Рішення № 43785610, 21.04.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.04.2015

справа № 320/2220/15-ц

2/320/1513/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ковальової Ю.В.,

при секретарі Черемісіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення банківського строкового вкладу (депозиту),

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до відповідача про повернення банківського строкового вкладу (депозиту) в розмірі 300 доларів США. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09 грудня 2014 року уклала депозитний договір № 313731/49633/3-14 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника начальника Відділення № 14, відповідно до якого довірила свої грошові кошти в сумі 300 доларів США вказаному банку. 10 березня 2015 року вона звернулася з письмовою заявою до начальника Відділення № 14 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з проханням повернути їй грошові кошти в сумі 300 доларів США, внесені відповідно депозитного договору № 313731/49633/3-14, який в усній формі повідомив їй, що гроші можуть бути повернуті їй лише за умови ліквідації банку. На теперішній час відповідачем вказані гроші позивачу не повернуто. Просить повернути їй грошові кошти в сумі 300 доларів США.

В судовому засідання позивачка підтримала позов в повному обсязі, просила його задовольнити. Зазначила, що відсотки за депозитним договором отримала, карта на рахунок їй не видавалася. З Основними умовами залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних розрахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не знайома, оскільки при укладенні депозитного договору вони не були надані їй банком, а ознайомитися з ними на офіційному сайті в інтернет-мережі вона не має можливості через відсутність доступу до інтернету та спеціальних навичок користування.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаного позову, надала письмові заперечення на позовну заяву. Зазначила, що дійсно між сторонами було укладено Договір-Заяву № 313731/49633/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 3 місяці в іноземній валюті від 09.12.2014 року, відповідно до якого банком прийнято від позивача грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок в сумі 300 доларів США на строк по 09.03.2015 року. За час користування коштами вкладу протягом строку, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 10, 60 % річних. Укладений депозитний договір є строковим, а отже кошти за ним видаються в кінці строку. Пунктом 9 Депозитного договору зазначено, що вкладник підписанням Договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з Депозитним договором складають договір банківського вкладу та є його невідємними частинами. Позивачем вказано в позовній заяві, що 10.03.2015 року в приміщенні відділення банку вона звернулася із заявою про повернення суми вкладу, однак заява позивача не відповідає формі, вказаній в Основних умовах. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 постанови НБУ № 758 від 03.12.2014 року «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», яка діяла на момент нібито звернення позивача до банку, банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків в межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ та не допускати обмежень щодо переказу коштів в іноземній валюті, що належать клієнтам, відповідно до нормативно-правових актів НБУ. Окрім цього, на даний час діє постанова НБУ № 160 від 03.03.2015 року Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України, яка також регламентує діяльність банків в частині певного обмеження видачі готівкових коштів. На час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти НБУ діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови. В разі невиконання банками вищевказаних нормативних актів, комерційні банки можуть бути притягнуті до відповідного виду відповідальності. Також, відповідно до п. 7.4 Основних умов сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором у випадку виникнення обставин непереборної сили (що знаходиться поза межами контролю сторін договору, які сторони договору не могли передбачити або запобігти, якщо такі обставини призвели до неможливості виконання сторонами своїх зобовязань), до яких відносяться: стихійні лиха, аварії, пожежі, масові безладдя, страйки, воєнні дії, протиправні дії третіх осіб, вступ у дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень державних органів, актів нормативного характеру НБУ, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливість належного виконання сторонами своїх зобовязань за договором. При цьому виконання зобовязань відкладається на весь строк дії таких обставин.

Крім того, зазначила, що письмову відповідь на заяву позивачки щодо повернення вкладу Банк не надав, строк розміщення вкладу продовжений не був. Просить відмовити в повному обсязі та закрити провадження по справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги повністю обґрунтовані і такі, що підлягають повному задоволенню.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як випливає зі ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено наступне.

09 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника начальника Відділення № 14 укладено договір-заяву № 313731/49633/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 3 місяці в іноземній валюті на строк по 09 березня 2015 року - відповідно до якого позивачка внесла грошові кошти в сумі 300 доларів США до вказаного банку (а.с.3).

Пунктом 9 Депозитного договору зазначено, що вкладник підписанням Договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з Депозитним договором складають договір банківського вкладу та є його невідємними частинами. /а.с. 3/.

Відповідно до п. 5.2 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних розрахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», розміщеному на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.fcbank.com.ua. (далі- Умови), у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення Вкладу, отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію Договору припинити, зобов язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного Договором-заявою.

Вказану письмову вимогу Вкладник зобовязаний надати Банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається Банком, а другий - повертається Вкладнику з відміткою Банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві вкладник обов»язково зазначає спосіб повернення вкладу:видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок. Якщо день повернення суми вкладу припадає на вихідний, святковий, неробочий день, то повернення суми Вкладу проводиться Банком на наступний перший робочий день.

В разі ж , коли Вкладник не надав Банку зазначену письмову вимогу та не вимагає повернення Вкладу після закінчення строку, визначеного Договором-заявою, строк розміщення Строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня , після закінчення строку, визначеного Договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення Строкового вкладу.

Як вбачається з копії заяви позивачки від 10.03.2015 року на імя начальника Відділення № 14 Запорізького РУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зареєстрованої Банком за вхідним номером 136 від 10.03.2015 року, нею висунута вимога про повернення їй грошового вкладу в розмірі 300 доларів США, внесеного відповідно до депозитного договору № 313731/49633/3-14 від 09.12.2014 року. /а.с. 4/. Однак на вказану заяву письмових відповідей не надходило, що визнається сторонами.

Сторони не заперечували, що позивачкою отримано відсотки за договором-заявою № 313731/49633/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 3 місяці в іноземній валюті.

На теперішній час грошові кошти не повернуті позивачці, таким чином за відповідачем виникла заборгованість в розмірі 300 /трьохсот/ доларів США.

За приписом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Тобто, ця норма законодавства України визначає, що вкладом (депозитом) є виключно кошти, які розміщені на іменних рахунках клієнтів (вкладників) у банку.

Згідно ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Доводи відповідача, вказані в запереченні /а.с. 29/ про те, що на момент звернення позивачки з вимогою про повернення коштів діяли постанови НБУ, якими обмежено порядок видачі грошових коштів, в тому числі й з депозитних (вкладних) рахунків, суд сприймає критично, оскільки будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших процесуальних документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим. Ці доводи відповідача фактично направлені на переоцінку доказів та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, вклад в розмірі 300 доларів США менше ніж обмеження у 15000 грн., що робить таке посилання Банку взагалі неспроможним.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право особи на отримання банківських послуг належної якості, на безпеку банківських послуг для майна вкладника.

Також суд знаходить необгрунтованим посилання банку на невідповідність поданої позивачкою заяви про повернення вкладу вимогам, встановленим для її форми Умовами за наступними обставинами. Так, не зазначення у заяві способу повернення вкладу:видачі готівкою або перерахування на власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок суд не вважає істотними порушеннями, що заважають Банку повернути вклад позивачці, оскільки, як визнається Банком, строковий вклад продовжено не було (що передбачено Умовами у випадку не надання Банку вкладником письмової вимоги про повернення Вкладу після закінчення строку), тобто Банком визнано факт вимагання вкладником повернення вкладу. Крім того, Банк не надав жодної відповіді позивачці на таку її заяву, не роз»яснив необхідність вказування певних відомостей в заяві.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в судовому засіданні суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, вважає, що позовні вимоги про повернення банківського строкового вкладу (депозиту) обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України, враховуючи вимоги ч.6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 629, 1058, 1060, 1074 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення банківського строкового вкладу (депозиту) - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», (ідентифікаційний код юридичної особи 09807856, код ЄДРПОУ 25821086, м. Київ, вул.. Артема, 60 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти, внесені за договором-заявою № 313731/49633/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 3 місяці в іноземній валюті від 09.12.2014 року в розмірі 300 /трьохсот/ доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (ідентифікаційний код юридичної особи 09807856, код ЄДРПОУ 25821086, м. Київ, вул.. Артема, 60 на користь держави судовий збір у сумі 243 /двісті сорок три/ гривні 60 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Ковальова