Рішення № 43780920, 21.04.2015, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/292/15-ц

2/0187/136/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №187/292/15-ц за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, -

Встановив:

17.03.2015 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач), про відшкодування шкоди в порядку регресу, в розмірі 219 473,03 грн. також просить відшкодувати понесені судові витрати по справі, які складаються із сплати судового збору у розмірі 2194,73 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 15.09.2011 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування, за яким було застраховано належний страхувальнику автомобіль. 13 квітня 2012 року автомобілем під керуванням Відповідача було здійснено ДТП, у результаті якої застрахований Позивачем автомобіль отримав механічні ушкодження. Факт вини Відповідача встановлено судом, а саме рішенням від 16.05.2012 року. ДТП визнано страховою подією. Розмір матеріального збитку застрахованої особи склав 312 624,86 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 285 601,64 грн. На умовах договору страхування було сплачене страхове відшкодування у розмірі 268 973,03 грн. Дане страхове відшкодування було виплачене за вирахуванням витрат, які не відносяться до страхового випадку у розмірі 21 469,64 грн. - сума узгоджена з СТО. Позивач вважає, що на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача, на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ " Страхова компанія "Енергорезерв", остання виплатила страхове відшкодування в сумі 49 500 грн. Позивач зазначає, що розмір збитків, які повинен відшкодувати відповідач, становить різницю між виплаченою сумою ПрАТ "Страхова компанія "Енергорезерв" та сумою, яку Позивач виплатив фірмі, яка здійснювала ремонт автомобіля, що належить потерпілій стороні у ДТП ОСОБА_2 і складає 219 473,03 грн. (268 973 грн. 03 коп. - 49 500 грн.).

В судове засідання представник позивача не з'явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити, та оскільки вказана вимога є неустойкою, просили застосувати строк спеціальної позовної давності в 1 рік. Також пояснили, що вини в ДТП Відповідача не було, оскільки через його не обізнаність, він змушений був підписати документи, які йому давали.

Суд, вислухавши Відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів. Зокрема, за змістом ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, 15.09.2011 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування № 530521739.11, за яким було застраховано належний страхувальнику автомобіль НОМЕР_1, копія договору додається.

Згідно довідки інспектора з дізнання та ОМДТПВДАІ Петриківського РВ ГУМВС України, 13.04.2012 року по а/д Р-52 км. 55+100 м., відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіль НОМЕР_2.

17.04.2012 року до Позивача звернувся страхувальник із повідомленням про настання страхового випадку.

Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.05.2012 року Відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, по факту дорожньо-транспортної пригоди 13.04.2012 року о 15:00 год. по а/д Р-52 км. 55+100 м., яка відбулась за участю транспортних засобів під керуванням Відповідача ВАЗ 2101, д/н02938АВ та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

15.06.2012 року страхувальник надав Позивачу заяву про виплату страхового відшкодування, а також звіт № 102/12 від 24.05.2012 року про встановлення матеріальної шкоди пошкодженого транспортного засобу та розрахунок страхового відшкодування до нього.

23.07.2012 року Позивач на підставі рахунку № АМ-4023 від 01.06.2012 року та вищевказаних документів здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 268 973,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7309 від 23.07.2012 року.

Дане страхове відшкодування було виплачене за вирахуванням витрат, які не відносяться до страхового випадку у розмірі 21 469,64 грн. - сума узгоджена з СТО.

Оскільки, автомобіль марки "ВАЗ 2101" д/н 02938АВ, був забезпечений, а цивільно-правова відповідальність Відповідача, на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Енергорезерв" за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АА/7983427, ПрАТ "Страхова компанія Енергорезерв" виплатила страхове відшкодування в сумі 49 500 грн., відповідно до умов полісу за мінусом франшизи в розмірі 500 грн.

При цьому, Позивач стверджує, що має право на відшкодування збитків в порядку регресу та посилається при цьому на положення ст. 1191 ЦК України (право зворотної вимоги до винної особи).

Проте, суд не може погодитися із вказаними доводами позивача, оскільки в даному страховому випадку не мають місця правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, а має місце суброгація (перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування), оскільки регрес - це зворотна вимога про відшкодування, повернення сплаченої суми, яку вимагає регресант від регресата.

Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992 ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Оскільки право ОСОБА_2 на відшкодування шкоди виникло після ДТП 13.04.2012 року, то саме це право вимоги перейшло до Позивача.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Суд зауважує, що вимога позивача не є неустойкою в розумінні ст. 539 ЦК України.

Таким чином підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

За таких обставин, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути суму 219 473,03 грн., яку Позивач сам виплатив страхувальнику, але не в порядку регресу, а за правилами суброгації.

Розподіл судових витрат здійснити на підставі ст. 88 ЦПК України, а саме стягнути з Відповідача на користь Позивача, понесені витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (ЄДРПОУ 16285602) матеріальну шкоду в розмірі 219 473 (двісті девятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (ЄДРПОУ 16285602) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 194 (дві тисячі сто девяносто чотири) грн. 73 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 24.04.2015 року.

Суддя

ОСОБА_4