Постанова № 43778, 18.07.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"18" липня 2006 р. Справа № 7/93

„09” год. „50? хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Скорик Н.О..,

при секретарі - Івашко Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Зайковська М.В

від відповідача –Панкратьєв І.В.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул.. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства ?Лаверна Трейдінг??

15300, м. Корюківка, вул.. Перед заводська,4

Про стягнення 1880,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1880,77 грн. штрафних санкцій за нестворення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що працевлаштувати інвалідів на підприємстві не має можливості , а також на те, що відповідно до ст.. 18 Закону України ?Про соціальну захищеність інвалідів в Україні? у підприємств відсутній обов?язок по працевлаштуванню інвалідів.

Постанова виноситься після оголошеної в судовому засіданні 13.07.2006 р. перерви до 09год.30 хв. 18.07.2006 р. згідно ст.. 150 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, копію листа відповідачеві про сплату штрафних санкцій № 03-288/709 від 30.03.2006 р., копію довідки ЄДРПОУ, запит до Корюківського РЦЗ, наказ про прийняття на роботу суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві одного працюючого.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П І, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві чисельністю 13 штатних працівників 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить 3761,54 грн.

Згідно до ч.1 ст. 20 Закону України ?Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні? розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Таким чином, розмір штрафних санкцій становить 1880,77 грн.

Позивачем по справі було направлено відповідачу лист № 03-288/709 від 30.03.06 р., в якому просить сплатити штрафні санкції в сумі 1880,77 грн. за нестворення робочого місця для працевлаштування інваліда Відповідач відповіді на лист не надав.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач зазначені санкції в добровільному порядку не сплатив.

Доказів відсутності своєї вини в невиконанні нормативу для працевлаштування інвалідів у 2005 р. відповідач не надав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача ПП ?Лаверна –Трейдінг? протягом 2005 р. , відповідної форми 3 ПН (про наявність вакансій), вакансій для інвалідів не заявляло. Лист № 39 від 29.12.2004 р. , направлений відповідачем до Корюківського центру зайнятості з проханням направити в 2005 р. для працевлаштування інваліда не може вважатись як вжиття всіх необхідних заходів відповідачем щодо виконання нормативу , оскільки цей лист при відсутності щомісячних звітів форми № 3 ПН не був обов?язковим для виконання центром зайнятості. Доказів створення, атестації робочого місця для інваліда відповідач не надав.

Відповідач не надав доказів вжиття заходів щодо виконання нормативу для працевлаштування інвалідів в 2005 р.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а 1880,77 грн.. штрафних санкцій підлягають стягненню..

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ?Лаверна Трейдінг?, м. Корюківка, вул.. Перед заводська, 4 (р. 26009059994663 в КБ ?Приватбанк?, МФО 353586, код 32230916) в доход Державного бюджету України (отримувач державний бюджет Корюківського р-ну, банк отримувача УДК в Чернігівській області р/р 31218230600235, МФО 853592, код 22824026) 1880,77 грн. штрафних санкцій.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України , якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписаний 18.07.2006 р.

Суддя Н.О. Скорик