Рішення № 43784266, 23.04.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1738/15-ц

2/264/1078/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"23" квітня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А.М., при секретарі Ковальовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказала, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем. 11.11.2014 року її було звільнено на підставіп.1 ст.36 КЗпП України. За період роботи їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8138,80 грн. На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі 8138,80грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення суду 6062,16 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1000,00грн.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив позов задовольнити частково в частині стягнення заборгованості з заробітної плати в розмірі 8138,80 грн., розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 64,49 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

У зв'язку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядкуст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.08.2006 року була прийнята на роботу до ВАТ «Азовзагальмаш», яке рішенням загальних зборів 06.04.2011 року було перейменовано у ПАТ «Азовзагальмаш». 11.11.2014 року звільнена з вказаного підприємства за угодою сторін, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Як вбачається з заперечення ПАТ «Азовзагальмаш» від 15.04.2015 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 02.04.2015 року складає 8138,80 грн. з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Відповідно дост.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідност.116 ч.1 КЗпП Українипри звільненні робітника виплата всіх сум, що підлягають сплаті від підприємства, закладу, організації проводиться в день звільнення. Про нараховані суми , що підлягають сплаті робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити робітника перед виплатою вказаних сум.

Частиною 2ст.233 КЗпП Українипередбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з липень 2014р. - листопад 2014р. (включно) року в розмірі 8138,80 грн. та ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставіст.117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду Україниу справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч.1ст.233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями ст. ст.116,117,237-1 КЗпП Українислід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до п.20Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно із графіком №1 роботи працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2год. на 2014 рік та на 2015 рік кількість робочих днів з 12.11.2014 року (наступний день з дня звільнення) по 23.04.2015 року (день винесення рішення суду) складає 113 днів.

Згідно з розрахунку позивача, розмір її середньоденної заробітної плати складає 64,49 грн.

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за весь час затримки заробітної плати, тобто з 12.11.2014 року по 23.04.2015 року (день винесення рішення) становить 7287,37 грн. (113 робочі дні х 64,49 (середньоденна заробітна плата).

Відповідно дост. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 рокуіз змінами внесенимиПостановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати, останньому була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачем у 1000 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 250,00грн

У відповідності до ч. 3ст. 79 ЦПК Українидо судових витрат належать, в тому числі, витрати на правову допомогу. Як вбачається із матеріалів справи, витрати на правову допомогу, понесені позивачем, а саме консультація, підготовка позовної заяви та пакету документів для звернення до суду, складення запиту на отримання відомостей про заробіток, графік робіт особи, проведення розрахунку середнього розрахунку 293,32 грн. Позивач має право на відшкодування судових витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Азовзагальмаш» витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки договором про надання адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги ОСОБА_1 передбачено надання правової допомоги у справі про стягнення у судовому порядку заборгованої заробітної плати , середнього заробітку та моральної шкоди саме з ПрАТ «Азовелектросталь» та не стосуються ПАТ «Азовзагальмаш».

Відповідно дост.88 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн. за вимоги майнового характеру та 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру, що загалом складає 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.10,60,88,174,209,212-215,218,224 ЦПК України, ст.ст.115,116,117,233,237-1 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди та компенсації за надану правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 8138,80грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 7287,37 грн., з утриманням ПАТ «Азовзагальмаш» з середнього заробітоку передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду в розмірі 250,00грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20грн.

На заочне рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд до Іллічівського райсуду міста Маріуполя, протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цьогорішення.

Суддя: А. М. Іванченко