Ухвала суду № 43787610, 21.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3734/15

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Ступакова О. А.

при секретарі Стадніченко А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, орган опіки та піклування Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, шляхом продажу на прилюдних торгах, виселення та стягнення судового збору, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16. 02. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

23. 12. 2013 р. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі ПАТ "Державний ощадний банк України") звергнулося до суду з позовом до ОСОБА_2, з вказівкою його адреси: АДРЕСА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, шляхом продажу на прилюдних торгах, виселення та стягнення судового збору.

В подальшому 24. 11. 2014 р. до суду надійшла від ПАТ "Державний ощадний банк України" заява про уточнення позовних вимог до ОСОБА_2, з вказівкою його адреси: АДРЕСА_1, третя особа ОСОБА_3, Головне управління ДМС в Одеській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р. ставилося питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15. 02. 2008 р., зареєстрованого за № 355, а саме на земельну ділянку площею 0,229 га та житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; на період реалізації вказаного житлового будинку з надвірними спорудами передати його в управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" у порядку ст. 34 Закону України "Про іпотеку"; визнати вищий пріоритет ПАТ "Державний ощадний банк України" на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24. 09. 2007 р., як єдиного іпотекодержателя на вказані земельну ділянку, площею 0,229 га, і житловий будинок з надвірними спорудами разом з усіма його приналежностями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови за адресою: АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_2 з житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Одеській області; стягнути зі ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3441,0 грн.

При цьому, зазначалося, що у зв'язку з невиконанням вимог кредитного договору № 2240-н від 14. 02. 2008 р., за яким термін остаточного погашення встановлено не пізніше 18. 11. 2028 р., сума заборгованості ОСОБА_3 перед банком станом на 02. 10. 2013 р. складає 334818,81 євро та 6954,23 грн., в тому числі строковий основний борг - 122385,00 євро, прострочений основний борг по кредиту - 49915,00 євро, прострочені проценти за користування кредитом з 01. 03. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 109571,51 євро, прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту з 01. 04. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 5200 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01. 03. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 36451,69 євро, пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту з 01. 04. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 1754,23 грн.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16. 02. 2015 р. у справі залучено у якості особи, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Мирненську сільську раду Біляївського району Одеської області.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 16. 02. 2015 р. у позові ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, орган опіки та піклування Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку шляхом продажу на прилюдних торгах, виселення та стягнення судового збору відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" ставить питання про скасування рішення суду як незаконного і ухвалення нового рішення з підстав, викладених у позові, і просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком за договором про іпотечний кредит звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15. 02. 2008 р., а саме земельну ділянку площею 0,0229 га і житловий будинок по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, і виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вказаного житлового будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Одеській області зі стягненням зі ОСОБА_2 на користь банку судового збору і відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Зокрема, вказано на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за обставин, вказаних у позові з урахуванням кредитного договору зі строком остаточного погашення кредиту 18. 11. 2028 р. і те, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником договору рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 28. 09. 2011 р. з позичальника користь банку було стягнуто заборгованість, однак рішення суду не виконано, у зв'язку з чим банк звернувся з позовом до майнового поручителя. Одночасно без висловлення правової позиції в апеляційній скарзі констатується, що під час провадження у справі стало відомо, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1, однак місцем реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_2, і, що в ході провадження у справі в предметі іпотеки було зареєстровано неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що ОСОБА_2 за договором не мав права робити. Зазначається, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" носить суто процесуальний характер і забороняє вчиняти примусове звернення стягнення на предмет іпотеки саме на час дії цього закону і, що примусовим виконанням рішень відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" займається виконавча служба і застосування цього закону до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, можливе шляхом надання відстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні ОСОБА_6, представник ПАТ "Державний ощадний банк України", підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_7, представник Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, залишила розгляд справи на розсуд суду.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов ПАТ "Державний ощадний банк України" про звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути задоволений у зв'язку з застосуванням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Підстав для незгоди з даним висновком суду апеляційний суд не вбачає.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем; іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Предметом іпотеки за ст. 5 Закону України "Про іпотеку" можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно зі ст. 589 ч. 1, 590 ч. 1, 2 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

07. 06. 2014 р. набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Згідно зі підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

За пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" відповідно до п. 3 цього Закону набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Судом встановлено, що за договором про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р., укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України" (на теперішній час ПАТ "Державний ощадний банк України" - 07. 06. 2011 р. проведено державну реєстрацію зміни назви до Статуту банку) та ОСОБА_3, останній отримав кредит на суму 172300 євро зі здійсненням погашення кредиту рівними частинами в сумі 745 євро, що складає 5483,2 грн. по курсу НБУ на 14. 02. 2008 р. за 1 євро, та сплату нарахованих процентів, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту і останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 18. 11. 2008 р.

За нотаріально посвідченим договором іпотеки від 15. 02. 2008 р., укладеним між ОСОБА_2, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та ВАТ "Державний ощадний банк України" (на теперішній час ПАТ "Державний ощадний банк України"), іпотекодавець ОСОБА_2 у забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_3 перед іпотекодержателем ВАТ "Державний ощадний банк України" (на теперішній час ПАТ "Державний ощадний банк України") за договором про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р. передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,229 га та житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1; іпотекодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в разі несплати боржником іпотекодержателю будь-яких коштів за договором про іпотечний кредит у розмірі, валюті, строк і порядку, який встановлений договором про іпотечний кредит, порушення іпотекодавцем та/або боржником будь-якого зобовязання за договором про іпотечний кредит і цим договором іпотеки, інших обставин, встановлених законодавством; звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом судового або позасудового врегулювання, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 28. 09. 2011 р. по вказаному договору про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р. з урахуванням договору поруки від 14. 02. 2008 р., укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_8 було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь банку 3088812,9 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30. 08. 2012 р. було змінено це рішення суду і стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість по вказаному договору про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р. за станом на 28. 07. 2011 р. у розмірі 237970,82 євро (залишок заборгованості за кредитом - 143245 євро, прострочена заборгованість за кредитом - 29055 євро, заборгованість за відсотками - 65670,82 євро) та пеню в розмірі 302446,08 грн. (заборгованість за пенею за відсотками - 20841,26 євро, заборгованість за пенею по основному боргу - 9314,04 євро в гривневому еквіваленті).

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 02. 04. 2013 р., яке за відміткою на рішенні набрало чинності 23. 04. 2013 р., стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01. 08. 2011 р. по 15. 10. 2012 р. в розмірі 24390,81 євро і пеня та комісійна винагорода в сумі 222849,9 грн. (складається з пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 01. 08. 2011 р. 15. 10. 2012 р. у розмірі 6539,23 євро, пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01. 08. 2011 р. 15. 10. 2012 р. - 14393,35 євро, що в цілому в гривневому еквіваленті складає 217005,96 грн. за розрахунком позивача а також з простроченої комісійної винагороди за супроводження кредиту за період з 01. 04. 2012 р. по 15. 10. 2012 р. в розмірі 4400 грн. та пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01. 04. 2012 р. по 15. 10. 2012 р. - 1443,94 грн.).

Цим же рішенням суду від 02. 04. 2013 р. внесено зміни до кредитного договору № 2240-н від 14. 02. 2008 р.: в п. 1.2 слова та цифри "Остаточний термін погашення Кредиту не пізніше 18 листопада 2028 року" замінено на "терміном остаточного погашення кредиту встановити дату ухвалення судом рішення у цій справі"; в п. 1.5 "Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 18 листопада 2028 року" замінено на "остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше дати ухвалення судом рішення в цій справі" з урахуванням позовних вимог банку і пояснень представника банку, що внесення змін у кредитний договір необхідно для того, щоб припинити нараховувати відсотки за користування кредитом.

А за позовними вимогами та розрахунком ПАТ "Державний ощадний банк України"

(без вказівки наявності вказаних судових рішень, зміни умов кредитного договору та позиції банку щодо врахування їх змісту та стану виконання) просто зазначено з наданням щомісячного розрахунку, що станом на 02. 10. 2013 р. ОСОБА_3 свої зобовязання по поверненню кредиту в обумовлені договором про іпотечний кредит не виконує, внаслідок чого у ОСОБА_3 утворилася заборгованість у розмірі 334818,81 євро та 6954,23 грн., в тому числі строковий основний борг - 122385,0 євро, прострочений основний борг по кредиту - 49915,0 євро, прострочені проценти за користування кредитом за період з 01. 03. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 109571,51 євро, прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту з 01. 04. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 5200,0 грн., пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01. 03. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 36451,69 євро, пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту з 01. 04. 2008 р. по 02. 10. 2013 р. - 1754,23 грн.

За довідкою Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області від 09. 01. 2014 р. ОСОБА_2 зареєстрований (без конкретизації підстав цієї реєстрації) 10. 11. 2008 р. АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку, загальною площею 69,1 кв. м., з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,229 га за адресою: АДРЕСА_1, і проживає за вказаною адресою згідно довідки Мирненської сільської ради від 18. 11. 2014 р. № 1950, підписаної головою сільради та паспортистом.

Листування між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 здійснювалося з вказівкою адреси відповідача - АДРЕСА_1.

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи і ніким не спростовані та не оспорені у справі.

За даними матеріалів справи, в тому числі листів відповідних державних органів і державних реєстрів, у ОСОБА_2 на праві власності є лише житло за адресою: АДРЕСА_1, де він проживає, що сторонами у справі також не спростовано і не оспорюється.

У справі відсутні докази, що ОСОБА_2 не проживає постійно в житловому будинку по АДРЕСА_1

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 містять усі умови, передбачені Законом України ""Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в тому числі, що житлове майно використовується відповідачем як місце постійного проживання, і це по суті не оспорюється в апеляційній скарзі.

Проаналізувавши рішення суду, матеріали справи і вищевикладені правові положення, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до правовідносин між сторонами Закон України ""Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", в тому числі підпункт 1 пункту 1 цього Закону, за яким не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника ОСОБА_2) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_3 (позичальника) за іпотечним кредитом, наданим йому кредитною установою - резидентом України (позивачем) в іноземній валюті (євро) тому, що це нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового ОСОБА_2 і у майнового поручителя ОСОБА_2 у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; а загальна площа вказаного нерухомого житлового майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 (загальна площа 69,1 кв. м.) не перевищує встановлених цим Законом обмежень в розмірі 250 кв. метрів для житлового будинку.

При цьому, апеляційний суд виходить також з положень ст. 11 ЦПК України, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то вищевикладене вказує на правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, але додатково з цього приводу апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Стосовно констатації в апеляційній скарзі без висловлення правової позиції з цього приводу, що під час провадження у справі стало відомо, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1, однак місцем реєстрації ОСОБА_2 є АДРЕСА_2, і, що в ході провадження у справі в предметі іпотеки було зареєстровано неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що ОСОБА_2 за договором не мав права робити, у зв'язку з чим вони підлягають виселенню, то апеляційний суд приходить до висновку, що викладене не має правового значення у справі у зв'язку з тим, що в апеляційній скарзі банку не оспорюється висновок суду першої інстанції про постійне місце проживання відповідача у предметі іпотеки -- спірному житловому будинку, листування між сторонами відбувалося за адресою предмета іпотеки і у позові банку зазначалася як місце проживання відповідача саме адреса предмета іпотеки, а заявлені в апеляційній скарзі вимоги щодо виселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому ст. 31 ЦПК України порядку не заявлялися до суду першої інстанції шляхом надання письмової заяви про зміну позову.

При цьому, також приймається до уваги, що за ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні,

гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод,

передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, за змістом ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції на час ухвалення рішення суду) довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування -- документ, який видається органом реєстрації та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; місце проживання -- житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; а на час реєстрації ОСОБА_2 у 2008 р. у цьому законі були відсутні поняття постійного чи тимчасового проживання.

Посилання ж в апеляційній скарзі на те, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" носить суто процесуальний характер і забороняє вчиняти примусове звернення стягнення на предмет іпотеки саме на час дії цього закону і, що примусовим виконанням рішень відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" займається виконавча служба і застосування цього закону до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, можливе шляхом надання відстрочки виконання рішення суду є необґрунтованим з урахуванням положень пункту 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", за яким протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Одночасно апеляційний суд відмічає, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за обставин, про які зазначається в апеляційній скарзі, аналогічні підставам, зазначеним у заявленому у справі позові, та у даній справі сторонами не оскаржуються і тому апеляційний суд відмічає суперечливість між змістом позову у цій частині і наведеними судовими рішеннями стосовно договору про іпотечний кредит № 2240-н від 14. 02. 2008 р. та заборгованості по цьому договору, але враховує відсутність оспорювання цього з боку сторін.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, орган опіки та піклування Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з посиланням на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а інші позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" у справі, в частині яких рішення суду оскаржується, є похідними від прийняття рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, і тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" в повному обсязі.

Зокрема, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. ст. 377, 391 ЦК України і ст. 120 ЗК України лише до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) і лише власник житлового будику вправі ставити питання щодо усунення перешкод у його користуванні, в т. ч. виселенні певних осіб з житлового приміщення, а також, що відповідно до ст. 109 ЖК України, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" лише одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд вправі ухвалити рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки єє житловий будинок або житлове приміщення.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дав їм належну правову оцінку, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що при встановленні в подальшому даних про те, що відповідач не підпадає під дію Закону України ""Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", позивач не позбавлений звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16. 02. 2015 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

О. А. Ступаков