Ухвала суду № 43785822, 16.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/576/15

№ провадження 22-ц/778/2336/15 Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Запорізької районної ради Запорізької області про стягнення вихідної допомоги та середньоденної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до Запорізької районної ради Запорізької області про стягнення вихідної допомоги та середньоденної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні.

У позові зазначав, що у 2010 році він був обраний головою Запорізької районної ради Запорізької області.

Рішенням тридцять третьої сесії від 28.08.2014 року № 4 "Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади голови Запорізької районної ради Запорізької області" його звільнено з займаної посади.

Перед його звільнення було прийнято та почало діяти розпорядження голови ради про його відпустку з вересня 2014 року, на виконання якого 27.08.2014 року йому була виплачена сума щорічної відпуски за 45 календарних днів та матеріальна допомога на оздоровлення.

Згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняте розпорядження про його відпустку можливо було відмінити або скасувати тільки в судовому порядку.

Проте, заступник голови Запорізької районного ради Запорізької області Синенька Т.П. без законних для цього підстав самостійно відмінила раніше прийняте ним розпорядження про його відпустку, не надавши йому змоги скористатися своїм правом на відпустку.

У зв'язку з тим, що в день звільнення з ним не був проведений кінцевий розрахунок, листом від 29.08.2014 року він звернувся до відповідача з проханням проведення розрахунку.

На його звернення отримано листа від 04.09.2014 року, в якому йому було відмовлено у виплаті вихідної допомоги та зазначалось про необхідність повернення переплачених йому коштів в сумі 5 147 грн. 22 коп., які ним були повернуті в повному обсязі на рахунок, зазначений в цьому листі.

Вважає дії відповідача незаконними, такими, що порушують його права, а тому він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.08.2014 року по 01.01.2015 року та по день ухвалення рішення.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача 58 626 грн. 76 коп. вихідної допомоги, 28 827 грн. 10 коп. - середні заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення, суму матеріальної допомоги на оздоровлення в частині повернутих коштів та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2015 року позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, зобов'язати суд першої інстанції прийняти позовну заяву до розгляду по суті.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред"являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно ч.1 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, пред"являються також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Обгрунтовуючи звернення до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, позивач посилався на те, що адміністративна будівля, в якій розміщена Запорізька районна рада Запорізької області, розташована на території Ленінського району м. Запоріжжя.

Повертаючи подану ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства позовну заяву до Запорізької районної ради Запорізької області про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку, суд послався на порушенняч позивачем правил підсудності, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача, як юридичної особи, знаходиться в Запорізькому районі Запорізької області, в якому зареєстроване і місце проживання позивача, а не у Ленінському районі м. Запоріжжя.

З висновком суду про порушення позивачем у даному випадку правил підсудності слід погодитися з наступних підстав.

Відповідно до роз"яснень п.34 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільниї і кримінальних спарв № 3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних спарв", якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред"являються до юридичої особи - за її місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК), яке щодо юридичної особи визначається за положеннями ст. 93 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого до загального ознайомлення.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як передбачено ч.4 ст. 89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відмості, встановлені законом.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи(переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Отже за вимогами ст. 89 ЦК України відомості щодо місцезнаходження юридичної особи обов"язково вносяться до єдиного державного реєстру і згідно ст. 1 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є адресою органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Можливість внесення іншої альтернативної чи додаткової адреси місцезанходення до єдиного державного реєстру законодавством не передбачена. Фактичне ж використання юридичною особою іншої адреси, за якою її можна знайти або зв"язатися за допомогою засобів поштового зв"язку, не змінює поняття її місцезнаходження, яке визначається з урахуванням положень ст. 93 ЦК, а також даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юрдичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданій 29.09.2014 року, місцезнаходженням Запорізької районної ради Запорізької області, як юридичної особи, зазначена адреса у Запорізькому районі Запорізької області, с. Широке, вул. Радянська, буд.1(а.с.23-24).

Таким чином, висновок суду про непідсудність поданої ОСОБА_2 позової заяви Ленінському районном суду м. Запоріжжя відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність зазначеного висновку суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: