Ухвала суду № 43783388, 22.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3375/15 Головуючий 1 інст. - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/3642/14

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В.,

за участю секретаря - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2

на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 березня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Клопотов Сергій Дмитрович про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Клопотов Сергій Дмитрович про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що на праві приватної власності його батьку ОСОБА_2, в інтересах якого він діє, належить земельна ділянка площею 0,149 га для забудови житлового будинку по АДРЕСА_1. 02 липня 1996 року ОСОБА_2 уклав договір з виконкомом Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області на будівництво житлового будинку на вищевказаній земельній ділянці. Проте, 24 березня 2014 року стало відомо, що 21 серпня 2012 року ОСОБА_4 було здійснено відчуження земельної ділянки, що належить на праві власності його батьку на користь ОСОБА_3 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу проведена реєстрація права власності земельної ділянки за новим власником, яким з 02 лютого 2015 року є ОСОБА_5.

Тому, ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом, внесеного в реєстр №1417.

У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти позову, вказували, що договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки укладені без порушення законодавства на підставі правовстановлюючих документів, які не скасовані; крім того, позивачем не доведено підстав визнання договору недійсним.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті його позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що спірна земельна ділянка постійно використовувалася ними для ведення садівництва, а ОСОБА_4 незаконно продала її ОСОБА_3, яка в свою чергу продала її ОСОБА_5 Наразі слідчим відділом Фрунзенського РВ ХМУ України в Харківській області порушене досудове розслідування за фактом шахрайства, незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою; триває розслідування.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 серпня 2012 року одна із сторін ввела другу сторону в оману.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою та третьою ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам державні суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст.229, ч.1 ст. 230 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З огляду на приписи ст. 230 ЦК України предметом доказування у цій справі є умисел в діях відповідача; обставини щодо яких позивача введено в оману чи обставини, які перешкоджали вчиненню правочину і не повідомлені власникам нерухомого майна та їх істотність.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на підставі державного акту від 24.06.1996 р. на право приватної власності на землю ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,149 га для забудови житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Згідно рішення Кулиничівської селищної ради від 12 березня 1996 року №327 між ОСОБА_2 та виконкомом Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області 02 липня 1996 року укладено договір на будівництво житлового будинку на вищевказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с.6-9).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.06.20011 року виданого на підставі рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району, Харківської області від 11.04.2000 року №171(а.с.60,61)

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 станом на 21 жовтня 2013 року стала власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_4 від 21 серпня 2012 року (а.с.60-63).

Станом на 16 січня 2015 року новим власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 (а.с.131, 136).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "" Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин , які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно відповіді слідчого СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за фактом шахрайства, незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою порушене досудове розслідування (а.с.154).

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 ""Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Враховуючи зазначені вимоги закону та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в момент вчинення оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу земельної ділянки, підстав для визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України не встановлено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, оскільки вироком суду ще не встановлено незаконного заволодіння відповідачами спірною земельною ділянкою.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: