Ухвала суду № 43776118, 22.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/388/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Свистун О.М. Провадження № 22-ц/773/656/15 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ясинської Н.Є.,

представника відповідача МПП «Профіт» Семенчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, малого підприємства «Профіт» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом малого приватного підприємства «Профіт» до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (Далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 05 березня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ратнівського районного суду від 05 березня 2015 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, малого приватного підприємства «Профіт» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 49 МР від 23.07.2008 року в сумі 427646 (чотириста двадцять сім тисяч шістсот сорок шість) гривень 18 коп., у тому числі 123033 (сто двадцять три тисячі тридцять три) гривні 94 коп. тіла кредиту, 186933 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні 95 коп. відсотків за користування кредитом, 117678 (сто сімнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 29 коп. пені, а також 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.

Зустрічний позов малого приватного підприємства "Профіт" до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4, про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано припиненою поруку за договором поруки №49/мр від 23.07.2008 року, укладеним між малим приватним підприємством «Профіт» та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь МПП «Профіт» 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. судового збору та 1300 (одну тисячу триста) гривень витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач в апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити поз ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову МПП «Профіт» відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія судів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконував свої зобов'язання по кредитному договору, укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк», а також враховуючи, що пеня і штраф є різновидами неустойки, тобто одним і тим самим видом юридичної відповідальності, застосування яких передбачено договором за одне і те ж порушення, а тому прийшов до висновку що до стягнення підлягає лише пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Задовольняючи частково зустрічний позов МПП «Профіт» та визнаючи припиненими договір поруки від №49/мр від 23.07.2008 року, місцевий суд виходив з того, що банк, як кредитор, в порушення положення ч. 4 ст. 559 ЦК України протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука за вказаним договором поруки припинилася.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору від 23.07.08 №49/мр Банк зобов'язувався надати ОСОБА_4 кредит на споживчі потреби на суму 150000 гривень на термін до 22 липня 2013 року зі сплатою 24 % річних, а ОСОБА_4 - повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно із графіком погашення кредиту, що міститься у додатку №1 до договору.

ОСОБА_4 були прийняті умови договору, про що свідчить його підпис в даному договорі, а також часткове виконання договірних зобов'язань, що стверджено наданим Банком розрахунком заборгованості.

23 липня 2008 року між Банком та МПП «Профіт» укладено договір поруки №49/мр, за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_4 всіх його зобов'язань за кредитним договором №49/мр від 23.07.08 солідарно з останнім.

У силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору. Згідно представленого позивачем розрахунку, з урахуванням збільшених позовних вимог, вбачається, що станом на 10 січня 2015 року ОСОБА_4 заборгував Банку 449312,09 грн., у тому числі 123033,94 грн. тіла кредиту, 186933,95 грн. відсотків за користування кредитом, 117678,29 грн. пені, 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 21383,91 грн. (процентна складова).

Статтею 61 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Крім того умовами п. 6.1 кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за визначені в ньому порушення, у тому числі порушення позичальником строків погашення кредиту, відсотків за користування ним та винагород.

Пунктом 6.6 кредитного договору сторонами узгоджена відповідальність при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 120 календарних днів у виді штрафу в розмірі 250 гривень та 5 % від суми позову.

Враховуючи, що пеня і штраф є різновидами неустойки, тобто одним і тим самим видом юридичної відповідальності, застосування яких передбачено договором за одне і те ж порушення, відтак до стягнення підлягає лише пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції правильно вирішив, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 427646, 18 грн., у тому числі 123033,94 грн. тіла кредиту, 186933,95 грн. відсотків за користування кредитом, 117678,29 грн. пені.

23 липня 2008 року на забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між банком та МПП «Профіт» було укладено договір поруки (а.с.9-10).

Згідно із п. 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому.

На підставі п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що умови укладеного Банком та МПП «Профіт» договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань ОСОБА_4 не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителів.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Шестимісячний строк для пред'явлення вимоги Банку до поручителя повинен обраховуватись з дня настання строку виконання кожного із чергових щомісячних платежів.

ПАТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2011 року звернувся із аналогічним позовом до відповідачів про стягнення заборгованості в Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська, яким заочним рішенням від 29 листопада того ж року позов, у тому числі до поручителя МПП «Профіт», задоволено. На ці обставини представник банку покликався в апеляційній скарзі, як на факт, що підтверджує дотримання передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України строку. Однак як установлено із витребуваних судом документів у даній справі, вказане заочне рішення від 29.11.11 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.12 року скасовано, а ухвалою цього ж суду від 10 липня 2012 року, яка набрала законної сили 17 липня 2012 року, позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника банку в судові засідання. Отже таке звернення з позовом не має юридичної сили і не може переривати процесуального строку.

Таким чином, враховуючи, що банк ні з 17 липня 2012 року, ні з 22 липня 2013 року - часу настання строку останнього платежу згідно з графіком, в шестимісячний строк до суду з позовом до МПП «Профіт» про стягнення кредитної заборгованості не звертався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України поруку слід визнати припиненою.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 05 березня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: