Ухвала суду № 43785866, 22.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. 334/7324/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

Провадження

№ 22-ц/778/1592/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» (далі - ЗОКС «Довіра») про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язавши ЗОКС «Довіра» передати йому спадкове майно - у вигляді грошових коштів в розмірі 56000 грн., які незаконно утримуються в кредитній спілці.

Позивач зазначав, що його батько ОСОБА_3 був членом ЗОКС «Довіра», куди зробив грошовий внесок на депозитний рахунок за договором 9047 від 19.04.13р. в сумі 56300 грн. 00 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому грошовий внесок на особовому рахунку НОМЕР_1 ЗОКС «Довіра» в сумі 56300 грн. Він є спадкоємцем першої черги за законом , як син померлого.

18.07.2014р. державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До складу спадщини входить і грошовий внесок в сумі 56300 грн. 00 коп., який знаходиться на зберіганні в ЗОКС «Довіра» на особовому рахунку НОМЕР_1, внесеного на депозитний рахунок за договором № 9047 від 19.04.2013р. Як власник зазначених грошових коштів, 21.07.2014р. він звернувся до відповідача із заявою про видачу йому грошового внеску.

Також позивач вказував, що відповідач визнає той факт, що позивач є власником грошових коштів, внесених за життя його батьком - ОСОБА_3 в кредитну спілку, як спадкоємець та частково повернув йому грошові кошти в розмірі 1400 грн. 00 коп. Станом на 14.10.2014р. ним отримано від ЗОКС «Довіра» в рахунок погашення боргу 1400 грн. 00 коп. Залишок грошових коштів, що підлягає сплаті становить 54900 грн., які відповідач відмовляється виплатити йому, посилаючись на відсутність фінансової можливості.

Позивач, посилаючись на те, що він не є членом ЗОКС «Довіра» і не пов'язаний з відповідачем договірними зобов'язаннями, зазначав, що кредитна спілка незаконно утримує належні йому грошові кошти, в зв'язку з чим він позбавлений права володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Вважає, що він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, а тому просив витребувати у відповідача грошові кошти, які є власністю позивача та зобов'язати ЗОКС «Довіра» передати йому грошові кошти в розмірі 56000 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на його користь грошові кошти в рахунок погашення боргу за депозитним договором № 9047 у розмірі 54900 грн., судовий збір - 560 грн. та витрати за послуги адвоката - 1200 грн. (а. с. 31).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на користь ОСОБА_2 грошовий внесок, який знаходиться на особовому рахунку НОМЕР_1, внесений депозитний рахунок за договором № 9047 від 19.04.2013 року в розмірі 54900 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 549 грн. та витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 1200 грн., а всього 56649 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ЗОКС «Довіра» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на статтю 41 Конституції України та на положення статей 317, 3121, 328 ЦК України, якими встановлено принципи непорушності права власності; обсяг права власності та підстави набуття права власності. Також судом застосовано приписи статті 1212 ЦК України, зокрема, в тій частині, згідно якої особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Задовольнивши позов, суд виходив з того, що сторонами визнається той факт, що позивач ОСОБА_2, як спадкоємець, є власником майна - грошових коштів в розмірі 56300 грн., внесених за життя його батьком - ОСОБА_3 до кредитної спілки, однак ЗОКС «Довіра» не може повернути позивачеві залишок коштів - 54 900 грн., натепер незаконно, без відповідної правової підстави володіє цим майном, а за змістом статей 387, 1212 ЦК України власник має право витребувати своє майно від такої особи, а особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Основний довід апеляційної скарги ЗОКС «Довіра» полягає в тому, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та вимоги про стягнення коштів за депозитним договором є різними за своєю правовою природою та за суттю.

Такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді справи.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на його користь грошові кошти в рахунок погашення боргу за депозитним договором № 9047 у розмірі 54900 грн., судовий збір - 560 грн. та витрати за послуги адвоката - 1200 грн. (а. с. 31).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому грошовий внесок на особовому рахунку НОМЕР_1 ЗОКС «Довіра» в сумі 56300 грн.

Позивачу, як спадкоємцю першої черги 18.07.2014 р. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До складу спадщини входить таке майно, як грошовий внесок в сумі 56300 грн. 00 коп., який знаходиться на зберіганні в ЗОКС «Довіра» на особовому рахунку НОМЕР_1, внесеного на депозитний рахунок за договором № 9047 від 19.04.2013р.

Не зважаючи на безспірне право спадкоємця отримати грошові кошти, які є спадковим майном, відповідач - ЗОКС «Довіра» видала ОСОБА_2 лише 1400 грн., а залишок коштів не видає, мотивуючи це відсутністю фінансової можливості.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави / безпідставно набуте майно/, забов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач визнає той факт, що позивач ОСОБА_2, як спадкоємець, є власником грошових коштів, внесених за життя його батьком - ОСОБА_3 до кредитної спілки, однак з причин фінансової неспроможності не може повернути позивачеві зазначену суму - 54 900 грн.

У відповідності до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, а за змістом статті 1212 ЦК України особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, на теперішній час ЗОКС «Довіра» володіє і користується майном позивача ОСОБА_2 (грошовими коштами в сумі 54900 грн.) без відповідної правової підстави, оскільки між ОСОБА_2 та ЗОКС «Довіра» відсутні будь-які договірні зобов'язання, тобто, як зазначено в статті 1212 ЦК України, зі смертю вкладника ОСОБА_3 підстава, на якій було набуте майно, відпала.

Питання щодо шляху витребування безпідставно набутого майна не є принциповим, оскільки позивачем було змінено в цій частині позовні вимоги та він просив стягнути з відповідача на його користь належне йому спадкове майно - у вигляді грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку (а. с. 31).

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення на його користь з ЗОКС «Довіра» спадкового майна - у вигляді грошових коштів в сумі 54900 грн. відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з ЗОКС «Довіра» судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Цей довід апеляційної скарги спростовується наступним.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на правову допомогу. Положеннями ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 549 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 29.07.2014 року, в якій вказано, що при подачі позову ОСОБА_2 оплатив судовий збір в розмірі 560 грн. (а. с. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2014 року позивач ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Мосур В.А. Згідно квитанції № 1 від 13.08.2014 року адвокат Мосур В.А. прийняв від ОСОБА_2 за надання правової допомоги і представництво у суді 1200 грн. (а. с. 24; 30), а тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судових витрат є вірним.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: