відповідає своєму фаховому рівню та вжив щодо нього образливі висловлювання. Після особистого прийому він зареєстрував усну скаргу на дії в.о. керівника реєстраційної служби у журналі обліку ГУЮ у Волинській області. Також 24 травня 2014 року він додатково направив письмові пояснення з приводу своєї усної скарги (а.с.7-9).

Листом від 17 січня 2015 року №113-11-15 Прокуратура міста Луцька повідомила позивача, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, до функцій прокуратури не входить здійснення нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян та позбавлено права прокурорів складати протоколи про адміністративне правопорушення (а.с.10).

Не погоджуючись з відповіддю відповідача-1, позивач 11 лютого 2015 року звернувся зі скаргою до Прокуратури Волинської області в якій просив вжити заходів щодо усунення порушень при розгляді звернення від 08 січня 2015 року прокуратурою м.Луцька і направити його за належністю та надати правову оцінку діям заступника прокурора м.Луцька С.Мазурок. У відповідь, листом від 20 лютого 2015 року відповідач-2 направив для організації вирішення скаргу позивача щодо неналежного попереднього звернення заявника до Прокуратури м. Луцька з подальшим повідомленням щодо результатів розгляду заявника та Прокуратуру Волинської області. Дану відповідь позивач отримав 28 лютого 2015 року підписану посадовою особою П. Романішиним (а.с.11-12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли з приводу вжиття заходів прокурорського реагування у сфері розгляду звернень громадян, а тому врегульовані Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції, що діяла до 25 жовтня 2014 року включно), нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.

Однак, пунктом 33 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 № 1697-VII, статтю 29 Закону України «Про звернення громадян» виключено. Вказані зміни набрали чинності з 26 жовтня 2014 року.

З наведеного можливо зробити висновок, що наразі органи прокуратури не наділені повноваженнями на здійснення прокурорського нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян, а тому відповідач не вповноважений вирішувати звернення ОСОБА_1 щодо можливих порушень законодавства з боку посадових осіб Головного управління юстиції у Волинській області з приводу розгляду усної скарги позивача від 23 травня 2014 року.

Одночасно, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

В розглядуваному випадку, на думку суду, роз'яснивши ОСОБА_1, що вирішення його питання не належить до компетенції органів прокуратури відповідач-1 надав не повну відповідь, повинен був відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» переслати звернення позивача за належністю, до органу чи посадової особи, які уповноважені вирішувати спірне питання або керуватись статтею 16 Закону та роз'яснити громадянину право подачі скарги у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Однак цього Прокуратурою міста Луцька протиправно зроблено не було, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до задоволення.

Окремо суд зазначає, що Прокуратурою Волинської області у листі від 20 лютого 2015 року №19 визнано, що попереднє звернення заявника (від 08 січня 2015 року) неналежно розглянуто прокуратурою м.Луцька, а тому і направлено для організації вирішення (а.с.12).

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В даному випадку позивач помилково інтерпретує дії Прокуратури міста Луцька, зокрема лист від 17 січня 2015 року №113-11-15, саме як бездіяльність, хоча, на думку суду, бездіяльність передбачає відсутність будь-якого реагування, зокрема письмової відповіді, на звернення ОСОБА_1 Надавши позивачу неналежну, неповну відповідь, відповідач-1 вчинив саме протиправні дії, а не бездіяльність.

Тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом прийняття постанови, якою:

Визнати протиправними дії Прокуратури міста Луцька Волинської області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року.

Оскільки, як встановлено судом у судовому засіданні, при надходженні з Прокуратури Волинської області 24 лютого 2015 року скарги ОСОБА_1 на адресу Прокуратури м.Луцька щодо неналежного, на його думку, розгляду звернення від 08 січня 2015 року та можливого порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» заявнику повторно (відповідь від 13 лютого 2015 року) роз'яснено вимоги чинного законодавства, що вирішення порушених ним питань у вказаному зверненні до компетенції прокуратури міста Луцька не відноситься, надано роз'яснення функцій і повноважень органів прокуратури та враховуючи вимоги статті 16 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон) заявнику було роз'яснено ще право на звернення зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Головного управління юстиції у Волинській області до Міністерства юстиції України або безпосередньо до суду, тому зобов'язувати Прокуратуру міста Луцька Волинської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року у суду немає підстав.

При цьому, суд виходить з того, що не може підміняти собою інший державний орган, перебирати на себе його дискреційні повноваження та вказувати, яку саме відповідь Прокуратурі міста Луцька слід надати позивачу.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури Волинської області по неналежному розгляду звернення (скарги) позивача від 11 лютого 2015 року та ухваленню за його результатами рішення, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що забороняється направляти скарги громадян тим органам або посадовим особам, дії чи бездіяльність яких оскаржується.

Одночасно згідно пункту 7.3 Регламенту прокуратури Волинської області, затвердженого наказом прокурора області №56 від 27 серпня 2013 року, звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до прокуратури області вперше і за якими не приймалося рішення прокурорами районного рівня (первинні звернення), відповідальним працівником надсилаються до підпорядкованих прокуратур для вирішення.

Судом встановлено та не заперечувалося учасниками судового процесу, що позивач звернувся зі скаргою до Прокуратури Волинської області про вжиття заходів щодо усунення порушень його прав по розгляду поданого ним звернення від 08 січня 2015 року прокуратурою м.Луцька та направити його за належністю і надати правову оцінку діям заступника прокурора м.Луцька С.Мазурок з додатком відповіді з прокуратури м.Луцька.

Опрацювавши матеріали скарги, керуючись Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про звернення громадян» та Регламентом прокуратури Волинської області в.о. старшого прокурора прокуратури області з питань розгляду листів та прийому громадян радником юстиції П.Романішиним у п'ятиденний термін направлено скаргу ОСОБА_1 для організації вирішення до прокуратури м. Луцька та другий екземпляр скаржнику оскільки підняті у скарзі питання вирішуються саме цим суб'єктом владних повноважень.

В подальшому отримавши відповідь від 13 лютого 2015 року за підписом прокурора м.Луцька, в якій заявнику повторно надано роз'яснення з приводу компетенції прокуратури та відсутності повноважень на проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням Закону України «Про звернення громадян», а також право заявника звернутися зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Головного управління юстиції у Волинській області до Міністерства юстиції України або безпосередньо до суду, дана інформація була опрацьована прокуратурою області і оскільки, заявник у своїй скарзі просив скерувати її за належністю відповідному органу (а.с.11), то керуючись вимогами частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», пунктом 4.1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 27 грудня 2014 року, було надіслано копію звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року з долученими поясненнями для розгляду згідно чинного законодавства до Міністерства юстиції України 03 квітня 2015 року про що повідомлено позивача (а.с. 35-36).

Надаючи правову оцінку даним відповідям, аналізуючи усні та письмові пояснення представника Прокуратури Волинської області у судовому засіданні суд прийшов до висновку, що відповідачем-2 не вжито будь-яких заходів стосовно вирішення скарги позивача в частині надання правової оцінки діям заступника прокурора м. Луцька С.Мазурка, та у листі від 03 квітня 2015 року Прокуратура Волинської області взагалі не повідомила заявника про вирішення питання в цій частині (а.с.36). Оскільки сама Прокуратура Волинської області у своєму листі до відповідача 1 (а.с.12) визнає неналежний розгляд попереднього звернення ОСОБА_1 то, як наслідок, повинна вимагати від останнього його розгляду щодо правомірності чи не правомірності дій заступника прокурора м.Луцька С. Мазурка.

В іншій частині відповідь Прокуратури Волинської області є правомірною, оскільки направивши звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року повторно для розгляду до Прокуратури міста Луцька, відповідач-2 вжив достатніх та вичерпних заходів для усунення порушення прав позивача.

Більше того, як встановлено судом та підтверджується письмовими матеріалами справи 03 квітня 2015 року, враховуючи прохання позивача, у відповідності до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян», пункту 4.1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 27 грудня 2014 року, Прокуратурою Волинської області було надіслано копію звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року з долученими поясненнями для розгляду до Міністерства юстиції України (а.с. 35).

Слід зазначити, що в даному випадку позивач також помилково інтерпретує дії Прокуратури Волинської області, зокрема лист від 20 лютого 2015 року, саме як бездіяльність, хоча бездіяльність передбачає відсутність будь-якого реагування, зокрема, письмової відповіді на скаргу ОСОБА_1 Надавши скаржнику неналежну відповідь, відповідач-2 вчинив саме протиправні дії, а не бездіяльність.

Тому, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом прийняття постанови, якою:

1) визнати протиправними дії Прокуратури Волинської області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року в частині надання правової оцінки діям заступника прокурора міста Луцька С. Мазурка.

2) зобов'язати Прокуратуру Волинської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року в частині надання правової оцінки діям заступника прокурора міста Луцька С. Мазурка.

При цьому, зобов'язавши відповідача-2 саме повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 суд виходить з того, що не може підміняти собою інший державний орган, перебирати на себе його дискреційні повноваження та вказувати, яку саме відповідь Прокуратурі Волинської області слід надати позивачу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Прокуратури міста Луцька направити звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року для розгляду та ухвалення згідно чинного законодавства рішень за його результатами Прокуратурі Волинської області суд зазначає, що правові підстави для задоволення цієї вимоги у суду відсутні. Крім того, задовольнивши позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідачів та зобов'язавши Прокуратуру Волинської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 суд у повному обсязі поновив права та законні інтереси позивача.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, за подання цього позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальному розмірі 219,24 грн (а.с.2, 21), тобто як за три вимоги немайнового характеру. Оскільки з трьох вимог позивача суд задовольняє лише дві, тому на його користь слід пропорційно присудити судовий збір у розмірі 146,16 грн.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури міста Луцька Волинської області, Прокуратури Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Прокуратури міста Луцька Волинської області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08 січня 2015 року.

Визнати протиправними дії Прокуратури Волинської області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року в частині надання правової оцінки діям заступника прокурора міста Луцька С. Мазурка.

Зобов'язати Прокуратуру Волинської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 11 лютого 2015 року в частині надання правової оцінки діям заступника прокурора міста Луцька С. Мазурка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 146,06 грн (сто сорок шість гривень шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 24 квітня 2015 року.