Ухвала суду № 43779021, 23.04.2015, Святошинський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

пр. № 2-о/759/220/15

ун. № 759/6139/15-ц

23 квітня 2015 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., превіривши виконання вимог ст.ст. 234, 256-258 ЦПК України по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності до польської національності,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася в суд із заявою про встановлення факту приналежності до польської національності.

В обґрунтування вимог вказує, що його дід був польської національності, його батько також визнає себе польського погодження. В їх сім'ї з дитинства дотримувались польських традиції, поважали польську культуру, святкували польські свята. Однак, у радянські часи його батьки та він не могли відверто говорити про свою національність. З цих причин у всіх офіційних документах у батька заявника та в самого заявника вказана національність - українці, що не відповідає дійсності. На сьогоднішній день, заявник, його діти та внуки продовжують шанувати традиції польського народу. Заявник є членом культурно-освітнього центру Польського дому в м. Києві та бере участь у його діяльності, підтримує спілкування з представниками польської діаспори, має карту поляка. В родині всіляко намагаються зберегти свою національну свідомість. Оскільки дід та баба, і мати заявника є польського походження, таким чином заявник стверджує, що має право на відновлення національності своїх предків, як це передбачено Законом України «Про національні меншини в Україні».

Розглянувши заяву, та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 256 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений перелік справ, не є вичерпним, проте із змісту зазначених вище норм вбачається, що суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника правові наслідки.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Із змісту заяви вбачається, що встановлення зазначеного факту потрібно заявнику для відновлення етнічного походження свого роду та відновлення його справжньої національності.

Вказане обґрунтування свідчить про те, що встановлення факту національності не тягне для заявника правових наслідків, що підтверджується також, зокрема, і відсутністю у заяві вказівки на заінтересовану особу.

На підставі Указу Президента України № 70/99 від 27 січня 1999 року втратив чинність Указ Президента України від 31 грудня 1991р. "Про порядок зміни громадянами України національності", і з того часу в законодавстві України відсутні норми, які передбачають настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових чи майнових прав в залежності від національності особи.

В заяві не зазначено та до неї не надано заявником доказів, які б підтверджували, що встановлення факту його національності породжує для заявника правові наслідки, які передбачені іноземним законодавством.

Крім того, за змістом положень Конституції України, Закону України «Про національні меншини в Україні» належність особи до певної національності залежить від її вільного волевиявлення і для реалізації особою своїх прав у цій сфері не потребує встановлення цього факту судовим рішенням, а не зазначення в актах реєстрації цивільного стану національності заявника та його предків "поляками", не перешкоджає заявнику дотримуватися польських звичаїв, традицій, культури та позиціонувати себе поляком, виявляти почуття національного самоусвідомлення.

Крім того, суд не встановлює факт приналежності до певної національності. Аналогічна позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справа про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПУ України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПЦ України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Серед іншого, відповідно до вимог ч. 2 ст. 300 ЦК України та ст. 11 ЗУ «Про національні меншини» фізична особа має право на збереження своєї національної самобутності.

Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 9, ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про реєстрацію актів цивільного стану» актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація, яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесення змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Таким чином, справи про встановлення факту належності до певної національності, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законодавством передбачено інший порядок установлення факту належності особи до певної національності та внесення змін про національність в актові записи шляхом внесення змін до актового запису заявника.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження не позбавляє його права на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, щодо внесення змін до актового запису цивільного стану щодо установлення факту належності особи до певної національності та внесення змін про національність в актові записи шляхом внесення змін до актового запису заявника.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) та закриття провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 209-210, 235, 258, 293 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в порядку окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності до польської національності - відмовити.

Заяву та додані до неї документи повернути заявнику.

Зобов'язати ГУДКСУ У Святошинському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 суму судового збору в розмірір 121,80 грн. сплачену ним на розрахунковий рахунок № 31212206700009, код 37962074, код банку 820019, згідно квитанції від 20.04.2015 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А. Ключник