Постанова № 43781, 13.07.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"13" липня 2006 р. Справа № 18/192

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі

16400, м. Борзна, вул. Леніна, 2

До Державного підприємства „Шабалинівський спиртовий завод”

16433, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Заводська, 1

про стягнення 52752 грн. 55 коп.

Суддя А.С.Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Тарасенко Г.М. –гол. спец. –юриск-т, дов. від 27.01.2006р. № 243/01

Від відповідача: Бичок Т.В. –гол. бухг., дов. від 12.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Борзнянському районі (надалі –позивач) заявлено адміністративний позов до Державного підприємства „Шабалинівський спиртовий завод” (надалі –відповідач) про стягнення 42003,87 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, 8005,41 грн. штрафних санкцій та 2743,27 грн. пені за несплату (неперерахування) страхових внесків.

Позивачем, на підставі ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 22320,00 грн. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач частково сплатив суму заборгованості і станом на 26.06.2006р. сума боргу становить 30432,55грн., в т.ч. 30088,88 грн. –заборгованість по страховим внескам, 225,39 грн. –штрафні санкції, 118,28 грн. - пеня.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, згідно п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, до припинення провадження у справі № 4/241б про визнання банкрутом Державного підприємства „Шабалинівський спиртовий завод”. Дане клопотання мотивоване тим, що ухвалою господарського суду від 09.06.2006р. порушено провадження у вищевказаній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” означає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань, зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство, а також зупинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов’язань.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, на момент розгляду справи оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі не опубліковано, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами позовного провадження.

За таких обставин, клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував на сплату ним частини заборгованості по страховим внескам, яка була спрямована позивачем на погашення штрафних санкцій та пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Статтею 14 Закону № 1058 визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 08.02.1991р. за № 69.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Даний обов’язок відповідачем належним чином не виконано і за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за січень –березень 2006 року в сумі 30088,88 грн., яка підтверджується розрахунками сум страхових внесків за січень –березень 2006 року.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі викладеного, 05.05.2006р. позивачем було направлено відповідачу вимогу Ю-200У від 05.05.2006р. про сплату 59250,37 грн. недоїмки. Вимогу вручено відповідачу 11.05.2006.р, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 14777.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Оскільки відповідач добровільно визначену вимогою суму сплатив лише частково, саму вимогу не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.

У відповідності до підпункту 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчими органами Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частинами 13 –15 ст. 106 Закону № 1058 визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник отримав рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатив зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, начальником управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі було винесено рішення № 6 від 20.02.2006р. про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 11275,05 грн. та нарахування пені в сумі 3874,09 грн. за несплату (неперерахування) страхових внесків.

Дане рішення було отримане відповідачем 20.02.2006р., про що свідчить підпис бухгалтера підприємства на копії рішення.

Оскільки відповідач добровільно визначені рішенням суми штрафних санкцій та пені сплатив лише частково, саме рішення не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.

З урахуванням часткової сплати, заборгованість по штрафним санкціям становить –225,39 грн., по пені –118,28 грн.

У відповідності з ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 51, 94, 156, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шабалинівський спиртовий завод”, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Заводська, 1 (р/р 260048317 в ЧОД АППБ „Аваль”, МФО 353348, код 00375332) на користь управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі, м. Борзна, вул. Леніна, 2 (р/р 2560730312265 в Борзнянському відділенні ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 343035, код 24841460) заборгованість в сумі 30088 грн. 88 коп., штрафні санкції в сумі 225 грн. 39 коп., пеню в сумі 118 грн. 28 коп.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 14 липня 2006 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко